З наближенням дня 8 березня, або як його ще називають Днем жінки, в цій статті хочемо з’ясувати та усвідомити, що являє собою свято, подивитись на його другу сторону медалі; яке має походження, якого адресата та як поводитись християнину в цей день?!
Коріння свята сягає 1895 року, яке так приховувала «совєтська» пропаганда: маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії. 8 березня, цього ж року, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня 1896 року, те ж саме відбулося в Нью-Йорку. В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права.
Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи комуністичної німкені-юдейки Клари Цеткін), день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем. Започатковане як пролетарське феміністське свято, Міжнародний день жінок-робітниць, вперше відзначався 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Протягом 20 століття відзначався в СРСР та країнах соцтабору, як державне свято.
Суть свята полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за «щасливе комуністичне завтра», виділивши для неї аж один день. 1977 року, за радянської ініціативи, цей день отримав статус міжнародного дня за рішенням Організації Об'єднаних Націй. Повна назва «Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир». Став символом фемінізму й антисексизму. З кінця 20 — початку 21 століття залишається державним святом у ряді пострадянських та соціалістичних країн. Латвійський сейм відмовився офіційно визнати день 8 березня святковою датою.
У СРСР свято втратило своє політичне забарвлення і перетворилося на одне з небагатьох неполітичних свят. З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став офіційним вихідним. Ще у древніх слов’ян був аналог цього свята.
Слов’яни дуже поважали жінок і щонайменше два дні щотижня (а не раз на рік!) були «жіночими». Наші предки в літні місяці святкували своєрідний «жіночий» тиждень, який завершувався святом «брикси», – у цей день жінкам було можна «брикатися», тобто висувати найнеймовірніші забаганки, які їхні половинки мали виконувати. Проводилися ігри, в часі яких чоловік мав носити жінку на спині чи карку, і яка пара найдовше витримає - визнавалася найкращою в громаді.
З народженням Ісуса Христа і поширенням християнства у житті глобального суспільства відбулися значні зміни, зокрема у святкуванні свят і календарі. З'явилося багато нових свят, які перебрали на себе суспільні функції колишніх язичницьких свят. Більшість функцій стародавнього свята весни, воскресіння, появи нового життя і нового року перебрали на себе такі християнські свята як Різдво Христове, свято Божого втілення, свято Божого Воскресіння... Разом з тим, вищезазначені свята, в силу тих значень, які в них вкладалися, не підходили у якості святкування дня жіноцтва.
Тому у християнських спільнотах світу вшанування жіноцтва відбувалося в інші дні, які були пов'язані з жінками, що прославилися своїм праведним життям і могли служити прикладом для наслідування у якості дружини, матері, громадянки суспільства чи віруючої.
В різні часи ці свята могли відзначатися в різні дні, але в результаті в християнстві протягом року існувало багато свят, присвячених жінкам і їх ролі у сімейному і суспільному житті. Сьогодні Україна намагається рівнятись до європейських стандартів, однак створює міф про «якийсь» міжнародний статус Дня 8 березня. Але ж якщо заглянути в календар офіційних свят європейських країн, то не знайдемо там цей день вихідним. Вийнятками залишаються Білорусія, Молдова, Росія та Україна. (Цікаво скільки з тих українців згадає наступного дня свято – день народження великого письменника Тараса Шевченка?). Відзначення цього жіночого дня, як правило, припадає на Великий піст.
Зокрема мало хто знає що цього року (2012), в цей день, Церква вшановує перше та друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя (яку, до речі, відрубали за бажанням неправедної жінки). Християнський світ на знак поваги й любові до жінок щороку у другу неділю травня відзначає День Матері — після Великодніх свят. Бути просто жінкою – це ще не є привід до особливого вшановування. Кожна жінка має від Бога те чи інше покликання. І вже від того, як вона його реалізовує, можна їй виявляти знак поваги та вдячності. Основою християнського вчення є Святе Письмо.
З нього християни засвоюють й свої погляди стосовно жінок. Що ж це за погляди? Кожна жінка є покликана до народження дітей в тілесному чи духовному розумінні цього слова. «Жінка спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю» (1Тим. 2.15). Доволі мало зараз таких жінок, що перебувають у наведених моральних чеснотах та розумінні послідуючої нагороди. А якщо жінка, яка планує дітей активно зловживає наркотичними та алкогольними продуктами і тим самим створює загрозу своєму здоров’ю та майбутній дитині, то чи гідна вона вшанування?
