26 років тому сталася непоправна катастрофа, яка забрала безліч життів і залишила після себе незгладимий слід у наших серцях. Чорнобильська атомна електростанція 26 квітня 1986 року - разом із плановою зупинкою реактора проводилася перевірка електрообладнання.
Однак у результаті різкого стрибка потужності стався хімічний вибух, у результаті якого в атмосферу було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. За оцінками експертів, загальна потужність вибуху більш ніж у 100 разів перевищила потужність ядерної зброї, застосованої під час другої світової війни. Вибух був настільки сильним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які в даний час входять до складу Білорусі, Україні та Росії.
Утім, наслідки могли бути ще гіршими. Якби вибухнули інші три блоки РБМК, то високий рівень радіоактивного забруднення поширився б і через Ла-Манш. Але цього не сталося завдяки героїзму людей, що зупинили реактори та загасили пожежу, заплативши за це страшну ціну. За офіційними повідомленнями, відразу ж після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації. Згідно з офіційними даними, радіоактивному опроміненню піддалися майже 8 400 000 жителів Білорусі, Україні та Росії, що майже дорівнює чисельності населення Австрії. Було забруднено близько 155 000 квадратних кілометрів території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 квадратних кілометрів, а це більше ніж площа території Данії, піддалися забрудненню цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 осіб були переселені в інші місця проживання, проте мільйони, як і раніше, живуть в умовах, де залишковий вплив радіації створює цілий ряд небезпечних наслідків.
Перші повідомлення про аварію на ЧАЕС надійшли до міжнародної спільноти лише на третій день після вибуху. Влада Швеції зіставила карту підвищення рівня радіації в Європі з напрямком вітру і оголосили всьому світові, що десь в Радянському Союзі сталася потужна ядерна аварія. До заяви Швеції радянське керівництво проводило надзвичайні операції по боротьбі з пожежами та розчищення, однак вважало за краще не повідомляти про аварію і її справжні масштаби. Жодна легітимна авторитетна інстанція не змогла негайно взяти ситуацію під контроль і дати відповіді на такі питання, як: чи безпечно виходити з дому, чи можна пити воду, чи можна споживати місцеві продукти та багато інших. Якщо б населення було раніше проінструктоване про заходи захисту, то це, найімовірніше, дозволило б йому уникнути впливу деяких радіонуклідів, таких, як йод-131, який викликає рак щитовидної залози. Якби евакуація була проведена раніше, то це дозволило б врятувати людей від впливу йоду-131 протягом 8-16 днів після викиду, коли він представляв найбільшу небезпеку.
Протягом перших чотирьох років після чорнобильської аварії радянські власті намагалися боротися з наслідками вибуху в основному на національному рівні. Зі свого боку, Організація Об'єднаних Націй та її партнери відшукали шляхи надання невідкладної допомоги, яка включала оцінку ядерної безпеки та екологічних умов у зараженому районі, а також діагностику різних захворювань, викликаних аварією. Організація Об'єднаних Націй також приділяла значну увагу інформуванню мешканців цього району, поширюючи інформацію про те, як можна вберегтися від радіонуклідів, що містяться в навколишньому середовищі і сільськогосподарських продуктах.
Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 45/190, в якій містився заклик до «міжнародного співробітництва у справі пом'якшення та подолання наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції». Чотиристоронній координаційний комітет у складі міністрів Білорусі, Україні, Росії, а також Координатора Організації Об'єднаних Націй з Чорнобильської аварії став частиною координаційного механізму на рівні урядів. У 1992 році, через рік після створення Цільової групи, Департамент з гуманітарних питань, що у 1997 році став називатися Управлінням з координації гуманітарної діяльності, приступив до координації міжнародного співробітництва в зв'язку з Чорнобильською аварією. У 1991 році під керівництвом УКГД був створений Чорнобильський цільовий фонд для сприяння мобілізації фінансових внесків. УКГД приступило до управління діяльністю з вирішення цілого ряду різних завдань і здійснення функцій, що включали розробку стратегії і стимулювання мобілізації ресурсів, інформаційно-роз'яснювальну роботу і розподіл коштів, які надійшли від донорів.
З 1986 року структури Організації Об'єднаних Націй і великі неурядові організації та фонди здійснили понад 230 різних проектів, пов'язаних з проведенням досліджень і наданням допомоги в таких областях: охорона здоров'я, ядерна безпека, включаючи будівництво саркофага, соціально-психологічна реабілітація, економічне відновлення, навколишнє середовище і виробництво чистих продуктів, інформація.
З часом стало ясно, що завдання оздоровлення навколишнього середовища та поліпшення стану здоров'я нерозривно пов'язане з питаннями розвитку. У 2001 році Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) та її регіональний директор по трьом постраждалим країнам (Росія, Україна і Білорусь) стали частиною координаційного механізму чорнобильського співробітництва. У наступному році Організація Об'єднаних Націй змінила мету стратегії. З цього моменту основна увага стала приділятися не надзвичайній гуманітарній допомозі, а довгостроковій діяльності в сфері розвитку.
