
Сьогодні, 10 грудня, у Львові відбулася церемонія вручення орденів “За інтелектуальну відвагу”. Захід пройшов у палаці Потоцьких в Золотій залі.
Цього року кавалерами ордену стали польська журналістка, відома своїми статтями і книгами присвяченими Україні та українсько-польським стосункам Іза Хруслінська й сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену Тарас Прохасько, пише Фіртка.
Варто зауважити, що орден «За інтелектуальну відвагу» — це срібний орден, який щорічно вручається Капітулою незалежного культурологічного часопису «Ї».
На сьогодні такі нагороди отримали 35 осіб.
Тарас Прохасько не перший прикарпатець, який отримав орден «За інтелектуальну відвагу», у 2013 році цієї нагороди удостоєна співачка Руслана Лижичко, батько якої родом із села Рогатинського району, Івано-Франківської області.
Минулого року кавалерами ордена "За інтелектуальну відвагу" стали: режисер Влад Троїцький та художник Тіберій Сільваші.
Кавалери ордену "За інтелектуальну відвагу":
| 2001 рік |
| Борис Тарасюк, дипломат, екс-міністр закордонних справ України |
| Наталя Яковенко, історик, доктор історичних наук, професор НУ «Києво-Могиянська академія» |
| 2002 рік |
| Емма Андієвська, письменниця, малярка. Нагороджена за «послідовність, невтомність та значний внесок у модернізацію української культури» |
| Мирослав Попович, філософ, доктор філософських наук, академік НАН України. Нагороджений за «значний внесок у поглиблення і розвиток європейськості української політичної та філософської думки» |
| 2003 рік |
| В'ячеслав Брюховецький, літературознавець, професор НУ «Києво-Могиянська академія», президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» |
| Роман Віктюк, театральний актор, режисер |
| 2004 рік |
| Мирослав Маринович, релігієзнавець, директор Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету. Нагороджений за «несхибність інтелектуальної та духовної постави, за чесність життєвої дороги, за гідний взірець високого духу і чину для молоді» |
| Григорій Грабович, літературознавець, професор Гарвардського університету. Нагороджений за «свідоме і наполегливе впроваджування модерних і вільних від будь-якої гіпокризії способів трактувати українську культуру та її чільних постатей», за «мужність і незворушність щодо незрідка неприхильного і закостенілого сприйняття», за «створення взірцевого часопису культурної і суспільної критики, що вирішальним чином прилучився до витворення релевантних і неупереджених дискурсів» |
| Валентин Сильвестров, композитор. |
| 2005 рік |
| Анджей Нікодемович, композитор, професор Люблінського Католицького Університету. Нагороджений за «створення видатної музичної школи сучасности, мужність духа, цілість життєвої постави», за «плекання тяглости львівських музичних традицій попри і наперекір катастрофам ХХ століття» |
| Борис Ґудзяк, професор, отець-ректор Українського католицького університету. Нагороджений за «натхненну моральну поставу», за «подиву гідну самопосвяту», за «інтелектуальний внесок у богословіє», за «створення одного з провідних українських осередків вільної думки і вільного духу, незамінної громадянської і академічної інституції – Українського Католицького університету у Львові» |
| Павло Чучка, мовознавець, кандидат філологічних наук. Нагороджений за «усвідомлення глибинного зв’язку між правдивим гумором і правдивою мужністю, відважну громадянську поставу», за «творення неповторного теплого і милого нам галичанам образу українського Закарпаття» |
| 2006 рік |
| Євген Захаров. Нагороджений за «послідовну і несхибну мужність в обороні прав людини і громадянина» |
| Роман Петрук. Нагороджений за «створення унікальних пластичних образів - втілення величі людського духу» |
| Богдан Осадчук, історик, політолог, публіцист |
| 2007 рік |
| Мустафа Джемілєв, народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу. Нагороджений за «наполегливу, послідовну, несхибну і невпинну мужність у відновленні і збереженні національної і громадянської гідності кримськотатарського народу в Україні» |
| Леонід Фінберг, громадський діяч. Нагороджений за «видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів», за «організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського діалогу» |
| 2008 рік |
| Ігор Ісіченко, правлячий архієрей Харківсько-Полтавської архиєпархії УАПЦ. Нагороджений за «мужнє обстоювання принципу автокефалії українського Православ'я й за успішне втілення в життя нового образу Православ'я в житті Харківсько-Полтавської архиєпархії Української Автокефальної Православної Церкви» |
| Анатолій Гриценко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, екс-міністр оборони України. Нагороджений за «привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя і твердість у відстоюванні вартостей євроатлантичної цивілізації» |
