Пропозиція лікаря-психіатра Олеся Фільца створити Етичний кодекс галичан зробила мені полегшу. Адже тепер авторів проектів такого кодексу можна підозрювати у будь-чому, тільки не у божевіллі.
Мушу теж визнати, що пропозиція доктора Фільца є більш влучною, ніж моя річної давності ідея про створення Партії Галичан. Тоді головний сумнів викликав пункт - з кого саме можна творити таку партію. Тепер зрозуміло - з людей, які слідуватимуть Етичному кодексові Галичан. Не зовсім, правда, мені зрозуміло, чому доктор Фільц звертається до радянських часів (якщо це не спрощення журналіста, що переказував його слова), коли нібито «населення мало більш гостре відчуття етичності і моралі», яке «кудись поділося». Кожен добрий Галичанин знає, що поняття етичності і моральності при «совєтах» було лише блідою подобою справжніх галицьких рис, та й то плекалося всупереч, а не завдяки радянській владі.
Втім, старого не повернути, а історії не змінити. За останні сто років населення Галичини зазнало суттєвих кількісних і якісних змін. Багато галичан, бойків і гуцулів за цей час «совєтизувалися» і «українізувалися» у найгіршому розумінні цих понять, натомість, чимало прибульців з-за Збруча цілком поважно і безповоротно «галичанізувалися». Виходячи з цього, статус Галичанина потрібно творити як понад-національний, понад-конфесійний і позапартійний.
Тому Етичний кодекс Галичан (ЕКГ) повинен бути вільним від політики, а базуватися виключно на поняттях етики й естетики, моралі і культури. Тож ЕКГ повинен містити на початковому етапі щонайменше три розділи:
1. МОВА галичан завжди була відмінною від офіційних мов всіх імперій і держав, до складу яких входила Галичина. При цьому, збагачуючи мови інших народів, галицька мова не кремпуючись збагачувалась і сама, запозичуючи від інших. Це дає ту перевагу, що серед Галичан жодна інша мова не може мати домінуючої позиції. Саме до цієї мови - суміші діалектів народів Галичини та цивілізаційних домішок з латини, німецької, ідиш, польської etc. - повинні повернутися справжні Галичани. «Повернутися» в сьогоднішніх реаліях означає не більше як - використовувати для спілкування між собою, оскільки «державною» у нас залишається доволі штучна мова, створена на основі наддніпрянських діалектів, а «міжнаціональною» ще більш штучний «язик» - сурогат церковно-словянщини, німецьких винаходів та азіатських прокльонів. Для письмового спілкування поміж Галичанами задля адекватної передачі думок і збереження краси мови необхідно перейти на латинку.
2. МОРАЛЬ галичанина є однією з найбільш незвіданих таємниць європейської міфології і філософії. З суміші і різноманіття моральних принципів всіх тих народів, що століттями творили феномен Галичини, утворилася головна наша спільна морально-етична риса - особливе ставлення до не-галичан. Тож сучасний Галичанин повинен ставитися до всіх інших або зі зневагою (до слабших), або з ненавистю (до сильніших). І головний принциповий пункт - не соромитися цього. Соромитися, натомість, годиться неприязного ставлення до інших Галичан з огляду на їхню «нижчість» в будь-якій сфері. Оскільки уникнути цього, зрозуміло, не вдасться, то потрібно прикладати чималих зусиль, щоб цю ваду вміло маскувати.
3. КУХНЯ галичан є настільки багатою і різноманітною, що «меню» майже всіх центрально-східних європейських держав потрібно було б об`єднати, щоб їй дорівняти. Голубці і вареники, тушена капуста і реберця, бульба у різних варіантах і кулеша кількох сортів, холодець і фарширована риба, борщі і грибна мачанка, бужениці і шпондерки, а також різноманітні пляцки і пампухи, цвібаки і струделі. Все це годі перелічити, але й без того зрозуміло, що такий раціон для кожного Галичанина є достатнім на всі випадки життя. Тож немає потреби долучати до цієї кухні ще різні там пєльмєні і шашлики, хачапурі і шаурму, хот-доги і шпинати та всяке інше невідомо-що, від споживання чого добрий Галичанин дістає як не срачку, то дурнячку. Те ж саме стосується і напоїв: вина і коньяки, спиртові горілки і віскі - не можуть нам замінити смачних і поживних галицьких міцних настоянок і легких наливок, світлого і темного пива. Адже від цих рідних напоїв жоден Галичанин не може впитися чи втратити розум. Навіть, якщо хильнув зайвого, дещо побурачковів і ноги йому заплітаються, то ніколи не буде поводитися (чи принаймні - чутися) по-свинськи. Саме тому дотримуватися галицької кухні у щоденному житті є неменшим обов`язком справжніх Галичан, ніж розмовляти своєю мовою чи поводитися згідно зі своїми нормами моралі.
Мабуть, зрозуміло, що запропоновані у цьому проекті пункти до майбутнього Кодексу є лише базовими, але не остаточними. Етичний кодекс будь-якої спільноти є живим організмом, що змінюється разом зі спільнотою та зовнішніми обставинами. Однак, цього цілком достатньо, щоб почати створення спільноти визнавців Етичного кодексу Галичан. Все решта сформується у процесі дотримання головних вимог Кодексу - адже наші вчинки у приватному житті і поведінка у публічній сфері залежать передусім від того, як ми говоримо, за якими принципами будуємо взаємини з іншими людьми, ну і, звісно - як ми харчуємося та п'ємо.
