Арт-контрреволюція в Івано-Франківську. Художники і арт-менеджери пояснюють, чому варто боротися за нові франківські мурали

 

 

Пам'ятаєте анекдот про джаз-бенд в ресторані і про братка, який, підійшовши, співчутливо запитує музикантів: «Чо, пацани, не виходить?». Щось подібне відбувається зараз в Івано-Франківську. Завдяки старанням організаторів торішнього проекту «Відкритий вуличний Малюнок», недавнього Porto Franko GogolFest і «Мистецької резіденції» від платформи «Тепле місто» в місті з'явився мурал-арт, безпрецедентний для України в своїй свіжості і навіть зухвалості. Наприклад, з Києвом, де каламутні люди по каламутних схемах поставили на потік зображення, чию художню цінність можна співставити з фотошпалерами, навіть якось незручно порівнювати.

 

Але тепер, після нетривалого торжества в якості української столиці сучасного мистецтва, Івано-Франківськ переживає спробу консервативної контрреволюції. Противники нових муралів намагаються зібрати необхідну кількість підписів під електронною петицією з вимогою до міської влади ліквідувати їх, а ініціативна група, очолювана дівчиною-весільним фотографом і хлопцем-модератором співтовариства «Типовий Франківськ», висуває альтернативні проекти муралів, які не були б «відображенням "внутрішнього світу" художника, який дано зрозуміти одиницям». Тобто такі, які подобалися б народу – як київські.

 

 Автор - Хорхе Помар (AMOR)

 

Міська влада начебто не збирається знищувати вже створене, але гайки під тиском громадськості закручує: реалізувати наступні проекти буде складніше. У світлі цього протистояння я попросив кількох симпатиків феномена франківських муралів пояснити, чому вони бажають йому вижити і розвиватися.

 

 

 

Вова Воротньов

 художник, Київ

 

Говорити про так звані «франківські мурали» можна, адже та кількість робіт, яка циркулює в інтернеті, дає підстави говорити про серію, об'єднану певним підходом. Ця серія разюче відрізняється від переважної більшості київських розписів. І відрізняється в кращу сторону. Чому? Попри неоднозначну оцінку станіславських муралів масовим глядачем, ці роботи належать до сфери мистецтва. Вони репрезентують конкретні практики українських і зарубіжних художників напрямку пост-графіті і low-brow. Київські мурали жодного стосунку до мистецтва не мають. Це кітчеві халтури комерційних художників-оформлювачів звідусіль, яких обирають тотально некомпетентні люди, що мають ярлик на сотні стін від міської влади. Навіть якщо і проскакує щось вартісне у цій вакханалії, воно глушиться хором низькопробних солодкуватих гігантських картинок в дусі королеви київського кітчу художниці Гапчинської.

 

 Автор - APL315

 

Тобто цілі і засоби цих ініціатив в Івано-Франківську і Києві – різні. В першому випадку йде комунікація з реальними художниками та їх скромна, наразі, репрезентація в публічному просторі. Це завжди нелегкий процес, тому не дивно, що виникають непорозуміння між різними полюсами суспільства. В Києві, натомість, відбувається ударними методами «гламуралізація»(с) - нищівна, вивільнена від здорової думки пустопорожня імітація вуличного мистецтва на стінах з амбіціями перетворення української столиці на щось, в очах організаторів, начебто прогресивне. З тим, що це призводить лише до протилежних результатів. Бо комерційний стріт-арт нічим не відрізняється від рекламної розтяжки і є в глобалізованому культурному просторі свого роду «макдональдсом» з прогнилим душком псевдопротестності. Теж тут важлива кількість, масштаб. Працюючи з оригінальними і безкомпромісними художниками, зрозуміло, де і коли зупинитись. Однакові ж, інкубаторні халтурщики з стандартизованими уміннями не переведуться ніколи.

 

 

 

Дар'я Кольцова

художниця, куратор візуальної програми Porto Franko GogolFest, Київ

 

«Претензії ґрунтуються на очікуваннях і традиційних уявленнях про красу і завдання мистецтва, які ми як раз і хотіли поставити під сумнів. Івано-Франківськ є дивовижним поєднання прогресивності і ретроградного традиціоналізму. Істина, як завжди, десь посередині. Мені це стало зрозуміло, коли мої багато подорожуючі знайомі зізнавалися, що «якби вони побачили ці роботи в Барселоні, вони б їм сподобалися», але для Франківська це занадто. У людей є стале уявлення про місто.

 

  Автор - ZBIOK

 

З іншого боку, нікуди не діти результат майже столітньої відсутності будь-якого дискурсу про сучасну культуру, брак освіти і «надивленості» в цій області. Там часто ставили в приклад київські реалістичні мурали, які дратують професійне співтовариство, таку «прострочену красу»... Реалістично і зрозуміло – значить красиво. Любов до такого роду художнього фастфуду – це ж проблема не тільки франківського глядача.

Коли переді мною стояло завдання визначити напрямок проекту муралів, я зрозуміла, що, незважаючи на традиційність і невеликий розмір, місто настільки стрімко і зухвало розвивається, що воно готове себе позиціонувати сучасно і сміливо, готове до мультикультурності. Я розуміла, що ми трохи випереджаємо події, радше за задаючи тон цих змін, але ми всі повірили в потенціал цього міста, ми відчули його і не помилилися».

 

 

 

Андрій Хір

 художник, Львів


Радий, що Франківськ запросив до себе художників, а не комерційних декораторів, і радий, що художники не намагались надто сподобатись, а нафарбували, логічно продовжуючи свої практики та розвиваючи теорії. Людей, які фарбували у Франківську фасади, можна, так чи інакше, віднести до альтернативної сцени цього жанру, і їхні роботи знаходяться в контр-позиції до гігантських горобчиків, жіночок, тризубів та іншої краси і патріотизму.

