«Я»-Нус

         

Скільки багатостраждальна наша Батьківщина з її довготерпеливим людом зазнала розділень за всю свою історію. Скільки нагод ця земля  з її синами і дочками  мала для реалізації національних, ліберальних і націонал-ліберальних планів суверенного проекту Україна.  Скільки ще матиме ? Чи матиме ?..

 

Багато хто, крізь призму поразки найостаннішого суверенного проекту, схиляються до стійкої думки про невикорінну етноментальну роздільність нашої країни, а відтак  закономірно – держави. Ми не піонери і ми не єдині, хто весь час пожинає плоди історично складеної і складної вельми дихотомії, схожих дилем не позбавлені Канада, Бельгія, завжди сита і нейтральна Швейцарія з її більш чим «половинчастою» мовною розмежованістю  тощо. Мабуть, рятує ці держави від конституційного розщеплення лише економічне благополуччя, ну а ще вміння більше і частіше дивитися вперед, ніж назад, себто знов таки всеперемагаюче економічне благополуччя. А що позаду ? Не в них, у нас ? Позаду завойовницьке насадження колоніалізму, вторинності, несамопричетності, гніт і самогніт, провінціальність і вічна відірваність - ми це всі давно прекрасно знаємо. Та власне, в цій частині суперечачи собі,  ми це всі давно прекрасно знаємо -, що не всі… А що попереду?    

                   

Наша, так люба не всім однаково,  країна догідно нагадує дволикого Януса.  А відтак і сакральності, містерій в ній не бракує, всього, крім лише римської величі. Нетаємниця, що великою мірою українська держава постала двадцять років тому на компромісі західників і східняків, так званих крил Чорновола і Кушнарьова. Звісно, що в других, в ті доленосні дні, варіантів не залишитись на узбіччі нового процесу було небагато. 

 

Дехто відверто не гребував епітетами, називаючи такий симбіоз ніяк інакше як націоналістично-комуністичним коїтусом, а дехто навпаки – абсолютним духом нової, соборної і унітарної держави. Його дітище ми споглядаємо зараз у повній  красі.  Згадані В’ячеслав Чорновіл та Євген Кушнарьов, реальні і номінальні лідери тих перших таборів формування державності, урівноважені першим президентом Кравчуком,  вже покійні, і їх команди вже покійні (?) з їхніми ідеологіями, що розлетілися на шматки уламків, які так уміло (а як на мене то геть бездарно) підібрала, а зараз наліво-направо, залежно від «широти-довготи» розміщення корита, маніпулює сьогоднішня еліта.

 

Не секрет ні для кого й те, що перш ніж  дійти до умовної точки Х, ну або відрізка, хто як вважає, народження і становлення  держави проходило під кутом зору двох принципово відмінних між собою світоглядних систем. Перші, ті, що від Львова, бачили своїм пріоритетом культуру, економіці надавали другорядного значення, роль доповнювача. Представники Харкова і східної України віддавали перевагу економічному чиннику і «мультикультурному розшаруванню», з неприхованим ухилом до близької їм, ісконно незабутої  Москви.  Вважається, що патріоти відбивали інтереси села, як і в соціально-економічномій, так і – особливо – культурній парадигмі, а патриоты міста, не нехтуючи стовбуром культури, «не забутої Москви». Та що то було за місто і що то було за село ? Місто  законсервованого пролетаріату ? сталінського барокко і хрущовського бруталізму ? місто «пушкинских» «ге» і «шо» ? сільоткі і «Ласкавого Мая»?    Та що змінилося відтоді?