З метою внесення ясності у невирішені питання і збереження уваги світової громадськості до Чорнобиля Організація Об'єднаних Націй виступила з низкою нових ініціатив. Фінансований Швейцарією веб-сайт по Чорнобилю chernobyl.info є незалежним форумом з чорнобильської проблеми. Чорнобильський форум, який був створений з ініціативи МАГАТЕ, має на меті формування єдиної думки з цілої низки спірних питань, таких, як наслідки аварії для стану здоров'я населення та необхідність нових досліджень з чорнобильської проблеми. Ініціатива створення Міжнародної науково-дослідницької та інформаційної мережі по Чорнобилю (МНДІСЧ), з якою виступили УКГД і Швейцарське агентство на підтримку розвитку і співробітництва, спрямована на розширення співпраці з Чорнобильським форумом і сприяє збиранню та поширенню інформації, а також організації нових досліджень по Чорнобилю.
Для вивчення наслідків радіоактивного забруднення необхідно провести нові дослідження. Засновані на сучасних наукових знаннях, вони дозволять отримати інформацію, що може сприяти лікуванню пов'язаних з Чорнобилем захворювань і наданню допомоги в сільськогосподарському розвитку забруднених районів. Проте, Чорнобильська проблема завжди супроводжувалась недофінансуванням. На початку 90-х років, коли СРСР уже не існувало, але все ще були конче потрібні широкі дослідження і швидкі дії, ця проблема стояла особливо гостро. У 1991 році постраждалі країни просили виділити майже 646 мільйонів доларів США на здійснення проекту 131, однак отримали лише 8 мільйонів доларів США. У 1997 році були представлені прохання про виділення 90 мільйонів доларів США на здійснення 60 проектів. Внески були оголошені лише на суму в 1,5 мільйона доларів США. Безумовно, і в наш час в районі, постраждалому від чорнобильської аварії, належить ще багато зробити. Тай досі внески не дозволяють задовольняти існуючі потреби.
Наскільки є небезпечним четвертий енергоблок ЧАЕС сьогодні? Зруйнований реактор знаходиться всередині побудованого ще у 1986 році саркофага, що має офіційну назву «Об'єкт Укриття». Саркофаг споруджувався в короткі терміни в дуже складних радіаційних умовах і спочатку планувався як тимчасова конструкція. У якості основи саркофаг частково використовує зруйновану будівлю реактора. Фахівці не виключають можливість обвалу саркофага і викиду радіоактивного пилу в навколишнє середовище, що означає загрозу додаткового опромінення персоналу на майданчику.
Інженерні роботи, виконані на початку ХХІ століття, суттєво поліпшили герметичність і стабільність конструкцій саркофага й підготували плацдарм для спорудження так званого «Нового Безпечного Конфайменту» (НБК). Це - легкий і міцний арочний ангар, який повністю вкриє існуючий саркофаг і забезпечить нормальні умови для роботи з радіоактивними матеріалами саркофага. НБК у разі його реалізації стане однією з найбільших металевих споруд у світі. Проектування і будівництво НБК ведеться міжнародним консорціумом і фінансується країнами-учасницями «Чорнобильського фонду Укриття», у тому числі Росією та Україною. Управління проектом здійснює Європейський банк реконструкції та розвитку.
Після розпаду СРСР нова незалежна держава Україна була змушена розраховувати переважно на власні сили у боротьбі з наслідками катастрофи – допомога від інших країн склала лише невелику частину від потрібного фінансування. І сьогодні українська влада докладає зусиль для вирішення питань, пов’язаних із наслідками Чорнобиля, надаючи підтримку сім'ям чорнобильців, встановлюючи пільги, які забезпечують право на додаткові пенсії, виплати на оздоровлення, знижку на проїзд в громадському транспорті, нагородження орденами та багато іншого.
Також розробляється Проект розвитку міста Чорнобиль та зони відчуження «Ревіталізація зони відчуження». Суть терміна «ревіталізація» означає омолодження старих тканин організму за допомогою нових клітин. Таким чином, даний проект передбачає повне відновлення даної зони відчуження, повне забезпечення її екологічної безпеки, створення розвиненої інфраструктури.
Сьогодні - 26 річниця атомної катастрофи на ЧАЕС. Щоб усе пройшло гладенько, влада вирішила навести марафет у Зоні відчуження, виділивши на ці цілі мільйони гривень!
Кореспонденти ГОЛОС.ua вирушити за маршрутом Київ-Чорнобиль-Прип'ять, щоб побачити, на що ж пішли гроші платників податків і розібратися, для кого оновлюють кинуте багато років тому місто. Адже починаючи з минулого року, чорнобильська зона повністю закрита для туристів ...