Прикро, що загалом мурали в Україні є імітацією світових тенденцій, і є, по факту, низькопробним декоруванням поверхонь з певною вигодою для певних осіб. Така тенденція дратує професіоналів і ще більше заплутує пересічного глядача. Я б хотів вірити в те, що мурали є частиною сучасного мистецтва, а не гігантськими картинками, рекламами чи агітками. А мистецтво часто є некрасивим, суперечливим, реакційним, критичним або просто дивним. І для того, щоб його сприймати, необхідно володіти певною базою, порівнювати, цікавитись, аналізувати, а не лише емоційно користуватись поняттями «гарно – не гарно». Викликає повагу те, що художники Діма Микитенко, APL, Стах Шумський та ZBIOK не лише підходять до вирішення просторових завдань, обираючи просту візуальну мову, відповідну масштабу та середовищу, але й не бояться експериментів.

 

 

Гостра реакція на мурали з боку суспільства є цілком закономірною та очевидною і зайвий раз доводить ізольованість більшої частини населення від кволих культурних процесів в Україні. Тому поява більш-менш адекватного культурного продукту сприймається з обуренням та острахом. Відповідно, за таких умов неможливим є діалог між художниками, які сприймаються суспільством, як цинічні маргінали, що спілкуються з ним незрозумілою мовою.

 

 

 

Андрій Зоїн

 директор фестивалю «Республіка», Хмельницький, Кам’янець-Подільський

В цій мураловій лихоманці, яка охопила Україну, радує тільки Франківськ. Вони круті: це пост-графіті, яке випереджає час і примушує обивателя говорити про нього і думати. Тобто, це не декоративна штукатурка, не килим на стіні, а набагато крутіше. Наснаги!

 

P.S. В Івано-Франківську на середину серпня планується флешмоб на підтримку мурал-арту.

 

 


03.08.2016 3454 2
Коментарі (2)

Michal Wituszynski 2016.08.06, 23:13
Кохані ви гарно говорите - тільки не про те, про що запитують мудрі люди . Розкажіть як ці росписи привязані до історичного середовища міста, як підкреслюють виразність того чи іншої об єкту пам ятки. Адже це історична частина міста, тут потрібний виважений підхід . Я прочитав і нічого не знайшов у тексті окрім - круто, усі недалекі і т. д. Запропонуйте дискусії у доцільності даного артрішення на цьому об єкті. Я не сприймаю крашенки на стінах в стилю радянської пропаганди. Мистецтво це не тільки “інша” ідея, це теж мистецька мова якою автор доносить цю ідею до споживача. Річ може бути апсолютно формальна, але її місце, форма, техніка виконання ставить її на певне місце з якого цей твір не хочеться забрати. Відразу об єкт втратиь свою виразність. Нажаль я такого відчуття від запропонових Вам муралів немаю. Це мені нагадує як католицький священик (який в целібаті) вчить молодят робити дітей. Так це виглядає! Успіху Вам!
Ігор 2023.08.04, 09:31
…Тепер все це екстраполюйте на архітектуру, яка є інтегральним фактором у життєдіяльності міста, (та будь якого утворення мешканців). Все це має носити в собі архітектура, то чому не розглядати це не відокремлене від самої архітектури, як це було завше в історії навіть починаючи з неоліту (малюнки в печерах носили скоріше сакральність, що теж інтегруючий фактор) і особливо після виникнення цивілізацій., і аж до останніїх часів. Не можна розкладати на окремі складові, ймовірність появи суттєвого формотворчого елементу, аби виправдати через якусь кількість цих чинників необхідність, чи доцільність того чи іншого новопривнесення в урбанне середовище. Напевне має бути єдиний якийсь чинник - стилістичний і гармонізуючий будь якого привнесення і муралів, як монументального (такого, що впливає кардинально на структуру простору) чинника. Себто в статті наголос на медійність і мурал як «невербальна пропаганда» - а це вже нав’язливо, таке, що має мати певні обмеження. Візьміть будь яку хрестоматійну пам’ятку в історії архітектури і ви побачите, що все оце присутнє в таких спорудах і будівлях. Але виключно як складник самої архітектури. Ніякою освітньою, чи соціальною окремою складовою жоден елемент зосібна не володів – лише як частина всього цілого. Єдиним оправданням такого публічного мистецтва є те, що воно принципово тимчасове…як білборд, чи плакат, або реклама…ті нові наші важливі чинники суспільного інтересу… Дурна фраза – «митці не хочуть бачити себе декораторами: як вони собі уявляють, їхня роль у тому, щоби змушувати мислити, реагувати, а не заспокоювати й прикрашати. Як зазначив організатор резиденції Роман Малиновський, «Ми не вибираємо шпалери собі додому. Ми не купуємо килим для бабусі, який мав би їй сподобатися. Ми робимо те, що мало би змінити світ». …Або – « художники не репрезентували нікого і ніщо, окрім себе і своїх безкомпромісних творчих підходів».
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

239
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

1534
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

740
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3356
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21413
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

2188

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

574 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

349

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

959

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2337
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

352
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

616
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

1177
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

587
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

318
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

958
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

927
23.07.2025

Програма промоції читання «Текстура» спільно з «Видавництвом Старого Лева» запрошують на розмову довкола абетки-енциклопедії «Антонич від А до Я» — книжки, що розповідає про поета, закоханого у світ, сонце й слово.  

226
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

1732 1
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

545
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1585 7
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2360 4