| 2009 рік |
| Оксана Пахльовська, письменниця, культуролог і громадська діячка. Нагорожена «за утвердження українства й інтегрування його в європейське життя у публіцистичних творах 1992-2006 рр. зокрема на сторінках 600-сторінкового тому "Ave, Europa!"» |
| Андрій Содомора, поет, письменник, перекладач. Нагороджений «за багаторічний чин створення тексту, контексту і додаткових інтерпретацій античної літератури українською мовою». |
| Ігор Шевченко, історик-візантолог, дійсний член НТШ, УВАН, член-кореспондент Американської Академії наук і мистецтв. |
| 2010 рік |
| Ярослав Грицак, історик |
| Александра Гнатюк, українознавець, перекладачка |
| Мойсей Фішбейн, поет, перекладач |
| 2011 рік |
| Богдан Гаврилишин, економіст та громадський діяч |
| Богдан Сорока, художник-графік, громадський діяч |
| 2012 рік |
| Кармелла Цепколенко, композитор, організатор фестивалів і концертів |
| Костянтин Сігов, науковець та громадський діяч |
| Микола Княжицький, журналіст, керівник телеканалу TBi |
| 2013 рік |
| Руслана Лижичко, співачка, диригент, продюсер, громадський діяч, активістка Євромайдану |
| 2014 рік |
| Богуміла Бердиховська, польська публіцистка, громадська діячка, політолог, автор (Варшава) |
| Сергій Дацюк, український філософ, громадський діяч, блогер. |
| 2015 рік |
| Влад Троїцький, режисер |
| Тіберій Сільваші, художник |













ДОВІДКА
Тара́с Богда́нович Проха́сько (16 травня 1968, Івано-Франківськ) — сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Брат перекладача Юрія Прохаська.
Після завершення університету спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, згодом — учителював у рідному місті, у 1992-1993 роках був барменом, потім сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. У 1992-1994 роках був «мандрівним» співредактором журналу «Четвер», бо в той час постійно їздив до Львова, де навчався в університеті.
Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997).
У 1993 році Тарас Прохасько разом з Андрієм Федотовим та Адамом Зевелом знявся у короткометражному фільмі «Квіти святого Франциска», а у 1996 році у селі Десятин Івано-Франківської області відбувся перший в Україні міжнародний фестиваль відео-арту, гран-прі на якому отримав двохвилинний фільм «Втеча в Єгипет» (1994), де знявся Тарас Прохасько, його сини та Леся Савчук.
У 1998 році почав працювати журналістом у львівській газеті “Експрес”, згодом писав авторські колонки до “Експресу” та “Поступу”. Деякий час писав до інтернет-газети “Телекритика”, а потім, коли друзі Прохаська створили «газету його мрій», почав писати статті та вести авторську колонку в Івано-Франківській обласній тижневій газеті “Галицький кореспондент”.
У 2004 році кілька місяців прожив у Кракові, отримавши літературну стипендію польської культурної фундації «Stowarzyszenie Willa Decjusza — Homines Urbani».
У квітні 2010 року Прохасько вперше відвідав США, де в нього відбулися творчі вечори у Нью-Йорці та Вашингтоні.
Серед фільмів, що справили на нього сильне враження, Прохасько називає «Ромовий бульвар» (1972) з Мерлін Монро та Ліно Вентурою, фільми з акторкою Жульєт Бінош, деякі фільми Віма Вендерса, «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана, «Леон-кілер», «Сто днів після дитинства» (1975), «Асса» (1987) та «Ніжний вік» (2000) Сергія Соловйова, «Повернення» (2003) Андрія Звягінцева Його втіленням про «файне кіно» є «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно.
Член Асоціації українських письменників.
Прохасько бере участь у різних мистецьких перформансах. У 2009 року він, разом із іншими письменниками (Юрієм Андруховичем, Юрком Іздриком, Володимиром Єшкілєвим, Софією Андрухович) взяв участь у проекті «БОМЖ» («Без Ознак Мистецького Життя») Ростислава Шпука, пізніше презентованому на польському “Міжнародному фестивалі бездомного мистецтва.
У серпні 2010 року Прохасько в рамках музично-літературного діалогу, що відбувся під час фестивалю «Порто-Франко», читав уривок з роману Станіслава Вінценза «На високій полонині» на руїнах Пнівського замку. Під час читання французький віолончеліст Домінік де Вієнкур виконав сюїту Баха.
У 2011 році книгу Тараса Прохаська «БотакЄ» було визнано Книгою року.
Нагороди
- 1997 — лауреат премії видавництва «Смолоскип».
- 2006 — перше місце у номінації «Белетристика» за книгу «З цього можна було б зробити кілька оповідань» (версія журналу «Кореспондент»).
- 2007 — третє місце у номінації «Документалістика» за книгу «Порт Франківськ» (версія журналу «Кореспондент»).
- 2007 — лауреат літературної премії імені Джозефа Конрада (заснована Польським інститутом у Києві).
- 2013 — Премія імені Юрія Шевельова за книгу «Одної і тої самої»