 

…Хіба що Разін і Шатунов музично занепали, а на їх олімп зійшли «Чай вдавайом» і «Фабріка». Ну так, звичайно, «хмарочосна» урбанізація не забарилася, продуцентів- рітейлерів-конс’юмерів сільоткі побільшало, звісно, вагомий показник і ще вагоміше зауваження.  А що ж наше ріднесеньке «село» ? Воно теж помітно якось непомітно урбанізувалося, «докризові» забудовники зі шкури лізли і нерідко в відверто не свої шкури залізали, аби їхні брати і сестри вже не забудовувалися тільки  на селі. Криза мине, фінансово-економічна, вщухне, як вітер.  Інші побратими ганять тих стоклятих забудовників і махають, хто благальним, хто попереджальним, всесильним словом честі перед нахмурено одутлими  пиками суб’єктів підприємницької діяльності, звертають їхню увагу на «високодуховні потреби нації». Ті у відповідь велично такають, організовано  вдягають вишиванки  в день Злуки чи «Акту» і вряди-годи кидають, як у свинячу копилку, копійку на новий пам’ятник Тарасу, Івану, або Степанові і скромно, тишком-нишком прохають, щоб і їх принагідно  згадали незлим-тихим. Особисто я рівномірно не відношу себе ні до противників ринкової, ні до селянської.., переконаний, що в умовах калі-юги всі радикальні альтернативи, дзвінко і беззаперечно покликані докорінно поліпшити світ, де б вони не провадилися і ким,  є нічим іншим як закамуфльованим проектом Даджаля чи його приходу,  в моєму єстві присутні складові і того і іншого ( і навіть іноді  третього, зізнаюсь, - десь так в час новорічних телевізійних суєт, в основному). В селі, є справді щось неземне, щось, що, парадоксальним чином,  ще тримає землю в цілому, особливо в селі Карпатському (прикарпатському-закарпатському).

 

Мабуть, це живильна і завше животрепетна (а в недалекому майбутньому, вдамся трохи, з вашого дозволу, до футурології, аж надто всюди) містика землі, до якої селянин прикутий всім своїм ДНК, архетипом, Ідом, Его і Супер-Его, всім «на купу». Воістину жодні міські мури, жоден сіті-лайт і гіпермаркет не спроможні пройняти тою нездоланною знадобою грунту, тільки якщо громадянин міста  не перший громадянин міста – Каїн. Цього висновку дійти можна навіть без (це не рекомендація) Коцюбинського, Довженка, Пашковського і цілої когорти тих, кого обрамлено національними класиками, модерністами і  неомодерністами, - німці Гердер і Шпенглер, кожен в свій спосіб, це також зазначали (щойно наочний приклад меншовартості?).

 

Нема дивини стосовно села – ми нація, подобається  це комусь чи ні, сповна селянська. Та як відомо, ртуттю не лише лікують, але і         вбивають. Типовому селянинові (містичним чином ?) вкрай непросто в небі бачити, в яке він вдивляється часто і до якого апелює часто, розгледіти щось істотно інше, окрім як віддзеркалення землі, на якій він стоїть і так її любо-палко леліє.

 

Навіть якщо небо і виникає, явно і чітко, в його очній метафізиці таким собі семиярусним чи навіть десятиярусним пристанищем Вищих Істот, Пірамідою Буття, то чомусь він все рівно має  схильність  заземлювати себе і всіх – там, в Небесному Майбутньому. Але це, напевне, загальнолюдська гравітація, лишень проявляється вона в кожному живому організмі у відповідності до його структури. А нація – це організм, хоч і не завжди структура. Це добре, що він, селянин, дивиться і вгору, а не лишень під ноги,  це, якщо глянути дещо  з іншого боку, а головне глянути у порівнянні, не зле, що «те, що внизу, те і нагорі».

 

В «герметиста-трисмегиста»  принаймні з’являються, не такі й примарні, шанси  на утечу від Вічного Повторення чи Гієни вогненної, лиш би не герметизував він все з такою макрокосмічністю, - мікрокосм у ньому ще не трансцендентував до бажаного і так уявлюваного ним виміру. Ну а як бути з міським сходом ?  З агро більш-менш  все зрозуміло, як з індустріальним началом державності нашої соборної-унітарної ? Там теж люди сплавлені не з металів заводських, там теж існують, памімо прочіго, якби сказали трохи західніше і центральніше, високодуховні пожитки з їх споживачами. Там все є, і славетна козацька степова земля теж. Єдине чого там, співаємо стару пісню і до болю щемко-солодку, не вистачає і нескоро буде… – або навряд чи буде взагалі коли-небудь – так це Вічного Повернення, бодай на один раз і бодай –не дай, Боже, -  не нараз.  

