26 лютого у кінотеатрі «Люм»єр» відбудеться прокат документального фільму «Добровольці Божої Чоти». Режисери Леонід Кантер та Іван Ясній.
Фільм починається увертюрою про Майдан під гаслом «Ми сильні духом», - як нагадування про міць і незламність українського народу. Дальше - похорон бійця… «Зараз я за нього спокійний.., плакати не буду.., та й він не хотів би цього…» - скупо коментує «Гатило» - боєць «Правого сектору».
Далі моторошні вражаючі кадри, як ніби з фільму-катастрофи – майже вщент знищений аеропорт, руїни, звалище бетону і арматури. Та мертву пустку донецьких коридорів аеропорту наповнюють звуки з фільмів- бойовиків: вибухи, крики, свист куль, мат за матом, знову вибухи, якісь команди…і так без упину…і найстрашніше те, що весь цей «Голівуд» реальний, і він український… донецька фантасмагорія українського сьогодення…
«Донецький аеропорт – вершина військової оборони - це передова ще більш «передовіша» ніж передова, де ведуться цілодобові бої, це помста за Іловайськ», – впевнено карбує кожне слово Ярош. «Аеропорт став символом звитяги!»
Його коридори були нашпиговані кулями і смертю, його стіни світили дірами і страхом - та це бетонне громаддя на довгі 242 дні стало «резиденцією» « кіборгів», де вони жили, воювали, жартували, помирали…
«А знаєте, чому зброю називають жіночими іменами? Тому що вони «бєзотказниє» і … в любих позах» - жартома пояснюють бійці оператору. Та все ж «Машенька» промовисто відмовляє і боєць біжить в укриття… На ходу складаються анекдоти про аеропорт : «хлопці звідки ви такі загорівші? куда літали?» - регочуть…
Цитати резидентів «Правого сектору» і їх позиція щодо війни і так званої державної влади.
«Ми винні всі… ми по краплиночці зробили купу того бруду, в якому зараз живемо – констатує «Гатило» - я приїхав воювати, коли війна стала особистою».
«"Правий сектор" - це нормальні люди , а не міфічні видумані потвори. В ньому зібрані всі генетичні проби з усієї України, бо думають, що «Правий сектор» - це лише Західна Україна, хоча 60% - центр і схід і 40% - захід. Зараз «Правий сектор» з факту перетворюється у фактор. І поки державна влада придумує відмазки і не може війну назвати війною , ми робим армію і воюєм … до перемоги!». « не гріх мати на собі кров людей, яких спасаєш…» - коментує «Вій», медик «Правого сектору».
«У нас немає пільг і зарплати, але для нас честь попасти в зону бойових дій», - розповідає « Богема», в минулому актор.
- оБдєлался льогкім іспугом, - сміється поранений «Зелений».
«Найбільше бісять тупі питання: «там справді війна? Там стріляють?» , - коментує «Дєрзкий», командир десантників.
Тому , давайте не будемо задавати тупі питання, а врешті-решт зрозуміємо , що перемир’я, яким нас час від часу годують, є фантомним, і від самого початку стало «дамокловим мечем» для сходу України, що несе постійну смертельну небезпеку як для бійців так і для жителів сходу. А політики торгуються , і чим більше вони торгуються, тим частіше прилітає на Україну «мирними» російськими дивідендами «Град».
Велика кількість українців знаходиться за лаштунками війни, або просто є її глядачами – хтось у партері , хтось на балконі , а хтось й взагалі відсутній . З такою громадянською позицією і « активністю» Україна дуже скоро стане філіалом « Великої Росії» , яким віднедавна став Крим. І якщо ми, громадяни України, не хочемо читати некрологи про нашу країну у світовій пресі, не хочемо скорботно співати реквієм за нею і приречено опускатись навколішки потім, то пора вставати зараз і йти добровольцями на війну, яка поки що займає лише східну локацію.
«Вертаючись звідти, є дуже огидне відчуття того, що ти спостерігаєш тут. А тут ти спостерігаєш той самий бруд, ті самі недопалки під ногами, тих самих алкашів на зупинках, тих самих бухих в метро…» – говорить Леонід Кантер – «…мене дратує те , що люди продовжують жити в цьому лайні. І , насправді, те що ми воюємо – це бій з тінню. Тому що нам спершу треба побороти цього жлоба в собі…»
…бійці на машинах з патріотичними регаліями і номерами «ПТН – ПНХ» відправляються до нового місця дислокації . Вони живуть і воюють в режимі форсаж, вони добровільно не підлягають ротації, вони є світочем свободи і незламності. На них варто керуватись.
« Тут усе на дай бог…» - не стримується «Гатило».
Тай справді, вся надія на Бога… і на Добровольців Божої Чоти…
