Один із найвпливовіших фінансистів світу, радник кількох президентів США, голова Федеральної Резервної Системи, а також посол США у Західній Німеччині. Усе це про відомого галичанина Артура Бернса.
Мало-хто із сучасників знає, що цей впливовий американець народився і провів дитинство в Івано-Франківську – тоді Станиславові.
В мережі Інтернет на українській чи російській мовах про відомого галичанина інформації не так і багато, здебільшого офіціоз – народився, навчався, працював, помер.
Про те, своїми знаннями про нього вже зараз ми можемо завдячувати франківському журналісту Богдану Скаврону, якому вдалося привідкрити завісу життя Бернса для широкого загалу.
Геній зі Станиславова
Артур Бернс народився 27 квітня 1904 року в сім’ї Натана Кеслера (Беренцвайґа) та Сари Юран в Станиславові. На той час Станиславів був провінційним містом Австро-Угорської імперії з переважно єврейським населенням.
Його батько до Першої світової війни торгував у теперішньому Івано-Франківську борошном, а мати – після одруження переїхала до Станиславова із Солотвина, де серед великої єврейської громади мешкала її родина.
Дитинство майбутнього фінансового генія пройшло у будинку №5 на площі Ринок, де проживала його сім’я. Житло вони винаймали у власника тисменицької фабрики дріжджів. Цей будинок зберігся в Івано-Франківську до сьогоднішнього дня. Навіть під тим самим номером. Однак, антураж пам'ятки архітектури уже не той. Сьогодні, це типова, хоча і поодинока вже, для середмістя Івано-Франківська, яке кишить різноманітними «прибудовами», триповерхова кам'яниця.
Із заднього двору відкриваються усі особливості сучасного життя у ньому – напівзруйновані стіни і вщент захаращене подвір’я. Фактично, залишився тільки фасад.
Як розповів історик та краєзнавець Михайло Головатий, пам'ятка архітектури перебуває у аварійному стані, бо була пошкоджена через будівництво сусіднього будинку (мова про семи-з-половиною-поверховий (замість триповерхового за проектом) так званий «будинок Бойка» на площі Ринок).
Є також інформація, що сім’я Бернсів в певний період жила і в помешканні на вулиці Бельведерській, яке не збереглося до наших днів.
Про дитинство Бернса відомо не так і багато. Зокрема, у англійській Вікіпедії можемо знайти цікавий факт про те, що у віці шести років хлопчик перекладав Талмуд на польську та руську мови, а в дев’ять років уже міркував на важливі соціальні теми. Втім, представники єврейської громади запевняють, що тут нема нічого дивного, адже в їхньому середовищі було заведено знати мову тих народів, серед яких жили.
Судячи з усього, від торгівлі борошном у тодішньому Станиславові великого прибутку не було. Відтак, 38-річний Натан Бернцвайґ подався шукати кращої долі за океаном. 12 березня 1913 року він вирушив в Америку. А через рік туди ж перебралася вся сім’я: дружина та діти – Артур, якому на той час було 10 років і на рік старша Ґіза. Так і розпочалося заокеанське життя Артура Бернса.
Життя за океаном
На новому місці у місті Байон, штат Нью-Джерсі, Артурові теж довелося працювати, щоб допомогти утримувати сім’ю.
Підлітком він працював поштарем у продавця взуття, офіціантом, суфлером в театрі, мийником посуду, і навіть юнгою на нафтовому танкері.
У віці 17 років Бернс подав документи на стипендію у Колумбійський університет.
Після співбесіди з секретарем університету, в якого Бернс поцікавився, чи варто йому витрачати аж 4 роки на навчання, йому запропонували стипендію упродовж 48 годин.
Своєю цілеспрямованістю та надзвичайною працездатністю Бернс привернув увагу тодішнього світила американської економіки Веслі Мітчела. У 1930 році 26-річний Бернс здобув ступінь доктора філософії (кандидата економічних наук) і прийняв від Мітчела запрошення працювати у заснованому ним Національному бюро економічних досліджень (НБЕД). Разом зайнявся вивченням економічних підйомів і спадів — так званих циклів ділової активності.