 

Дволикий Янус запанував не віднедавна, дволикий Янус стеріг свій час, щоб зійти на арену давно, в минулі і позаминулі віки, і винити когось вибірково в даному випадку не слід, як і возвеличувати за намагання стяти голову одній його подобі – мабуть варто було здійснювати повільну знеболюючу  ампутацію. Ціна спроб невдалих ампутацій – як кращий варіант (для кого як) операційна ампутація чи оперативне гільйотинування прямо протилежної голови, або відмирання обох відразу (для кого як…).  Сценарій добровільного  доконаного роздвоєння… - так  не хочеться брати зброю в руки, так хочеться  книгу в руки і… Так хочеться і не хочеться мріяти. Так небезпечно!

                                                                

Уже, скоріш за все, несуттєво, хто був і хто все ще залишається чоловічною стороною двоєдності Януса , а хто жіночною; хто вхід, хто вихід; в кого скіпетр,  в кого ключ, і в кого ключ золотий, а в кого срібний. Врешті решт, хто початок, хто кінець, - хоча для більшості свідомих громадян це очевидно. Гряде час, він вже на порозі, а, можливо, вже й за порогом, всередині, коли здійсниться пророковане нехитрими віщунами з’єднання обох голів Януса, довгождане зрощення. Наслідком такої злуки буде синхронна (ось вона об’єднавча зрима і незрима умова !) корозія ключів благородних металів і благородного скіпетра, а на додачу вирівнювання лицевої подоби Януса, без найдрібніших розбіжностей тільки знову зовні.

 

Невідомо, чи мова-розмова монолітного Януса буде «ге-шо-пушкінская», чи «ге-шо-гоголівська», не виключено, що «ге-шуй-китайська або ге-шах-арабська» – навіть не в тому суть, а суть, напевне, у тому, що навіть перманентно наш провінційний місцевий Янус, не той, з діда-прадіда, римський, набуде на своєму мікрорівні (як варіант, для кого як…, макро ?) всіх ознак справді римського, хоч і, самозрозуміло, - знов таки колоніального.  Можливо, вже набув, того і іншого ? Може це його нове-старе органічне роздвоєння, а не ніяке стирання ? Стовідсотково - одне: все імперське рано чи пізно згниває або зрівнюється з землею. І тільки символи її шукають нового втілення, нових форм. Але то вже друга історія. Чи та ж ?..    

 

І наостанок хотів би ще раз зачепити топос «селянськості/міщанства». На Сході споконвіку теж вирував селянський дух, можливо навіть більш автохтонний, ніж на Заході. На Заході теж вирувало, хто не знав чи сумнівався, місто, заселене національними і багатонаціональними прошарками, опікуване і доглянуте європейською знаттю, архітекторами, скульптурами, митцями і містиками.

 

Кочівля більш прикметна і притаманна   духу міста, одначе кочівник, або мисливець, це індивід, на жаль, який не вміє мислити стратегічно і думки його ширяють довкола максимум завтрашнього-післязавтрашнього – ніхто не гарантує, що звір буде стовідсотково впольований. Звідси і цілий список бід: вижити за всяку ціну, щоденність, суєтність сьогоднішнього на противагу плановому, довготривалому, а то й, без перебільшення, вічному, повільному, терплячому селянському: «земля завжди породить, дасть, нагодує, повінь і посуха не вічні, Бог помилує ».  

 

Іноді видається, що наш народ, левова його частка принаймні, щось таки знає…, коли такий пасивний, піддатливий сервілізму, неповороткий і споглядальний – він безпробудний оптиміст, він ірраціональний планувальник і стратег. І як би він лише вмів навчити якось ненав’язливо і дещо «нерадикально альтернативно» своєї прозорливості  тих, хто позиціонує себе як городяни і ідентифікує винятково з  містом. Може тоді і справді Янус розпадеться, нікчемне «я» відлине  від грандіозного «Нус», а на його місці сформується істинно велике «Я» з визнанням, що Нус все-таки вище за нього. Та боюсь, це може бути радикальна альтернатива – надто якось  неорганічно все це  в роздвоєній країні і в роздвоєному світі загалом.  

You-ll see.

