Розмова із керівником штурмового блоку контррозвідки ДУК ПС Андрієм Витвицьким (“Спікер”).
– Розкажи як виникла БШР «Черепашки»?
-На самих початках виникла потреба в охороні Будинку Профспілок, в загін було обрано 10 людей, і наш сотник “Іранець” обрав мене командиром. В наші обов’язку входило: охорона Будинку Профспілок та усіх важливих персон на кшталт депутатів, журналістів, громадських активістів.
– Це була структура «Правого сектора»?
– Так, від самого початку усі бійці були членами ПС, куди прийшли за покликом серця, у структуру, яка тоді найбільше відповідала вимогам Майдану, бо ми розуміли, що доля України в руках її громадян, а не політиканів.
– Звідки така назва?
– Назва насправді більш жартівлива, ніж реальна. Хто був на Майдані, той пам’ятає, як виглядала форма рядового бійця – усілякі наколінники, саморобні бронежилети, мо тоциклетні каски, тому одяг- нутися у «повну бойову», займало багато часу. Уявіть собі «спецназьорів», у яких одягну тися займає біля 30 хв., обмо-таних скотчем, з дерев’яними палками, та шматками водостічних труб замість захисту, от вам і боївка швидкого реагування. Іншої назви окрім як загону швидкого реагування і повільного одягання «Черепахи», ми не вигадали. А з часом і обжилися власною черепахою, живою. Вона і зараз з нами.
– «Черепахи» приймали участь у всіх бойових діях Майдану?
– Бойове хрещення відбулося під Святошинським судом, де одному з бійців нашого загону, у сутичці з міліцією розбили голову. Маю за честь сказати, що 19 січня 2014 року ми були в авангарді сил «Правого сектору», відбирали перші трофеї типу щитів, кийків, бронежилетів та шоломів, саме з ними ми і продовжили наші бойові дії. Брали участь у всіх подіях Революції гідності, аж до перемоги сил Майдану та нашого виїзду на тренувальну базу ПС у Десні, де «Черепахи» стали членами ДУК ПС. Потім було кілька додаткових вишколів на різних базах та з різними інструкторами, після чого ми і влилися у бойову структуру ДУК ПС.
– Можете розказати, яку функцію виконуєте зараз?
– Питання військової таємниці ніхто не відміняв, жартома можу сказати: «я і моя молода команда щось робить, щось важливе», а якщо серйозно, то загонам контррозвідки ДУК ПС роботи більш ніж вистачає. А що саме входить в обов’язки — прочитайте у підручниках. Вибачте, це не для газети.
– Який контингент входить в ваш загін?
– Географічно з усієї країни. Люди різного віку, віросповідання, інтересів, від студентів до підприємців. Є колишні семінаристи, є колишні кандидати в депутати… Зокрема є побратим, який повернувся з Німеччини, і уже понад рік воює в інтересах нашої батьківщини. На щастя, у нашому складі не має жінок, тому з дисципліною проблем не має і відчувається справжнє побратимське чоловіче плече. Сміюсь. )
– Відсутність жінок в підрозділі не завадило тобі одружитися цього року…
– З моєю дружиною ми познайомились ще на Майдані, під час усіх бойових дій я намагався вигнати її звідти, а вона витягувала поранених і не хотіла покидати Майдан. На усіх базах вона регулярно відвідувала мене, займалася волонтерством та усіляко підтримувала мене та усіх бійців нашого загону. Весілля ми відгуляли на базі ДУК ПС, в присутності побратимів по зброї. На даний момент ми чекаємо поповнення у нашу сім’ю.
– Ну раз ми перейшли до особистого, то розкажи про себе…
– Я – типовий западенець, народився у Франківську, де і закінчив школу. Навчався у римо-католицькій семінарії у Львові, потім різна робота, Майдан.
– Не можу не спитати, які ти бачиш наші перспективи в україно-російській війні.
– З позиції бійця ДУК ПС, не можу не відзначити бойовий дух наших хлопців, їхнє завзяття і самопожертву. Хоча не усе так гладко: бракує озброєння, фінансування, технічних засобів, воюємо на нашому завзятті і з допомогою волонтерів. Звичайно ми переконані, що Москва буде спалена, а всі відповідальні за цю ситуацію в країні — покарані.
Розмовляв Олег Радик
