Ще у червні цього року «Галичина» у матеріалі «Комунальна омана» інформувала своїх читачів, як пенсіонерка з Івано-Франківська Стефанія Ільків в апеляційній інстанції відсудила право не визнавати «договір приєднання» від комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр».
І всі наші журналістські міркування й оцінні судження мали вагому підставу — рішення колегії суддів палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 квітня цього року, яке на час опублікування матеріалу набуло законної сили. Аж поки через кілька місяців, як кажуть, не «натрапила апеляція на касацію» — рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня 2014 року, яким суд задовольнив касаційну скаргу комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» та скасував рішення апеляційної інстанції про відхилення скарги КП «ЄРЦ» і залишив у силі рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2014 року, яким було задоволено інтереси КП «ЄРЦ».
Тож місяць тому т. в. о. директора КП «ЄРЦ» Руслана Василюк листом звернулася до «Галичини» з проханням спростувати деякі журналістські судження, які, на думку керівництва КП «ЄРЦ», «не відповідають дійсності та є виключно оціночними судженнями» редакції газети й автора публікації і відповідно «не мають жодних правових наслідків».
По-перше, нагадаємо авторам листа з проханням про спростування опублікованої «Галичиною» кілька місяців тому інформації, що будь-який журналіст має передбачене законом право на свої оцінні судження, а по-друге, «Галичина» не має жодних намірів відмовлятися від написаного ще й тому, що на червень цього року підгрунтям для цивільно-правових стосунків між користувачкою послуг Стефанією Ільків і їх надавачем «ЄРЦ» була не переможна для комунального підприємства ухвала Вищого спеціалізованого суду України (до серпня ще залишалося більше трьох місяців), а на той час судове рішення апеляційної інстанції на користь жительки Івано-Франківська і програшне для «ЄРЦ» — квітневе рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області. І на цьому матеріалі грунтувалися всі журналістські міркування.
Таким чином, ми хочемо вибачитися лише перед своїми читачами за частково розвіяні, але, сподіваємося, не втрачені ілюзії, що пересічний користувач послуг КП «ЄРЦ» в Івано-Франківську може у судах відстояти свої права перед комунальним монополістом. А тимчасово новому керівництву КП «ЄРЦ» ми порадили б не робити себе точкою відліку в історії стосунків КП «ЄРЦ» і міської громади, які небезпідставно користувачі послуг означали і ще й сьогодні означають «комунальною оманою». А для повноти картини — почитати і матеріали «Галичини» за листопад 2011-го та квітень 2012 років, щоб зрозуміти, чому ще кілька років тому автори називали тарифні новації від КП «ЄРЦ» «нав’язаними» і ставили собі запитання про правомірність запропонованих «ЄРЦ» так званих «договорів приєднання».
Але, окрім цього, наш обов’язок як засобу масової інформації — об’єктивно інформувати своїх читачів, тож дякуємо керівництву КП «ЄРЦ» за оперативно надані матеріали.
І насамкінець зазначаємо, що на початку серпня Вищий спеціалізований суд України своєю ухвалою, яка не підлягає оскарженню, задовольнив касаційну скаргу КП «Єдиний розрахунковий центр», залишив у силі позитивне для «ЄРЦ» рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2014 року, а рішення Апеляційного суду від 3 квітня 2014 року скасував. У цьому разі, як кажуть, коментарі зайві. Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги КП «ЄРЦ» і визнав договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкової території між користувачкою послугами пенсіонеркою Стефанією ільків та КП «ЄРЦ» укладеним і таким, що «відповідає типовому договору», а «відмова споживача від укладення такого договору суперечить вимогам чинного законодавства».
Ігор ЛАЗОРИШИН, Галичина, 18 жовтня 2014 р.
