Тут сувид скрізь. Він ходить по росі.
Учора він прикинувся сосною.
То коней напуває у Десні,
а то як грім, гуркоче за Десною.
Л Костенко, «Сувид»
От Я часто задумуюся...ну як часто? Та деколи буває...Задумуюся над однією штукою - «Шо то є сучасна література (не тільки українська), чи є Вона мистецтвом і чи Є узагалі????????»
Кожен …, хто закінчив хоч би одинадцять класів і вміє так-сяк писати, читати і рахувати (ну хоч би гроші), лізе туди, куди не треба, лізе в іншу площину буття, де колись сиділи на хмарах з арфами у руках справжні поети, письменники, мислителі…
Ці люди вважалися іншою кастою. Недоторкані, інопланетяни, прокажені. Називайте як собі схочете. Але я веду до того, шо вони не відволікалися на якісь буденні справи, не будували, не воювали, не продавали. Вони ПИСАЛИ. Душею, серцем…
А шо ми маємо?
Сьогодні усі вважають за потрібне висловити свою думку письмово і так, щоб й інші прочитали. Слава, повага, гроші.
- Дивіться, я письменник! Курва…
А візьмеш ту брошуру в руки, відкриєш…а там…Спробую поділити цих «писак» на групи і попробуєм зорієнтуватися і розібратися в тому.
- Група нумбер один. Домогосподарки з двома, трьома і більше освітами
Ці сидять дома. Дивляться «па тєліку» мильні опери або читають «женскіє романи пра любофь» і ревуть (б-р-р-р. Аж нудить, як уявляю ).
А потім шось їм там не подобається або просто МАЛО.
І сідають ці тьотінькі папір переводити тонами на радість іншим колєгам домогосподаркам-письменницям.
А інші думають: «Курва, а я шо, гірша?». І знов по новій.
Діти тим часом з голоду пухнуть, мужики по бабам, як таргани розбігабться…))))
- Група нумбер цвай. То шо від совка на згадку лишилося
Політики, інтілігєнція, вчені, викладачі вузів і не вузів. Короче старі маразматики, котрим далеко за 50, але «ми ше не всьо сказали», «Ми вам покажем кузькіну…»
- Трета група то є люди, шо їх життя на узбіччя викинуло
Якби сказав мій один знайомий «ЛЮДІШКІ».
Цим нічого не залишається окрім як винити усіх і вся за свої помилки та проблеми.
Виливати помиї на всьо шо дихає і рухається – ото є їхній девіз.
Може хай самі спочатку в них викупаються, га?
- Група четверта і мабуть остання
Теперішня молодь. Модна і просунута. Юнацький максималізм, сльози й соплі, наркота і томик Борхеса, фрі-лав і дешевий портвейн на вокзалі посеред ночі, палатка-МІВІНА-дві-гривні-тринадцять-копійок-на-двох…і незмінний меч в руках та ціла купа всього незробленого і несказаного.
Їх багато, але… Головне що вони живуть вже у ВІЛЬНІЙ ТА НЕЗАЛЕЖНІЙ. Де є вибір і водночас і нема. Де на роботу беруть тільки з досвідом роботи. А де ж його взяти, не підкажете, нє?
- Група п’ята. ОСТАННЯ (чесно)
Усіх кого забув і тим самим образив. Вибачте....
Як же то всьо робиться? Написав—відніс куда тре—видали—продали—написав…
А наш же читач, він як? Дурний. Все схаває. Тут головне подача, ПІАР.
Для прикладу - діФчина з обкладинки глянцу, співачка, мадель, міс Великій Цуцилів і тут на тобі — читай. Бігом. Багато. То цікаво. Я сама писала. Чесно. Не вірите? Спитайте моєї мами. Вона бачила…
Бабло, бабло і ше раз бабло. Шоб усім на всьо стало. Бабло переможе зло! Так?!
Хто винен? А ми самі і винні. Кожен з нас і всі разом. А ніхто не винен. Значить так мало бути. Шуфрич.
От десь тут і треба шукати якийсь вихід, причину.
Цікаво, а вони хоч самі то читають мазню свою?
Чи як в тому анекдоті про українських бізнесменів, які водяру нашу курва роблять, своїм продають і заграницю возять. А бухають французькі вина і коняки, мол "не доросли ми ше, шоб таке робити".
Знаєте, я тіки тепер доїхав шо я курва тоже "писака" виявляється. І тоже хочу шоб мене читали і розуміли...Може не так це і погано?
А шо, ви мовчите?
Бо я закінчив одинадцять класів, університет...вмію писати, читати і рахувати гроші і мені є шо всім сказати. ЧИТАЙТЕ!!!!
