Передвиборчий мітинг керівної партії БДП у Західній Бенгалії у квітні. ФОТОГРАФ: DEBAJYOTI CHAKRABORTY / NURPHOTO / ZUMA PRESS
Уряди усього світу постійно повторюють ті самі помилки. Країна, де 1,4 мільярда інфікованих, демонструє нові масштаби кризи.
Черга, що простяглася біля лікарні Маасахеба Мінатая Теккерея, налякала Марісельван Тевар. Понад 200 людей стояли в черзі, в спеку, коли кашляли та нездужали. Деякі з них сподівалися отримати хоть одну дозу вакцини проти коронавірусу, яка залишається дефіцитним товаром в Індії. Інші намагалися отримати медичну допомогу: ліки, місце у лікарні (ліжко), кисень - що завгодно.
21-річний студент технічного факультету, високий, худорлявий молодий чоловік з бородою Тевар вважав, що йому не залишається іншого вибору, як приєднатися до чимраз більшого натовпу біля лікарні - невеликого громадського закладу в передмісті Мумбаї. Його батько, Каннан, хворів вже декілька днів. У 49 років Каннан був набагато молодший за людей, які протягом більшої частини пандемії зазнали найгірших результатів від коронавірусу. Проте Тевар дедалі більше турбувався, коли вони чекали, що його побачать; у його батька була висока температура, і навіть незначні дії не давали йому дихати.
Працювали лише два лікаря, вони були вражені, лікарня дозволяла входити через двері лише по одному. Після 10 годин перебування під сонцем Тевару та його батьку відмовили.
"Лікарі наполягали на тому, щоб пацієнти йшли додому, посилаючись на брак ліжок, запевняючи, що вони їм зателефонують", - сказав Тевар. "Вони ніколи не передзвонюють".
Лікарня ім. Маасахеба Мінатая Теккерея 8 травня
У міру того, як вірус розійшовся в Індії, відчуття марності та страху стали звичним явищем. Країна щодня повідомляє про майже 400 000 підтверджених інфекцій та 4000 смертей, що, безсумнівно, катастрофічним. У Делі громадські парки були реквізовані під імпровізовані крематорії, там горіли ряди похоронних вогнищ, де діти колись грали в крикет. Лікарняних ліжок та кисневих балонів не вистачає, як і лікарів та медсестер. Деякі дослідники прогнозують, що загальна кількість смертей - в цей час 250 000 - може досягти 400 000 до середини червня, а потім продовжуватиме зростати.
Криза в Індії жахлива сама по собі, породжує страждання та втрати в величезних масштабах. Це також має тривожні наслідки для решти земної кулі.
Індія займала найбільше місце у світі у галузі вакцин, і до останнього часу фіксувала лише незначну кількість випадків коронавірусу, що займало центральне місце в міжнародних планах щодо щеплення країн, що розвиваються, шляхом випуску недорогих доз.
Натомість експорт вакцини припинився, при цьому наявні флакони мають пріоритет для внутрішнього використання, і немає термінів, коли експорт зможуть відновити.
Тим часом безконтрольний спалах у країні з понад мільярдом громадян створює ідеальні умови для закріплення нових штамів. Важко уявити більш ефективний спосіб виникнення мутації, які можуть протистояти сучасним вакцинам.
Після відправлення з лікарні здоров'я батька Тевара ще більше погіршилося, дихати було щораз важче. Студент несамовито дзвонив друзям і родичам, намагаючись знайти когось, хто міг би допомогти Каннану отримати лікарняне ліжко. Ніхто не міг допомогти. Він зателефонував близько у 20 клінік, і всі вони дали йому одну і ту ж відповідь: у них немає місця для госпіталізації. Безрезультатно шукаючи кисень, Тевар витратив всі заощадження своєї родини - 8000 рупій (109 доларів) він витратив, щоб приватною машиною швидкої допомоги перевезти батька у Мумбаї.
Зрештою, удача Тевару усміхнулася. Йому вдалося зателефонувати місцевому політику, і той знайшов можливість, щоб батько Тевара потрапив до лікарні, якою керувала благодійна організація.
Персонал там взяв номер Тевара, обіцяючи інформувати його двічі на день. Знесилений він повернувся додому, нарешті зміг відпочити. Через два дні після прийому Каннана лікарі зв’язались із Теваром із поганими новинами. Літній чоловік перестав реагувати на ін’єкції ремдезивіру, і його довелося під'єднати до апаратів ШВЛ.
Через кілька днів, рано вранці, лікар знову зателефонував Тевару. Його батько помер.
Коли близький друг помер від коронавіруса, Хеббар відчув, що йому треба зробити більше, і на початку жовтня він увійшов до лікарні Меморіалу короля Едварда, колоніальної споруди на 1800 місць у центрі Мумбаї. Там, у невеликій клініці в тихому коридорі, він став учасником індійського випробування вакцини AstraZeneca. Він не казав про свій план дружині; коли він нарешті сказав їй, вона не хотіла з ним говорити.
У лютому він отримав позитивний тест на коронавірус і зачинився у своїй кімнаті на два тижні. Це не було приємно, але із симптомами Хеббара можна було впоратись, попри те, що у 56-річного пацієнта був діабет. Через декілька місяців він дізнався, що йому зробили справжнє щеплення, а не плацебо - удача, яка, на його думку, врятувала йому життя. Якби не ці ін'єкції, він каже, "це могло б закінчитися для мене дуже погано".
Оскільки вірус вирував і у Мумбаї, Хеббар із болем усвідомлює, що багатьом його співгромадян не пощастить, як йому. Зазвичай шумні вулиці міста тихі, крім виття сирен швидкої допомоги.
Інфікована незліченна кількість друзів та родичів; у житловому комплексі Хеббара з дев'ятьма баштами п'ять будівель були закриті місцевою владою після недавніх спалахів.
"Я боюся відкрити Facebook", - говорить Хеббар. "Бачу там лише тих, хто помер, і знаєте їх скільки".
за матеріалами Вloomberg