Траса від Києва до контрольно-пропускного пункту «Дитятки», на якому співробітники міліції фільтрують охоччих потрапити в Зону відчуження, нічим особливим від рядових доріг Україна не відрізняється. Дорожники закінчили тут ремонт, очистили лісосмугу від сухих дерев. На цьому благоустрій території і завершили. Але якщо ви щасливчик, і, незважаючи на заборону, таки прорвалися через пропускний шлагбаум в Зону відчуження - чекайте на сюрприз!
У Зоні вже 26 років як не живуть люди, але розірваного асфальту і поваленої на трасу деревини, ви тут не знайдете. Навпаки, варто тільки перетнути КПП, і ніби потрапляєш в іншу державу. На новенькому, гладенькому асфальтобетоні відблиски сонця. Дорога вимощена настільки рівно, що автомашина не відчуває навіть найменших вібрацій.
У Києві магістралей такої якості вдень з вогнем не знайдеш. Так і хочеться втопити педаль газу до підлоги, але яскраві знаки, що попереджають про тварин, змушують скинути швидкість до відмітки 90 км/год.
Чорнобиль здивував. З холодного, обшарпаного містечка, з сірими напівзруйнованими будівлями, його перетворили на справжній туристичний центр!
Правильно підстрижені дерева, старанно побілені бордюри. На свіжому асфальті - ідеально біла розмітка. Кілька дорожніх бригад закінчують останні штрихи.
Для кого ж все це побудовано? «На високих гостей чекаємо, поставили завдання закінчити дорогу до річниці, щоб «Мерси» чиновників по ямах не скакали, - обурюється хлопець Руслан. - Я сам з під Чернігова, так от у нас тільки ямки замазали, а на ремонт немає ні грошей, ні людей. Сюди ж все вбухали!».
З наших джерел в «Укравтодорі» вдалося дізнатися, що на будівництво траси, яка веде до 4-го реактора атомної станції, з державного бюджету виділено 200 млн. гривень! Щоб робота відбувалася швидко і продуктивно, на об'єкт пригнали 400 осіб. При цьому людей довелося збирати з усієї Чернігівської області. Ця армія будівельників за кілька місяців укатала 130 тис тонн асфальтобетону. Цього б з лишком вистачило, щоб, наприклад, повністю відремонтувати трасу Київ-Чернігів. Або ж привести в порядок проспект Перемоги в Києві.
Але й це ще не все. Щоб чиновники не заблукали в трьох соснах чорнобильських, уздовж новенької траси встановили 600 дорожніх знаків. І це в той час, коли на українських дорогах катастрофічно не вистачає інформаційних табличок, тим більше - напередодні Євро!
З одного боку, можна порадіти, - в Україні так добре і активно будують дороги. Але, з іншого, - відкривати зону відчуження для туристів, судячи за даними МНС, ніхто не збирається. У відомстві продовжують стверджувати: Зона - не місце для прогулянок. Виходить, всю цю красу чиновники зробили для себе?
«Все це робиться, щоб раз на рік зустріти тут з помпою керівництво країни. А після - всі про Чорнобиль забувають, - скаржаться люди, які працюють в Зоні відчуження. - Коли місто відремонтували, поклали нову дорогу, в Чорнобилі почала влаштовувати свої зльоти «золота молодь» на спортивних машинах. Такі тачки приїжджають, що нам і за все життя не заробити!
Тут вони ганяються один з одним, палять гуму, веселяться. Подейкують, це діти великих чиновників. Вони почувають себе тут, як вдома. Таке враження, що все це зроблено для них. Хто і як їх сюди пускає, - невідомо. На КПП чергує міліція, але це для них не перешкода».
Подивитися є що і в самому центрі покинутого міста. Відреставрований кінотеатр з яскравими тематичними малюнками, нові пам'ятники та скульптури. Біля дороги висаджені квіти. На центральній площі Чорнобиля встановили меморіальний комплекс «Зірка Полину».
Експозиція була побудована за задумом художника Анатолія Гайдамаки. Десятки табличок з назвами населених пунктів постраждалих після вибуху, поштові скриньки і величезний сурмач-ангел, зроблений з арматури. Все це символізує гіркоту загиблої етнокультури чорнобильського краю.
Комплекс повинні були здати ще торік до 25-річчя від дня трагедії, але так і не встигли. Довелося відкривати не завершеним. Відтоді минув рік, але грошей на закінчення робіт ніхто так і не виділив.
«Тут працювали 200 людей, гарували цілодобово, але освоїти гроші так і не змогли, - говорить Михайло Степанович, місцевий двірник. - Часу було мало. Потім урочистості пройшли, роботи вщухли. Місто неначе вимерло до чергової дати».
она відчуження знову ожила. Сюди знову пригнали сотні людей, які день і ніч фарбують, прибирають листя, рівняють паркани. Чорнобиль в очікуванні високих гостей вирує активним життям, щоб вже на наступний ранок знову померти. До наступного року. То чи варто витрачати такі гроші?
за матеріалами голос.ua
