Науковці ІФНМУ були одними з перших, хто вивчив стан щитоподібної залози і травної системи в людей, уражених малими дозами радіації після Чорнобильської аварії.
Тоді ж у ліквідаторів виявили тривожні, астенічні, депресивні та обсесивно-фобічні розлади.
26 квітня – День Чорнобильської трагедії. Цього року Україна вшановує її 31-у річницю.
У перші роки після аварії на Чорнобильській атомній електростанції дослідження в медичній сфері наслідків радіаційного опромінення просувалися швидкими кроками.
Ґрунтовні наукові розробки велися свого часу на кафедрі гістології, цитології та ембріології ІФНМУ.
На столі в кабінеті завідувача кафедри, лауреата премії ім. В. П. Комісаренка НАН України, премії Національної академії медичних наук України, професора Сергія Геращенка – монографії та автореферати дисертацій, морфологічні фрагменти яких були виконані на кафедрі гістології цитології та ембріології, на тему наслідків іонізуючого випромінювання на здоров’я людини. Починаючи з 90-х рр., кафедра займалася цими питаннями.
Остап Грищук вивчав особливості розвитку і перебігу слинокам’яної хвороби під впливом малих доз радіації. Вікторія Цеглинська досліджувала зміни печінки під впливом низьких рівнів іонізуючого випромінювання.
Ярослав Орішко проводив клініко-експериментальні дослідження про вплив малих доз радіації на щитоподібну залозу в ендемічній зоні Прикарпаття.
Згодом вийшла монографія, присвячена впливу малих доз іонізуючого випромінювання на слинні залози. Її автори – Остап Грищук, Олена Дєльцова, Сергій Геращенко. «Під керівництвом професора Євгена Нейка була виконана велика робота, присвячена особливостям виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в умовах тривалої дії малих доз опромінення,» – розповідає Сергій Геращенко.
Науковці ІФНМУ були одними з перших, хто вивчив стан щитоподібної залози і травної системи в тих людей, які були уражені малими дозами радіації. «Коли сталась аварія, ці дослідження фінансувалися. Були спеціальні програми, міжнародні фонди, – продовжує науковець. – Під час досліджень ми виявили ознаки гіпотиреозу, автоімунного тиреоїдиту." З часу Чорнобильської катастрофи поширеність цієї патології значно зросла. Як зауважує Сергій Геращенко, не в кожного він зв’язаний з іонізуючим випромінюванням, але про цей фактор дослідники ІФНМУ заговорили одними з перших.
Важливими є дослідження про психічне здоров’я ліквідаторів на ЧАЕС.
Розповідає доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Оленою Пітик: «Йшлося про непсихотичні психологічні розлади. Основна причина – складна взаємодія біологічних та психологічних факторів. Вплив має не тільки біологічний стрес від іонізуючого випромінювання, але й психологічний стрес для ліквідаторів аварії, для переселенців, для дітей».
Також важливим фактором було те, що люди ідентифікували себе не як тих, хто вижив під час катастрофи, а як жертви катастрофи: «Це викликає розгубленість, недовіру, ірраціональний страх. Тому підвищується рівень тривожності», – говорить Олена Пітик.
Тоді в ліквідаторів виявили тривожні, астенічні, депресивні та обсесивно-фобічні розлади, – зазначає науковець: «З часом вони набули хронічної форми, бо порушився мозковий гомеостаз. Зрушилася мозкова нейродинаміка. Також порушилася психологічна адаптація». Свого часу для людей, які постраждали від аварії розробили спеціальні дієти, які б мали виводити радіонукліди.
Одразу після Чорнобильської аварії надавати кваліфіковану психологічну та психіатричну допомогу було складно, каже медик: «Тоді не було закону про психіатричну допомогу. Психіатрія взагалі дуже стигматизована, а тоді надзвичайно. Тому такі люди не зверталися до психіатрів, пізніше вони їх консультували, але... Пацієнти приходили до неврологів та терапевтів...»
Зараз, як і раніше, психіатри не мають затвердженого протоколу, за яким можуть лікувати хворого, ураженого іонізуючим випромінюванням. Якщо виявляють розлади, то лікують їх за схемою соматичних розладів. Такого поняття як розлади від іонізуючого випромінювання немає, адже по своїй природі ці порушення поліетіологічні.
Нагадаємо, вибух стався 26 квітня 1986 року о 1:23:47 під час проведення проектного випробування турбогенератора №8 на енергоблоці №4, унаслідок якого було повністю зруйновано реактор. Будівля енергоблоку, а також покрівля машинного залу частково обвалилися.
Безпосередньо під час вибуху на четвертому енергоблоці загинула лише одна людина, ще один чоловік помер вранці від отриманих травм.
Наступного дня зі станції евакуювали до московської лікарні №6 104 постраждалих. Згодом, у 134 співробітників ЧАЕС, членів пожежних та рятувальних команд розвинулася променева хвороба. 28 з них померли впродовж наступних кількох місяців.
З 1986 по 1992 роки тільки за офіційними даними у ліквідації наслідків аварії брали участь 600 тисяч осіб, ще понад мільйон людей було задіяно у роботах в 30-кілометровій зоні.
Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилося у радянських ЗМІ 27 квітня, лише через 36 годин після вибуху на четвертому реакторі. Опромінюванню піддалися території України, Білорусії, Росії та ще 14 європейських держав.
Читайте також:
В Івано-Франківську вшанували 31-ту річницю Чорнобильської катастрофи (фото)
