Дідух, павук і кутя: чому традиційне Різдво святкують зі збіжжям

Якщо говорити про Різдво традиційне, потрібно заглянути у давні дохристиянські часи, коли вірили, що у цей час народжується світ, народжується Новий Рік.

На Різдво з давніх-давніх давен вірили, що церковно-обрядові свята були пов’язані з циклами сонцестояння. Лекторка Олеся Наумовська, завідувачка кафедри фольклористики інституту філології Київського національного університету ім.Т.Шевченка, в ефірі Радіо Культура розповіла, як українці традиційно святкують Різдво, передає Суспільне.

Чому українці святкують Різдво зі збіжжям

Українці здавна були хліборобами. І коли ми перейшли від привласнювальної форми господарства до відтворення та почали садити зерно, відтак ми почали шанувати збіжжя. Тому збіжжя як тісто, борошно та власне зерно завжди дуже шанувалися українцями. Це були культові речі. Зерно пшениці має символ багатого врожаю на майбутнє. Ніяких гірлянд, дощику, скляних кульок, звісно, не вішали. Не прикрашали оселю якоюсь мішурою. Тобто були тільки оці сакральні атрибути — дідух, різдвяні фігурки, ромби, які вішали на скло, а також павуки та голуби.

Що таке "дідух", навіщо його спалювали після Різдва і як у давнину використовували попіл

Дідух — це сніп необмолоченої пшениці. Це був останній не обжатий сніп. Робили дідуха з пшениці, жита, вівса з додаванням засушених васильків. Цього дідуха батько урочисто вносив до хати і ставив під образи. Тобто це все абсолютно прогностично було збіжжям на майбутнє.

Первинно слово "дід" — це назва першопредка. І за аналогією до того, як шанували діда або бабу, тобто першопредків, спершу почали шанувати найстаршого чоловіка в родині, тому що він наближений до того першого предка за віком, а потім вже старшого і згодом вже ми вже стратифікували цю назву на людей, які взагалі мають старший вік.

Дідух зжинався ще на завершення жнив, тобто це кінець обжинок. Він був дуже товстим і дуже важким. І його необхідно було міцно стиснути перевеслами (джгутами зі скрученої соломи для перев’язування снопів — ред.). Спершу його заносили у комору, тому що він повинен з'явитися в обрядовому дійстві саме на Різдво. Його, так би мовити, не чіпали до самого Різдва, а вже на Різдво батько заносив його до хати і ставив під образи. Вже згодом його почали прикрашати стрічками, вже робити три ноги, вставляти туди різні засушені квіти.

Дідух стоїть в хаті в різних регіонах по-різному. За одними даними він стоїть до Старого Нового року, тобто до Святого Василя. В інших регіонах він стоїть аж до кінця усього новорічно-різдвяного циклу, тобто до завершення Водохреща — 19-20 січня. Саме тоді його виносили з хати.

Його не можна було просто десь викинути, тому що це культовий символ. Тому, наприклад, на Західній Україні з усієї вулиці його виносили і урочисто спалювали. В інших регіонах його просто виносили на дорогу, а також його могли розривати і спалювати. При цьому деякі колоски, які гарненько збереглися, виймали, тому що потім цими колосками, які зв’язували до купки, можна було кропити все свяченою водою.

Коли не можна було його використовувати в ужитку і в сакральних дійствах, то його закопували або спалювали, і попіл використовували з сакральною метою. Попіл закопували під деревами, щоб вони гарно плодили. Попелом могли обсипати вулики, щоб бджоли гарно водилися. До речі, попіл могли використовувати з попереднього року на самому святкуванні Різдва. Попелом могли обсипати домівку, тому що потім на ньому шукали сліди. Якщо є сліди, значить "гості" були в домі. І тільки після цього їх змітали. Попіл також могли підкидати, тому що це якраз символізувало те, що закінчилися оці сакральні дні. Таким чином немовбито розмежовували світи: те, що можна за сакрального періоду — категорично не можна за періоду буденного.

Жито, пшениця та всяка пашниця у різдвяному обряді

Коли сходила зоря, вже починалося надзвичайно урочисте святкування. У цей час спершу заносили дідуха. Під стіл, під скатертину, якщо вона вже була, або під основну страву, тобто кутю, клали солому — солом’яну бабу, яка вже зараз символізує ясла, в яких народився Христос. Ймовірно, первинно це був символ збіжжя, багатого врожаю на майбутнє. Після того, коли сідали за стіл, батько підкидав кутю до стелі. Стежили за тим, скільки зерен пшениці приліпилось до стелі. Тобто чим більше їх приліпиться, тим багатшим буде отой приплід на прийдешній рік. Потім вже кожен повинен був з'їсти три ложки куті: за пасіку, за приплід худоби, за те, щоб кури родилися і щоб збіжжя було багато.

