Схоже, частину наших громадян вразила амнезія, коли вони починають розмірковувати на тему кримінальної справи проти Леоніда Кучма.
Кучму представляють у образі такого собі втомленого, загнаного, нещасного дідуся. Ганна Герман публічно подає голос на його захист. Ще одна знайомий, дуже адекватний чоловік, з нагоди кримінальної справи проти Кучми написав у "Фейсбук", що мета цієї дії – "показати, що ми всі – безправне гівно, і наше місце на параші. і з ким завгодно, якщо на то буде чиясь воля, можна занєфіг утнути що завгодно". Думаю навіть, він висловив думку значного числа людей.
Але мені це все нагадує "умілітєльниє" статті про Пукача після його арешту влітку 2009 року. Газети розповідали про життя Пукача у схованці – який він був трудящий, вставав не світ не зоря, як власноруч доїв корів у селі, але часто забували додавати, що цими ж самими руками він спочатку задушив Гонгадзе, а через кілька днів відрубав йому голову.
Можливо, сьогоднішній Кучма нагадує загнаного звіра, але причина його негараздів – лише він сам.
Люди просто забули, що було десять років тому. Відкрийте архіви, почитайте. Згадайте, як продавали Криворіжсталь; як телебачення перетворилося на суцільний "темник"; як рахували голоси на виборах президента-2004; як міліціонери при виконанні (!) засовували кокаїн і пістолет у задню кишеню бізнесмену, що пішов проти Медведчука. Згадайте, як Конституційний суд вирішував, що третій термін Кучми – це лише другий. Послухайте записи Мельниченка. Врешті решт, згадайте, чому в 2003-му того ж таки Пукача випустили з-під варти, після чого його шукали шість років.
У п'ятницю ввечері Кучма взяв участь у вечері пам'яті Бориса Єльцина в Києві, куди з Москви прилетіла вся родина першого президента Росії.
Донька Єльцина Тетяна Юмашева і донька Кучми Олена Пінчук – вони стояли поряд і розмовляли. Якби цю сцену поспостерігати місяць тому, виглядала би вона як обмін останніми новинами між дітьми президентів, що по десять років керували своїми державами.
Але сьогодні виникла прірва між статусами Юмашевої та Пінчук. Юмашева недоторкана завдяки гарантіям Путіна, тому може насолоджуватися життям на гроші Сім'ї. А Олена Пінчук щоранку проводжає батька на допит. Гарантії, які Кучмі давав Ющенко, не мають сили за Януковича.
От така різниця між цими державами. Можливо, це перше, за що варто подякувати чинному президенту.
Хоча, якщо розібратися, ця ситуація з Кучмою не обіцяє нічого доброго ні нам, ні самому Януковичу.
Відкривши переслідування проти Кучми, тобто піднявши руку на "святе", Янукович показує, що збирається правити Україною ще дуже довго.
Зруйнувавши механізм "гарантій" одного президента іншому, Янукович дає зрозуміти, що його самого цей аксесуар передачі влади не цікавить. Тобто він упевнений, що найближче десятиліття залишати Банкову не доведеться. Навіть думки такої не допускає!
З іншого боку, Янукович має пам'ятати – колись так само хтось може зробити з ним, як він сьогодні – з Кучмою. І пригадають йому "Межигір'я", і "Укртелеком", і кримінальні справи проти опозиції... Тобто бумеранг, який запускає сьогоднішня влада проти Кучми, колись наздожене їх самих.
І тут я згадую про ще одну історію – про відмову в наданні американської візи для Юри Єнакіївського.
Ця історія – не просто епізод з життя фізичної особи. Хто такий Іванющенко, дуже добре знають у США. Вони обізнані, що це друга за впливовістю особа в українській політиці та найближчий друг Януковича. Листи на його захист пишуть сенатори та професійні лобісти. Але держава США все одно не дає йому візу.
Тому сьогодні кожен український чиновник, особливо наділений репресивною функцією, має пам'ятати про цей прецедент США щодо Іванющенка. А, отримавши "вовчий квиток" у Америці, чиновник майже гарантовано стане нев'їзним до Великобританії.
Це означатиме, що він не зможете полетіти на матч "Шахтаря" з "Челсі" або на шопінг – і виглядатиме нереспектабельно як перед "пацанами", так і перед супутницями життя.
Панове Могильов, Хорошковський і Пшонка, пам'ятайте – стати нев'їзним до Америки дуже просто. Якщо США заборони в'їзд Іванющенку, то так само легко заборонять і вам.
Тому десять разів подумайте про свої перспективи бути нев'їзним, коли наступного разу, приміром, даватимете розпорядження розігнати мирний мітинг опозиції – або викликати на допит журналіста чи громадського активіста.
11
