Арт-контрреволюція в Івано-Франківську. Художники і арт-менеджери пояснюють, чому варто боротися за нові франківські мурали

 

 

Пам'ятаєте анекдот про джаз-бенд в ресторані і про братка, який, підійшовши, співчутливо запитує музикантів: «Чо, пацани, не виходить?». Щось подібне відбувається зараз в Івано-Франківську. Завдяки старанням організаторів торішнього проекту «Відкритий вуличний Малюнок», недавнього Porto Franko GogolFest і «Мистецької резіденції» від платформи «Тепле місто» в місті з'явився мурал-арт, безпрецедентний для України в своїй свіжості і навіть зухвалості. Наприклад, з Києвом, де каламутні люди по каламутних схемах поставили на потік зображення, чию художню цінність можна співставити з фотошпалерами, навіть якось незручно порівнювати.

 

Але тепер, після нетривалого торжества в якості української столиці сучасного мистецтва, Івано-Франківськ переживає спробу консервативної контрреволюції. Противники нових муралів намагаються зібрати необхідну кількість підписів під електронною петицією з вимогою до міської влади ліквідувати їх, а ініціативна група, очолювана дівчиною-весільним фотографом і хлопцем-модератором співтовариства «Типовий Франківськ», висуває альтернативні проекти муралів, які не були б «відображенням "внутрішнього світу" художника, який дано зрозуміти одиницям». Тобто такі, які подобалися б народу – як київські.

 

 Автор - Хорхе Помар (AMOR)

 

Міська влада начебто не збирається знищувати вже створене, але гайки під тиском громадськості закручує: реалізувати наступні проекти буде складніше. У світлі цього протистояння я попросив кількох симпатиків феномена франківських муралів пояснити, чому вони бажають йому вижити і розвиватися.

 

 

 

Вова Воротньов

 художник, Київ

 

Говорити про так звані «франківські мурали» можна, адже та кількість робіт, яка циркулює в інтернеті, дає підстави говорити про серію, об'єднану певним підходом. Ця серія разюче відрізняється від переважної більшості київських розписів. І відрізняється в кращу сторону. Чому? Попри неоднозначну оцінку станіславських муралів масовим глядачем, ці роботи належать до сфери мистецтва. Вони репрезентують конкретні практики українських і зарубіжних художників напрямку пост-графіті і low-brow. Київські мурали жодного стосунку до мистецтва не мають. Це кітчеві халтури комерційних художників-оформлювачів звідусіль, яких обирають тотально некомпетентні люди, що мають ярлик на сотні стін від міської влади. Навіть якщо і проскакує щось вартісне у цій вакханалії, воно глушиться хором низькопробних солодкуватих гігантських картинок в дусі королеви київського кітчу художниці Гапчинської.

 

 Автор - APL315

 

Тобто цілі і засоби цих ініціатив в Івано-Франківську і Києві – різні. В першому випадку йде комунікація з реальними художниками та їх скромна, наразі, репрезентація в публічному просторі. Це завжди нелегкий процес, тому не дивно, що виникають непорозуміння між різними полюсами суспільства. В Києві, натомість, відбувається ударними методами «гламуралізація»(с) - нищівна, вивільнена від здорової думки пустопорожня імітація вуличного мистецтва на стінах з амбіціями перетворення української столиці на щось, в очах організаторів, начебто прогресивне. З тим, що це призводить лише до протилежних результатів. Бо комерційний стріт-арт нічим не відрізняється від рекламної розтяжки і є в глобалізованому культурному просторі свого роду «макдональдсом» з прогнилим душком псевдопротестності. Теж тут важлива кількість, масштаб. Працюючи з оригінальними і безкомпромісними художниками, зрозуміло, де і коли зупинитись. Однакові ж, інкубаторні халтурщики з стандартизованими уміннями не переведуться ніколи.

 

 

 

Дар'я Кольцова

художниця, куратор візуальної програми Porto Franko GogolFest, Київ

 

«Претензії ґрунтуються на очікуваннях і традиційних уявленнях про красу і завдання мистецтва, які ми як раз і хотіли поставити під сумнів. Івано-Франківськ є дивовижним поєднання прогресивності і ретроградного традиціоналізму. Істина, як завжди, десь посередині. Мені це стало зрозуміло, коли мої багато подорожуючі знайомі зізнавалися, що «якби вони побачили ці роботи в Барселоні, вони б їм сподобалися», але для Франківська це занадто. У людей є стале уявлення про місто.

 

  Автор - ZBIOK

 

З іншого боку, нікуди не діти результат майже столітньої відсутності будь-якого дискурсу про сучасну культуру, брак освіти і «надивленості» в цій області. Там часто ставили в приклад київські реалістичні мурали, які дратують професійне співтовариство, таку «прострочену красу»... Реалістично і зрозуміло – значить красиво. Любов до такого роду художнього фастфуду – це ж проблема не тільки франківського глядача.

Коли переді мною стояло завдання визначити напрямок проекту муралів, я зрозуміла, що, незважаючи на традиційність і невеликий розмір, місто настільки стрімко і зухвало розвивається, що воно готове себе позиціонувати сучасно і сміливо, готове до мультикультурності. Я розуміла, що ми трохи випереджаємо події, радше за задаючи тон цих змін, але ми всі повірили в потенціал цього міста, ми відчули його і не помилилися».