Статистика показує, що кожна четверта молода жінка регулярно вживає спиртні напої. Медициною офіційно доведено, що жінкам, які планують народжувати дітей, категорично не можна вживати будь-які спиртні напої. 8 березня часто супроводжується гучними пиятиками та забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються релігійні традиції християн. «Старші жінки так само нехай поводяться, як освяченим личить: щоб не були злоріки, ані віддані пияцтву, щоб добра навчали, щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати» (Тит. 2. 3,4). Якщо ж жінка робить аборт, то хіба достойна того, щоб виділяти для неї особливе свято? На одного новонародженого в Україні припадає мінімум один аборт. Щороку, за статистикою, небажаної дитини позбуваються 200 тисяч українок. І це лише офіційні дані. «Не вбивай» (Вих. 20.13).
Є жінки, які не каючись, постійно перебувають в обмовах, сварках, гніві, заздрості та у безглуздих балачках, «переливаючи» з пустого в порожнє. Навряд чи варто для таких ще й свято створювати. «А разом з тим звикають бездільно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить» (1Тим. 5.13). А на яке свято заслуговують жінки, які продають свої тіла, пропонуючи вільний та легалізований секс? Згідно з статистикою, в порівнянні з минулими роками, проституцією стають займатися щораз то молодші дівчата. З декількох десятків тисяч українських жінок, що займаються проституцією, майже половина - у віці від 10 до 20 років. Ще одна страшна цифра - майже третина з них регулярно приймають наркотики і нічого не роблять, щоб захиститися від СНІДу.
А як повестись у відношенні до лесбіянок, бісексуалок та стриптизерок? (більше про стриптиз тут: www.kyrios.org.ua/literature/seks-ta-intimni-stosunki/3358-striptiz-grih-chi-mistetstvo-tantsju.html). Їх також є за що вітати та ставити на один рівень із іншими жінками? «Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена» (Прп. 31. 30). Є жінки, які заради своїх меркантильних вподобань покидають своїх законних чоловіків і йдуть до інших.
Також ті жінки, які піклуються більше про тлінні справи ніж духовні, забули про Церкву, дбають більше про красу тіла ніж душі, і тим самим є мертві в очах Бога, і мало ймовірно, що варті звання – «благородна жінка» та заслуговують на свято. «Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя » (1Тим. 2. 9,10). Із вищенаведених сумних статистик випливає, що ми також мали б вшановувати «День трауру», «День скорботи» чи «День смутку» за морально деградованими жінками. Та й суть не у назві. Її можна придумати, але суть у прикрому факті.
Страждаючий Христос сьогодні промовляє і до тих всіх жінок: «Дочки єрусалимські, не плачте наді мною, а плачте над собою і над вашими дітьми» (Лк. 23. 28). Цьому святкуванню сприяють також і чоловіки, підживляючи його своїми подарунками та увагою. Не розуміючи всецілого значення цього свята, проводять його так, як приблизно «День святого Валентина» (ближче про це свято дізнаєтеся за посиланням: www.kyrios.org.ua/literature/articles/4171-skazhi-jaki-svjata-ti-svjatkuesh-i-ja-skazhu-hto-ti.html). Оскільки український народ у своїй основі є християнським, нав’язане свято 8 березня є чужим для нас. Є державне свято – День матері. І тому не потрібно робити багато ажіотажу навколо 8 березня. Тим більше, що тлумачення цього свята різнобарвне. У час посту не варто придумувати собі якісь заходи, і не потрібно собі щось вигадувати, щоб потім роздумувати: добре це чи погано?! На противагу 8 березню, християни мали б святкувати такі дні: іменини, день народження, день матері, день родини.
А до такого дня, як 8 березня – Церква ставиться індиферентно, бо для християнської жінки Днем вшанування та поваги має бути кожен день. Ставлення не може змінюватися в кращий чи гірший бік. Тому не обов’язково для цього виділяти якийсь окремий день 8 березня, корені якого є сумнівно-морального походження. Чому не привітати 8 березня? Але чому не привітати і сьомого та дев’ятого? Господь ніколи не говорив, що прийшов скасувати людські закони. Коли людські закони суперечать Божим, то для себе ми повинні взяти Божий закон і поставити його на перше місце, і з цього починати дотримуватися й людських законів. Коли у нас Бог буде на першому місці, то все інше буде на своєму місці.
Великодній піст зобов’язує нас до утримання від гучних забав, м’ясних страв, гамірливих акцій. І тут виникає дилема, бо церква ніби обмежує права жінок. Але коли ми будемо внутрішньо очищені постом, багаті духовно, то будемо ставитися до жінки так, як вона цього очікує цілорічно(до цього нас закликає Господь), а не відкуповуватися одним днем. Категорично заборонити це свято неможливо. Якщо Церква категорично поставиться, чи держава, то це, навпаки, призведе до збурень, протестів та неспокою. Сам день 8 березня не є глобально поганим, однак – суб’єкт, час та вид його проведення є часто аморальним. Тому вам вибирати, яка сторона медалі цього свята, вам більше імпонує… «Пам'ятай день СВЯТИЙ святкувати» (Вих. 20, 8).
Юрій Свищ, прес-служба Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