Донбас звик домінувати і диктувати умови усій Україні. 23 роки ми слухалися і поважали Донбас. Особливо 4 останні роки правління Януковича, коли вихідці з Донбасу очолили всі структури на загальноукраїнському рівні, та усі правоохоронні органи на рівні областей і великих міст, коли усі бюджетні кошти полилися потоками на схід України, коли усі бюджетні гроші почали освоювати винятково олігархи з Донбасу.
В чому секрет сили і впливовості Донбасу? - Кримінальні угрупування на Донбасі з часом стали кримінально-економічними. І вони захотіли політичної легітимізації. У пригоді стали гроші донецьких олігархів та структури партії регіонів. До влади в Україні прийшов кримінал. Президентом став двічі судимий громадянин. Через партію регіонів бандити, злодії і грабіжники спочатку прийшли до влади на Донеччині, а потім, за підтримки комуністів і партії Литвина, в усій Україні.
Нам дорікають, що ми не чуємо і не поважаємо Донбас. Ми слухали і поважали Донбас протягом більше ніж 20 років. І що приніс Донбас Україні за останнє десятиріччя, відколи на політичному небосхилі з’явився Янукович і його бригада? - Розгул бандитизму, корупції, сваволю і беззаконня, злидні і безправність.
Який суспільно-політичний устрій де-факто мала Україна при Януковичі? - Паханат. Авторитаризм. Диктатура. За кожною галуззю економіки, за кожною областю були призначені «смотрящие от папы». Надцентралізація влади, імператорські повноваження, продовження русифікації, орієнтація на Москву. Держава без виборів, без альтернативи, без права на свободу слова і зборів громадян, держава, де чисельність поліції переважає чисельність армії. За політологічними критеріями це явище називається - держава «стаціонарного бандита».
Теорія держави "стаціонарного бандита" розроблялася американськими і європейськими вченими для вивчення феномену стійкості деяких політичних режимів Латинської Америки, Азії і Африки. Суть зводилась до того, що поряд з яскраво вираженими ознаками мафіозності і корупційності, тотальної брехливості і антидемократичності та реального тоталітаризму, або навіть фашизму, деякі із означених режимів існували десятиліття, тобто набули ознак внутрішньої стабільності.
Отже, коли партія регіонів була при владі вона проводила політику діаметрально протилежну, тій що вона вимагає від нинішньої влади.
Помітно, що як тільки партія бандитів, злодіїв і грабіжників втрачає владу вона відразу вимагає максимальної децентралізації, дотримання прав національних меншин, надання статусу другої державної російській мові, позаблоковості держави, агітує за відміну посади президента, запровадження парламентсько-президентської форми правління (згадаймо події 2005 року). Плюс шантаж відокремленням, виходом зі складу України (Сіверськодонецький з’їзд у 2004 році).
Чому автократи і унітаристи, люди які втановили тотальний контроль за всім, як тільки втрачають владу, відразу стають демократами і федералістами?
Кілька відповідей, що першими спали на думку:
Щоб нова влада не могла швидко подолати наслідки узурпації влади бандитськими кланами.
Щоб нова влада втратила керованість країною.
Щоб нова влада не могла швидко провести економічні і політичні реформи.
Щоб утворилися удільні князівства і банда, незважаючи на зміни у країні, змогла залишатися при владі на місцях.
Можна перелічувати ще багато і багато інших причин.
