Моторошні історії про середньовічний замок з привидами, блукаючими душами заманюють туристів і всіх любителів жахастиків.
Легенди про привидів, згадки про контакт з душами померлих родичів, все незрозуміле і невідоме захоплює і цікавить.
Давні легенди та моторошні історії почали оживати завдяки масовій культурі. Привиди стали головними героями книжок та фільмів.
Очевидно, що питання про існування привидів неодноразово з’являлося.
В широкому розумінні привидом вважають людську душу, яка через певні обставини залишилась на землі й час від часу з’являється людям.
У давньогрецькій міфології померлі, які перебувають в Аїді уявлялися як напівпрозорі тіні. Це уявлення проходить майже по всіх культурах і має відображення у фольклорі різних народів.
Враховуючи, що привидом вважають душу померлої людини, то цікаво дізнатись християнське бачення цього феномену і знайти згадки про це у Біблії.
Якщо розглядати існування привида, як людську душу після смерті, саме такі уявлення зустрічаємо найчастіше, то у Святому Писанні є відповіді на ці питання. Тут важливо зрозуміти, яке походження має людська душа.
Згадаймо створення людини - Господь Бог люди́ну з пороху зе́много.
«І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала люди́на живою душею (Бут 1:12).
Отож, бачимо людська душа має божественне походження, і людина це поєднання духовного (душа) і земного (тіло).
Згадка про можливе існування привидів надзвичайно давня.
Знаходимо її навіть у Євангелії від Марка:
«А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то примара, та й стали кричати, бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!» (Мк. 6:49-50).
Слово «примара» є синонімом слова «привид». Отож, апостоли думали, що побачили привида, який йде по воді. Це був плід їхньої уяви, насправді ніякого привида не було.
Відповідь на питання - що ж відбувається з людською душею після смерті, і чи може вона залишатись на землі та з’являтись своїм родичам, чи іншим людям знаходимо в Євангелії від Матвія в притчі про багача і Лазаря.
Коли багач після смерті терпів муки за своє неблагочестиве життя. Він просився з’явитись своїм друзям і родичам, щоб попередити їх, але отримав категоричну відмову:
«А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.» (Лк. 16:26-28).
За християнським вченням людська душа повинна повернутись до Господа на небеса (рай):
«Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи» (Лк. 16:22).
«Лоно Авраамове» в Біблії це рай.
Отож, людська душа перебуває в небесних оселях очікуючи Страшного суду і вічного життя:
«Призначено людям один раз померти, а потім суд» «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.» (2 Кор. 5:10).
Отож, бачимо, що неможливо залишатися на землі у формі привида.
Але звідки беруться згадки про них?
Пам’ятаємо, що Бог створив духовний світ – ангелів безтілесних добрих духів, які виконують Його волю, але частина ангелів виступили проти Бога, і стали злими демонами.
Православна і католицька церкви вчать, що злі духи можуть являтися людям у певній сутності.
Вони іноді прикидаються слугами правди. Їм притаманна здатність дуже швидко або й миттєво переміщуватися в просторі, ігноруючи будь-які матеріальні перепони.
Разом з тим, вони мають здатність впливати на матеріальний світ.
Якщо те, що ми називаємо привидом не є душею людини, а якась інша духовна сутність то можна вважати це проявом демонічних сил:
«І не дивно, бо сам сатана прикидається ангелом світла!» (2 Кор. 11:14-15).
Історія церков багата на згадки про те, що демони видавали себе за добрих ангелів, щоб спокусити великих подвижників благочестя.
Тому, видавати себе за душу померлої людини є цілком можливим для залякування людини, аби посіяти в людській душі страх, паніку та сумніви.
З християнського погляду, привидів, як душ померлих на землі бути не може, а будь-яка інша сутність, схожа на привидів, це прояв злих духів.
Тому сеанси спіритизму та медіуми, якщо вони не шарлатани не можуть спілкуватися із душами померлих, а скоріш це загравання з нечистими духами, яке до нічого хорошого не приводить.