 

 

 

Андрій Хір

 художник, Львів


Радий, що Франківськ запросив до себе художників, а не комерційних декораторів, і радий, що художники не намагались надто сподобатись, а нафарбували, логічно продовжуючи свої практики та розвиваючи теорії. Людей, які фарбували у Франківську фасади, можна, так чи інакше, віднести до альтернативної сцени цього жанру, і їхні роботи знаходяться в контр-позиції до гігантських горобчиків, жіночок, тризубів та іншої краси і патріотизму.

Прикро, що загалом мурали в Україні є імітацією світових тенденцій, і є, по факту, низькопробним декоруванням поверхонь з певною вигодою для певних осіб. Така тенденція дратує професіоналів і ще більше заплутує пересічного глядача. Я б хотів вірити в те, що мурали є частиною сучасного мистецтва, а не гігантськими картинками, рекламами чи агітками. А мистецтво часто є некрасивим, суперечливим, реакційним, критичним або просто дивним. І для того, щоб його сприймати, необхідно володіти певною базою, порівнювати, цікавитись, аналізувати, а не лише емоційно користуватись поняттями «гарно – не гарно». Викликає повагу те, що художники Діма Микитенко, APL, Стах Шумський та ZBIOK не лише підходять до вирішення просторових завдань, обираючи просту візуальну мову, відповідну масштабу та середовищу, але й не бояться експериментів.

 

 

Гостра реакція на мурали з боку суспільства є цілком закономірною та очевидною і зайвий раз доводить ізольованість більшої частини населення від кволих культурних процесів в Україні. Тому поява більш-менш адекватного культурного продукту сприймається з обуренням та острахом. Відповідно, за таких умов неможливим є діалог між художниками, які сприймаються суспільством, як цинічні маргінали, що спілкуються з ним незрозумілою мовою.

 

 

 

Андрій Зоїн

 директор фестивалю «Республіка», Хмельницький, Кам’янець-Подільський

В цій мураловій лихоманці, яка охопила Україну, радує тільки Франківськ. Вони круті: це пост-графіті, яке випереджає час і примушує обивателя говорити про нього і думати. Тобто, це не декоративна штукатурка, не килим на стіні, а набагато крутіше. Наснаги!

 

P.S. В Івано-Франківську на середину серпня планується флешмоб на підтримку мурал-арту.

 

 


03.08.2016 3409 2
Коментарі (2)

Michal Wituszynski 2016.08.06, 23:13
Кохані ви гарно говорите - тільки не про те, про що запитують мудрі люди . Розкажіть як ці росписи привязані до історичного середовища міста, як підкреслюють виразність того чи іншої об єкту пам ятки. Адже це історична частина міста, тут потрібний виважений підхід . Я прочитав і нічого не знайшов у тексті окрім - круто, усі недалекі і т. д. Запропонуйте дискусії у доцільності даного артрішення на цьому об єкті. Я не сприймаю крашенки на стінах в стилю радянської пропаганди. Мистецтво це не тільки “інша” ідея, це теж мистецька мова якою автор доносить цю ідею до споживача. Річ може бути апсолютно формальна, але її місце, форма, техніка виконання ставить її на певне місце з якого цей твір не хочеться забрати. Відразу об єкт втратиь свою виразність. Нажаль я такого відчуття від запропонових Вам муралів немаю. Це мені нагадує як католицький священик (який в целібаті) вчить молодят робити дітей. Так це виглядає! Успіху Вам!
Ігор 2023.08.04, 09:31
…Тепер все це екстраполюйте на архітектуру, яка є інтегральним фактором у життєдіяльності міста, (та будь якого утворення мешканців). Все це має носити в собі архітектура, то чому не розглядати це не відокремлене від самої архітектури, як це було завше в історії навіть починаючи з неоліту (малюнки в печерах носили скоріше сакральність, що теж інтегруючий фактор) і особливо після виникнення цивілізацій., і аж до останніїх часів. Не можна розкладати на окремі складові, ймовірність появи суттєвого формотворчого елементу, аби виправдати через якусь кількість цих чинників необхідність, чи доцільність того чи іншого новопривнесення в урбанне середовище. Напевне має бути єдиний якийсь чинник - стилістичний і гармонізуючий будь якого привнесення і муралів, як монументального (такого, що впливає кардинально на структуру простору) чинника. Себто в статті наголос на медійність і мурал як «невербальна пропаганда» - а це вже нав’язливо, таке, що має мати певні обмеження. Візьміть будь яку хрестоматійну пам’ятку в історії архітектури і ви побачите, що все оце присутнє в таких спорудах і будівлях. Але виключно як складник самої архітектури. Ніякою освітньою, чи соціальною окремою складовою жоден елемент зосібна не володів – лише як частина всього цілого. Єдиним оправданням такого публічного мистецтва є те, що воно принципово тимчасове…як білборд, чи плакат, або реклама…ті нові наші важливі чинники суспільного інтересу… Дурна фраза – «митці не хочуть бачити себе декораторами: як вони собі уявляють, їхня роль у тому, щоби змушувати мислити, реагувати, а не заспокоювати й прикрашати. Як зазначив організатор резиденції Роман Малиновський, «Ми не вибираємо шпалери собі додому. Ми не купуємо килим для бабусі, який мав би їй сподобатися. Ми робимо те, що мало би змінити світ». …Або – « художники не репрезентували нікого і ніщо, окрім себе і своїх безкомпромісних творчих підходів».
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2098
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

841
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

886
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

883 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2707 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1447

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

617

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

993

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1116
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1906
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1060
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

782
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

241
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14958
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7268
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

702
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

249
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

165
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

273
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

558
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1012