Тоді вірили, що приходять душі померлих пращурів. У той день не працювали, щоб не зачепити померлого. При цьому не можна було використовувати нічого гострого, щоб не поранити. І вже після цього починалася різдвяна трапеза.

Кутя — ритуально-обрядова їжа, яка зараз з нами використовується на Різдво. Нам здається, що це така різдвяна страва. Вона готується з пшениці з додаванням меду, горіхів та маку. І первинно ця страва абсолютно ідентична поминальній справі коливо. Тобто ця страва присвячена якраз душам померлих, яких і чекають на Різдво. Тому кутя стає центральною різдвяною стравою на Святвечір.

Згодом ця традиція почала змінюватися. Замість сонця з'являється Віфлеємська зоря, і гурти колядників вже ходять із зорею, а не з сонцем. Замість дохристиянських колядок з'являються християнські колядки. З'являються святі, та ж кутя і 12 страв, які символізують первинно, ймовірно, число місяців, а нині — число святих.

Як збереглися різдвяні мотиви у казках, легендах та міфах

Окрім звірів, в українській традиції ми не бачимо тих сакральних, саме різдвяних, персонажів у казкових текстах. В українській казці та легенді ми не зустрічаємо персонаж Діда Мороза чи Снігуроньки. У нас цього просто немає, тому що, ймовірно, воно не наше, а прийдешнє.

"Рукавичка" — кумулятивна казка, яка є одним із найархаїчніших текстів у казковій традиції не тільки українців, а й взагалі всіх інших народів світу. Кумулятивна казка побудована на елементах накопичення, як акумулятор. В "Рукавичці" ми бачимо чіткий діапазон, тобто відбувається накопичення саме тих тварин, які символізують немовбито календарний міф. Тобто звірі, які фігурують у казковому тексті, з'являються почергово так, як вони прокидаються після зимового сну, так, як вони з'являються в природі.

Звідки у нас з’явився павук

На жаль, в Україні міфів не збереглося. Якісь рештки, уламки міфів ми можемо побачити в казках та легендах. Але у нас немає казок чи легенд, за якими павук снує світ. Наприклад, в Африці є міфи про павука як творця Всесвіту, який немовбито плете світ. Ймовірно, що тут вже відіграють роль певні запозичення оцього світового мотиву, що павук снує світ. Але, швидше за все, цей символ утвердився в Україні саме завдяки впровадженню християнства. За біблійною легендою саме павуки врятували Ісуса, тому що, мовляв, коли Марія народила Ісуса і ховалася з ним у печері і слуги Ірода шукали це немовля, то павуки заплели вхід до печери. Тому в Україні і почали плести різдвяних павуків.

Різдвяний павук також плететься з соломи таким чином, що є спочатку є ромб великої форми і до нього прив'язані менші ромбики. Кількість ромбиків залежить від кількості членів родини, причому за деякими даними українці згадували на Різдво своїх померлих пращурів до сьомого коліна.

Вікна прикрашали вирізаними фігурками та ромбами, які так само символізують світові символи, наприклад, зорі, гори чи кулі. Були також і голуби — птахи, які символізують народження Всесвіту. Їх робили з курячої шкаралупи. У порожньому яйці робили отвори з обох боків, вставляли туди кольоровий папір і підвішували їх.

Навіщо приходив полазник, хто такий "гість" і чому вшановували цей образ

Первинно слово "гість" означало прийдешнього з потойбічного світу. Це був отой перший "полазник", якого чекали. Цього гостя з іншого світу, який заходив до хати, потрібно було обдарувати. Його не можна було категорично не прийняти, тому що таким чином ви вшановуєте душі померлих пращурів. Якщо ми подивимося на традиції південних слов'ян, то до хати заносили бадняк, підпалювали його і дуже пильно стежили за тим, коли це поліно перегорить посередині. Коли воно було готове перегоріти посередині, батько брав коцюбу і бив по ньому. Іскри підіймали вгору і чим більше іскор, тим більшим буде приплід.

