Цю фразу в різних варіаціях ми чули з дитинства. В наш час стало модно… судитися. В судах – безкінечна купа справ – більшість так званих цивільних позовів. Судяться практично всі. Хто з родичами за спадок – хтось із сусідами «за межу». Частину справ також складають так звані «комунальні» або «кредитні» борги. Велика кількість справ є також щодо соціальних невиплат.
Проте, переважна частина населення судів боїться – мало хто з звичайних людей, отримавши із судової установи клаптик паперу під назвою «судова повістка» зможе втриматись від тремтіння в ногах чи потемніння в очах.
Так склалося, що судовий розгляд в нашій країні – як спортивний марафон. Є переможці і переможені, є травмовані при його проходженні, а є й такі, які зійшли з дистанції.
Але сьогодні я б хотіла поговорити про роль Європейського суду з прав людини в нашому житті. На сьогодні Україна входить до п’ятірки держав (четверте місце), з яких надходить найбільше звернень та скарг. В даний час в Європейському суді – майже 13 тисяч заяв від українських позивачів.
Тобто, на даний час надзвичайно велика кількість українців страждають від неправомірних суддівських рішень у себе в країні. Про що це свідчить? Громадяни України звертаються до Європейського суду з прав людини як до наднаціонального органу, тому що не можуть знайти правди в себе в державі. Як нам не гірко – але це правда.
Так, одною із численних причин звернень наших громадян до Європейського суду є масові невиплати зарплат працівникам та незабезпечення державою прав людини на гідну працю. Тільки в 2012 році Європейським судом було прийнято 206 рішень на користь громадян України у справах про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.
Зараз в нашій державі – єдиним неупередженим і справедливим органом, куди можуть звернутися українські громадяни з надією на те, що їхні права будуть поновлені є Страсбурзький суд.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у 2012 році ухвалив рекордну кількість рішень за скаргами українських громадян.
За даними Міністерства юстиції України, загальна сума коштів, що її сплатив уряд України у 2012 році на виконання рішень ЄСПЛ, становить майже 39 мільйонів гривень. Це у 4,5 рази більше, ніж попереднього року, коли, згідно зі звітом комітету міністрів Ради Європи, суд зобов'язав Україну виплатити за своїми рішеннями 0,9 мільйона євро.
Основні проблеми, які бачить Європейський суд Україні - це невиконання рішень судів, затяжні або неефективні розслідування, порушення прав на свободу та особисту недоторканість, жорстоке поводження з ув'язненими та затриманими або неналежні умови їхнього утримання. В цьому році надзвичайно велика кількість позовів українців щодо скасування або зменшення державних виплат.
Беззаперечним є той факт, що громадяни України виграють справи проти держави України за те, що нашою державою не виконують національні судові рішення, які прийняті «Іменем України».
Невиконання судових рішень по стягненню заборгованості з держави перед нашими громадянами. Що це означає? Громадянин впродовж кількох років судячись з державою, наприклад, Пенсійним фондом України, щоб йому виплатили 3 тисячі гривень та отримує нарешті позитивне рішення. Проте державні ограни просто уникають виконання цього судового рішення. Це просто ганебне явище, коли сама держава стає недобросовісним боржником. Це явище констатував Європейський Суд з прав людини у тих справах, які він розглядав. Але замість того, щоб заплатити ті 3 тисячі гривень пенсійних виплат, Україна платить ще відшкодування, в тому числі і моральну шкоду, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини десятки тисяч гривень. То чому органи виконавчої влади, а саме Державна виконавча служба, яка входить в структуру органів юстиції України допускають таких системних порушень?
Складається враження, що нашій державі просто вигідне саме боргування своїм громадянам – з тієї причини, що лишень одиниці наважуються на подачу позову до Європейського суду – а через великий наплив справ в суді – його розгляд може тривати 2-3 роки. Тому, більшість звичайних людей – так і залишаться на обочині «нашого правосуддя».
Прикро, що наші громадяни, як платники податків, витрачають мільярди гривень щорічно на те, щоб утримувати всю судову та правоохоронну системи, які фактично замість того, щоб допомогти людині, є її найпершим ворогом.
І тут питання навіть не у тих сумах, які стягуються з бюджету України (це звичайно окреме питання). Проблема полягає в тому, що конкретні винуватці (державні виконавці, міліціонери, прокурори, судді), які фактично спричинили ці витрати бюджетові – не несуть за це жодного покарання – ні морального, ані матеріального. Жодна особа не була позбавлена посади, ніхто не отримав осуду з боку держави.
Однак у них на совісті – питання життя та смерті конкретних людей та їх зламані долі.
З травня цього року вступили в силу зміни до Регламенту Європейського суду, які спрощують процедуру подачі позову, а також вносять зміни до інформування уряду країни щодо позову, що в ідеалі має значно прискорити розгляд справ в Страсбурзі.
Для нас це означає, що на рахунку держави України буде ще набагато більша кількість програних справ – і ми з Вами будемо ще біднішими, ніж сьогодні. Адже за ці програші платять тільки прості люди – а наші можновладці цим не переймаються. Тому що наш Суд найгуманніший в світі саме відносно них…
