Неодноразово доводилось чути від критиків християнства, або непрактикуючих християн незадоволення звертанням «раб Божий».
Адже, саме так християни називають себе щодо Бога, якому поклоняються.
Людська гідність особливо цінується останніми роками, тому вживаючи слово «раб» ми здебільшого мислимо про раба, який є власністю рабовласника, що повністю контролює його волю та свободу.
Коли ж ми говоримо про рабство Богу, то маємо на увазі людину, яка вірить в Єдиного істинного Бога та усвідомлює від нього залежність як від Творця, приймаючи Його владу як Небесного Царя виконуючи Його благу волю:
«Бо тепер чи я в людей шукаю признання, чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.» (Гал. 1:10).
Рабство Богу - це вірність божественній волі, а протилежність цього - це рабство гріха:
«А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне» (Рим. 6: 21-22).
Бог створив людину за своїм образом
«І Бог на Свій образ людину створив» (Бут 1,26-27).
Це означає, що людина вільна у своєму виборі й тому Бог насильно не підкорюватиме собі її волю. Також вважається, що словосполучення «раб Божий» походить зі Старого Завіту і був своєрідним титулом старозавітних царів, і це підкреслювало, що над ними більше немає ніякої влади, так само називали себе деякі пророки.
В часи становлення християнства, коли рабство було явищем буденним, християни хотіли виокремитися і самоназва «раб Божий» говорила ким вони насправді є.
«То хіба може бажати нашого приниження чи виявляти зневагу Бог? Звісно, що ні. Не для приниження вживається це значення, а щоб підкреслити наше, вірних, слідування Божественній волі та її виконання», - наголосив митрополит Епіфаній.
В іншому місці Святого Писання Господь нас називає друзями:
«Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.» (Ін.15:14-15).
Тим паче титул «Раб Божий» не зустрічається у повсякденному церковному житті, а тільки у його сакральній частині, наприклад, під час Таїнств: «…причащається Раб Божий» та інші схожі на цей вислови.
Противники цього титулу зустрічаються серед людей, які далекі від Церкви та Бога, і зовсім не знають Його.
Останнім часом від цього словосполучення пропонують відмовитись, щоб було «не так, як у московській церкві», оглядаючись завжди на москву, ми тим самим підкреслюємо свою меншовартість.
Це древня традиція і від неї відмовлятись через те, що московити на цьому словосполученні наголошують - це те саме, щоб нам перестати дихати повітрям, бо вони також ним дихають.
Звичайно, велике горе бути рабом тирана. Бог є джерелом життя, істини, любові та усього добра. То хіба принизливо бути рабом Доброти, рабом Милосердя, рабом Істини?
Отож, із наведених вище цитат ми бачимо, що ні Бог, ні Церква не принижує гідність людини, а термін «раб Божий» - це є наш вибір, яким ми в першу чергу засвідчуємо свою смиренність перед Богом, а також те, що не є рабами гріха, тобто, що нами гріх не володіє, засвідчуємо приналежність до особливого кола вибраних – християн.