Був досить цікавий ритуал: коли заходив до хати полазник, чоловік, який десь ховався. Полазник сідав, брав коцюбу і починав бити по древу. А жінки в родині тим часом підсовувалися до нього ближче. І коли він вибивав ці іскри, які повинні були підлітати вгору, жінки почали квоктати. І чим більше іскор буде летіти, і чим гучніше вони будуть квоктати, тим більше будуть родити кури і тим багатшим буде прийдешній рік.


07.01.2021 2047
Коментарі ()

16.09.2023
Тіна Любчик

Головні туристичні пам’ятки Вінниці очолює музей-садиба Миколи Пирогова. На запитання: «Що подивитися в першу чергу у Вінниці?» кожен місцевий житель впевнено назве це культове місце.  

693
11.09.2023
Тіна Любчик

З журналісткою Фіртки своєю історією поділився 42-річний Роман Примич, військовослужбовець з Івано-Франківська, який отримав поранення на фронті та зараз перебуває на лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.  

5668 5
07.09.2023
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає, які зміни запланували та як це вплине на темпи мобілізації.

2052
23.08.2023
Тетяна Дармограй

Щоб актуалізувати дані щодо мобілізаційного потенціалу країни, Міністерство оборони України запустило інформаційну кампанію під назвою "Оновлюй дані у ТЦК".  

2074
16.08.2023
Тіна Любчик

В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України медики  активно допомагають нашим захисникам відновити здоров’я після поранень на фронті. Так, цього разу журналістка Фіртки відвідала медичний заклад і поспілкувалася з фахівцями та військовими пацієнтами про роботу відділення травматології.

2359
05.08.2023
Павліна Мушинська

Чи насправді все так погано, адже з усіх сторін нам розповідають, як добре у світі ставляться до українців, особливо у країні-сусідці Польщі?Фіртка пропонує ознайомитися з невигаданими історіями українок, з їхніх власних вуст.

2949

Усім нам добре знайома старозавітна історія про битву Давида та Голіафа, як протистояння сильному, могутньому загарбнику в рази меншого, але безстрашного молодого та винахідливого Давида.

210

Намагаючись ототожнити історію Русі з історією Московії, нащадки угро-фінів твердять, нібито столиця Русі у 1157 році була перенесена з Києва у Володимир Андрієм Боголюбським. Це відверта брехня. Він зробив Володимир своєю резиденцією, але це не означає, що переніс столицю, бо Боголюбський тоді у Києві не княжив. Київська держава – Русь існувала впродовж IX—XIII століть.

479

Невже ми єдині розумні істоти на весь всесвіт? Ці питання давно хвилюють людство та науковців.

652

Річки у селах — це природні багатства і можливості для туризму. Дізнайтеся, як зберегти та використати річки для розвитку сільського життя.

382
16.09.2023

У селі Братківці комунальне підприємство «Франківськ-Агро» вже вдруге збирає гречку, яку висіяли на цьому полі.  

248
12.09.2023

Майже у всіх їдальнях міста запровадили нововведення — безготівковий рахунок за їжу.

343
08.09.2023

Не всі здогадуються, що зберігають деякі продукти неправильно. Виявляється, є такі, які ми рідко ставимо до холодильника – і даремно. Адже охолодженими вони зберігатимуться довше.  

518
16.09.2023

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

206
10.09.2023

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж Коломийського району вперше відзначили храмове свято за новоюліанським календарем. Раніше святкування припадало на 21 вересня.

369
08.09.2023

Священник каже: «стосовно заповіді «не вбий» — якби ми читали Святе письмо мовою оригіналу — староєврейською — то там «не вбий» означає «не вбий з корисливих мотивів».

526
04.09.2023

Віра має бути спрямована на Бога і відповідати моральним та духовним нормам, а не базуватися на забобонах  

407
20.09.2023

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

8166
20.09.2023

Кажуть: така ініціатива уряду — ламає напрацьований механізм швидкої допомоги військовим та соціальної підтримки мешканців громад.   

117
15.09.2023

За матеріалами СБУ підозру у державній зраді отримав народний депутат Нестор Шуфрич.  

810
10.09.2023

Україна отримала під час війни нового міністра оборони. Ним став кримський татарин Рустем Умєров. Він не має стосунку до військової справи, але відомий як вправний перемовник.  

425 1
08.09.2023

Наразі обмеження на виїзд з України діє щодо чоловіків призовного віку, а також окремих посад держслужби та визначених посадових осіб. Інформації про зміни з 1 жовтня щодо обмеження виїзду для жінок на військовому обліку прикордонники не мають.  

494