За совітської доби одною з перемог українства було перейменування Станіслава на Івано-Франківськ на честь українця Івана Яковича Франка. До цього доклали значних зусиль наші письменники-патріоти. Вони не дали назвати наше місто на московський копил «Прикарпатськом» чи не да Боже «Сталінокарпатськом».
Стара пансько-окупаційна назва муляла вуха совітським вождям, а українцям вона чулася як «Сатаніслав» і нагадувала про канчуки Потоцьких і австрійські багнети. Тому у 1962 році ненависну назву було виметено на смітник історії. Щоправда тепер деякі «добродії» хочуть її звідти витягнути, але люди їм не дадуть.
Не виходить зі «Сатаніславом», то любителі всього «європейського» вирішили каструвати українську назву. Тому запустили між люди, переважно поміж молоддю, такого собі мовного покруча «Франика», а деякі кажуть «Франек». Таке скорочення, по перше, не відповідає українським нормам словоутворення, а по друге, ображає Івана Франка, з прізвища котрого роблять карикатуру. Це дійсно кастрована псевдоназва нашого Франкового міста. Я б тих, хто вживає ці ганебні карикатурні назви також каструвала, щоб на власній шкірі відчули «приємність» різного роду кастрацій.
І це не просто окремий самостійний факт. Останнім часом на Івана Яковича з боку різних «кафешників» почалося справжнє «гоніння». Наш видатний український поет Степан Пушик казав про це, коли пропонував повернути кінотеатру «Люм’єр» його українську назву «Кінотеатр імені І.Франка». Всі про це знають. Але стара вивіска так і висить. Не чують? Не розуміють? Що вам, панове бізнесмени-скоробогатьки, не подобається у Каменяреві? Те, що він виступав проти багатіїв за бідних людей? Й досі не можете того йому вибачити?
Я з тої нагоди написала білий вірш, який назвала «ФРАНИК-РВАНИК»:
Франик-рваник,
Це місто як смуток поета:
Вишиваний вітер не увірветься
До Австрії вулиць твоїх.
Задуха
Стоїть як стіна
Вавілонського царства.
Франик-рваник,
Плечі-площі твої
Від дітей твоїх забрані
Й віддані псиськам.
Псячий гавкіт каструє Франкове ім’я
І скорочує містові
Назву.
