Сьогодні став свідком діалогу. Добродійка А: «Щось в мене у животі бурчить». Добродійка Б: «То твої глисти там собі роблять дискотівку». Потім обидві добродійки регочуть. Цей тупуватий обмін репліками навів мене на сумні думки щодо теперішньої якості харчових продуктів. З тими харчами, що їх тепер продають у маркетах (бо чесним ім’ям «магазин» ці заклади язик назвати не повернеться) бідній шлунковій фауні залишається хіба що танцювати. За останні кілька тижнів з півдюжини знайомих поскаржилися на отруєння харчами й на проблеми з підшлунковою.
Тенденція означилася ще у 90-их роках, коли на зміну радянським ГОСТам та іншим системам стандартизації і перевірки якості прийшли торгівельний бєзпрєдєл та артільна кустарщина. Тоді нас труїли кольоровими лікерами, спиртом «Ройял» і смердючими спредами. Але за тої «піонерської» доби харчовики-аферисти ще не оволоділи усім технологічним арсеналом підробок. Тепер система отруєння народу працює вже на повну потужність, використовуючи весь спектр можливостей та емульгаторів, смакових добавок, пластифікаторів і розпушувачів, завезених з закордону. Складається враження, що харчі в Україні тепер підробляють тотально, без жодних обмежень і страху перед покаранням. Вже неякісно вироблені емульсовані і пластифіковані товари потім псуються у маркетах, «підновлюються» і продаються людям. Навіть дивно, як наша вітчизняна пліснява може жити і множитись на всіх тих імпортних емульгаторах і фарбниках. Але ж живе і квітне, зараза!
Те, що показують у телепередачах про харчові бренди – вершина айсбергу. Насправді все набагато гірше. Ми споживаємо не пресловуте ГМО, а у повному розумінні цього слова замасковане під харчі неїстівне ГІВНО. Запиваючи його шмурдяком з назвою «коньяк», порошковими винами-пивами та газованими напоями з невблаганно хімічним присмаком.
Мені особисто ситуація здається близькою до катастрофічної. Якість харчів знижується буквально на очах. За кілька останніх місяців відчутно змінився смак давно знайомих продуктів (який і до того був вже далеким від ідеалу). Ковбаси і морожену рибу я практично виключив зі свого раціону. Залишилося тільки три магазини («Каро», «Делікатеси» і «Кухня пані Анни» на Коновальця), де я ще ризикую купувати ковбасні і м’ясні вироби. Смак в більшості сирів відверто (нахабно, щиро) олійний, а не молочний (окрім елітних сирів типу «пармезану» і «донаблю»). Рибні консерви виглядають і смакують так, наче їх навмисно зробили з тухлятини. А люди продовжують тупо купувати все це гівно. Придивляються у маркеті до того харчу, погоджуються, що воно є гівно, забирають це гівно з полиць і йдуть платити до каси гроші. Вдома вони його їстимуть.
Не відаю навіть, як це все прокоментувати. Може це такий масовий мазохістський перформанс? Або змагання на витривалість: «Хто ж з нас виживе?» А може нашим людям насправді подобаються танці глистів у животах?
