Голова Івано-Франківської облради Василь Скрипничук ще 24 липня 2014 року написав заяву про добровільну мобілізацію в армію.
«Одна річ – говорити гучні слова, а інша – чути, як стріляють. Призовний вік підняли до 60-ти років, тому я ще проходжу», – каже 57-річний Василь Скрипничук, пише Фіртка з посиланням на Вголос.
До військового комісаріату з усіма необхідними документами він прийшов одразу після повернення зі Сходу України, де відвідував 128-му бригаду.
«Я все чекав виклику та розподілу до Збройних сил, але пізніше у військкоматі мені відмовили через незадовільний стан здоров’я та вік. Тоді взяв відпустку на 30 днів і вирушив до рідної «свободівської» «Карпатської Січі», де не потрібні жодні довідки – лише готовність служити Україні», – згадує Василь Скрипничук.
З усієї облради лише двоє пішли воювати…
Що ж робить голова облради на фронті? «Проходжу вишколи разом з іншими бійцями. Ходжу в наряди. Сьогодні, до прикладу, мій пост тривав з 03:00 до 09:00. За дорученням командира я виконую організаційні роботи. Також облаштовую світлицю для відпочинку – там маємо залу для лекцій на 40 місць, непогану бібліотеку та «свободівську» періодику. Облаштовую робочу кімнату, де буде встановлено оргтехніку й підключено Інтернет для роботи штабу та прес-служби», – каже націоналіст.
«Як кандидат юридичних наук організовую юридичні консультації та допомогу для бійців. Пояснюю певні нюанси щодо державного облаштування, виборчої системи, Конституції тощо. За 3 тижні прийняв 20 звернень від бійців щодо допомоги різного характеру. Оскільки я ближчий до виконавчої влади, допомагатиму їм», – зазначає голова облради.
Кандидатові юридичних наук Василеві Скрипничуку роз’яснювати юридичні нюанси не вперше. До обрання до облради він був завідувачем юридичної кафедри в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти й газу.
Далі з 57-річним добровольцем розмовляємо про більш наближені до його державної роботи речі – ініціативи обласної ради на підтримку вояків та їхніх родин. І на цьому фронті Василя нічим шпетити: «Ми ухвалили програму про забезпечення сімей загиблих – це мільйони гривень. Крім того, районні ради мають свої місцеві програми. Також, згідно з програмою розвитку місцевого самоврядування, кожен депутат має 16 тисяч гривень спеціального фонду. Якщо помножити ці кошти на 114 (саме стільки депутатів є в облраді), сума буде переконливою. Є ще фонд голови облради. Фактично, завдяки тому, що ми ухвалили бюджет із врахуванням військових потреб області, нам удається якомога більше підтримувати бійців та їхні родини».
За його словами, також депутати Івано-Франківської обласної ради у складчину купують автотранспорт. «Так, для 128-ї бригади, частина техніки якої згоріла в Дебальцевому, ми передали броньований джип та санітарну автівку. У нас лише двоє депутатів (разом зі мною), що воюють, але десятки допомагають, відправляючи на фронт усе – від транспорту до дрів», – говорить націоналіст.
Василь Скрипничук передав «Карпатській Січі» два броньовані авто. Але він опікується не лише цим підрозділом. Більше ніж сотня прикарпатців воює у 128-й бригаді. «Свободівець» зустрічав їх після виходу з котла в Артемівську, пізніше їздив у частину в Мукачеве, де приймав звернення, які переважно стосувалися соціального забезпечення.
На запитання про те, наскільки ефективно облрада може працювати без свого очільника, пан Василь скромно каже: «Я пропустив два засідання, на яких мали розглянути 75 питань, а вийшло лише 15. Побачимо, чи зміниться продуктивність роботи після мого повернення. Це не завжди залежить від присутності голови».
На завершення він каже: «У мене залишиться 15 днів відпустки. Вже знатиму, що потрібно «Карпатській Січі». А потім допомагатиму як волонтер до наступної відпустки».