Одночасно з роботою в НБЕД Артур Бернс того ж року почав викладати в Ратджерському університеті. Його семінари, до речі, відвідував майбутній Нобелівський лауреат з економіки Мілтон Фрідман, який згодом з вдячністю згадував свого викладача. «Завдяки цим семінарам я зрозумів, як проводити дослідження, – зізнався якось Фрідман журналістам. – Він сприймав критику людей, молодших за нього і нижчих за статусом, і це мало досить позитивний виховний момент».
У 1930 році Бернс одружився із вчителькою Хелен Бернштейн.
У 1945 році він став професором Колумбійського університету.
Упродовж наступних трьох десятиліть Артур Френк Бернс відігравав ключову роль у формуванні фінансової політики Сполучених Штатів Америки.
У 1953 році він став головою Ради економічних консультантів президента Двайта Ейзенгауера, а у 1970-1978 роках, за врядування президента Річарда Ніксона, очолював Федеральну Резервну Систему, яка виконує роль центрального банку США. Це були найважчі для Сполучених Штатів Америки роки, коли країну накрила хвиля інфляції і тривала виснажлива для економіки затяжна війна у В’єтнамі. Саме за головування в ФРС Бернса американський долар позбувся вільного конвертування в золото.
Ще один відомий американський економіст Брюс Барлет, однак, дає низьку оцінку діяльності вихідця зі Станиславова на посаді голови ФРС, звинувачуючи Бернса у надмірній залежності від політики президент Ніксона і притримуванні теорії кейсіанства.
Однак, Бернс таки завершив свою політчину кар’єру на високій ноті. Вже у досить поважному віці він засвітився на дипломатичній службі, а саме американським послом у ФРН (1981-1985).
Останні роки життя прожив на віллі біля курортного Вермонту в колі своєї сім’ї — дружини Гелен Бернс (Бернштейн) і синів Йосипа (також економіста) та Давида (адвоката). Помер Артур Бернс 26 червня 1987 року на 83 році життя від хвороби серця. Пересічним американцям він запам’ятався людиною із незмінною люлькою, густим сивим волоссям і дещо гугнявою вимовою...
Нащадки не забудуть
Допоки американці знають, кому саме завдячувати значним внеском у розвиток економічної науки і становлення фінансової системи США, іванофранківці тільки тепер відкриють відомого земляка. І з впевненістю можна сказати, що ним варто пишатися. Адже вже майже 80 років дослідження Бернса залишаються основними у передбаченні циклів ділової активності.
Втім в Івано-Франківську вирішили піти далі і увіковічнити пам'ять Артура Бернса. Відомий прикарпатський бізнесмен і меценат Володимир Швадчак вирішив подарувати обласному центру Прикарпаття пам’ятник фінансиста.
Каже, що франківці мають знати і пишатися такими людьми, які в силу історичних обставин виявилися призабутими.
Пам’ятник планується встановити поблизу старої стіни Станіславівської фортеці недалеко від вулиці Новгородська – за декількасот метрів від будинку, в якому свого часу мешкав геній. Наразі ідея пам’ятника така – Бернс «сидить» на лавці, одна рука спирається на палицю, поряд на лавці лежить циліндр (збереглися фото, на яких Артур Бернс з палицею і в циліндрі на голові)…
«Артур Бернс, безумовно, став одним із «стовпів» світової економіки. Сподіваюсь, що у Франківську з'явиться і багато інших пам'яток , пов'язаних з видатними людьми, що народились в місті, і не заслужено забуті. Ми повинні пам’ятати про людей, які створювали і розбудовували наше місто, які тут творили. Переконаний, що пам’ятник нашому землякові, який в дитинстві, безперечно, ходив повз ту стіну фортечного муру, поряд з яким ми плануємо зробити пам’ятник буде цікавим і як мешканцям міста, яких, можливо він спонукатиме до вивчення історії міста, так і гостям міста, скажімо, з Європи чи з Америки. А ідея пам’ятника є такою, що поряд з Бернсом можна буде посидіти на лавці, сфотографуватися…», - говорить Володимир Швадчак.
*За матеріалами Вікіпедії та статті Богдана Скаврона, "Збруч"
Підготувала Марія Лутчин