 


23.05.2011 Яв Назар 1093 4
14.05.2021
Вікторія Богдан

За місяць блогер-мільйонник заробляє від 10 тис доларів. Як прикарпатським блогерам вдалося досягти успіху та зібрати багатотисячну, а то й мільйонну аудиторію, дізнавалися журналісти Фіртки.

523
13.05.2021
Остап Микитюк

Часом так буває, що на нас нападають «нечитуни». В такий час головне не панікувати, розслабитись, відпочити, а тоді… глянути на свою книжкову полицю або ще краще — замовити собі щось цікавеньке в українських видавців.

683
12.05.2021
Лідія Вітранчик

Ніхто і гадки не мав, що «Прикарпаття», яке ще рік назад дивувало своїх вболівальників перемогами та досягненнями, зараз буде вести таку складну боротьбу за виживання і своє заслужене місце в лавах елітної Першої ліги.     

957
11.05.2021
Ліля Горковенко

Міський голова Руслан Марцінків став лідером серед українських мерів за кількістю заступників. В останній місяць 2020 року очільник міста зробив собі подарунок і у два рази збільшив їх штат.

1471
08.05.2021
Катерина Черкашина

Кореспондентка «Фіртки» побувала на головних подіях святкування Дня міста. Як він пройшов – у її репортажі.

1751
29.04.2021
Андрій Кецмур

Про пригоди впродовж дворічного робочого відрядження "Фіртка" поспілкувалася із франківцем Юрієм Войчаком - фахівцем у банківській сфері, міжнародним експертом з кредитування бізнесу. Ділимося з вами його «нотатками мандрівника» про дивний для українця світ Непалу.

3124

Днями відвідала унікальний фестиваль борщу в селі Кричка Солотвинської територіальної громади, який є не тільки рекреаційним заходом, а й чудовою соціальною атракцією для розвитку «зеленого туризму» у громаді.

428

Про нічний клуб - просто в серці COVID-реактора; відставки; очікування шалених фінансових стягнень і вірогідно - міжнародний скандал...

6875

Під час останнього пленарного засідання четвертої сесії Івано-Франківської обласної ради створено депутатську групу  «СТРАТЕГІЯ ПРИКАРПАТТЯ-2050». До її складу ввійшло кілька депутатів з різних фракцій. Я стала ініціатором та головою ново

6459

[оновлено!] Жаху в Україні - можна було уникнути! ІФ не став би COVID-Чорнобилем, а статистика (яку після локдауну вже неможливо приховувати) - мала б зовсім інший характер, якби... Саме про це - дана публікація.

9087
22.04.2021

Про це йдеться у звіті Міжнародної організації виноградарства і виноробства.

2815
16.04.2021

Пагони цибулі - унікальна комбінація корисних речовин, потрібних саме навесні, і їх набагато більше навіть ніж у цибулі ріпчастій.

3664
15.03.2021

Великий піст у 2021 році налічує 47 днів. Відомо, що у цей проміжок часу треба дуже прискіпливо ставитись до харчового раціону...

6056
05.05.2021

У третій день Великодніх свят Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин завітав на парафію святого Апостола Юди Тадея, що в Івано-Франківську, на вул. Стуса, 29.  

1509
03.05.2021

Поливаний понеділок у 2021 році відзначають 3 травня, на другий день після Великодня.  

2003
02.05.2021

На Христове Воскресіння, яке відзначається 2 травня, очільники Православної церкви України та Української греко-католицької церкви звернулися до українців зі святковими посланнями.  

1621
02.05.2021

У переддень світлого празника Воскресіння Христового Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин звернувся до вірних з Великоднім привітанням.  

1679
10.05.2021

Активісти в Німеччині домоглися офіційного визнання нічних клубів країни культурними установами. Раніше їх класифікували як розважальні заклади нарівні з букмекерськими конторами та ігровими залами.

897
30.04.2021

Вона визначала життя в Німеччині майже 16 років. Але зараз політична стабільність, якою країна користувалася так довго за часів Ангели Меркель, підходить до кінця, політик готується відмовитись від посади канцлера.  

2389
25.04.2021

Міністерства закордонних справ Литви, Латвії та Естонії 23 квітня оголосили у своїх країнах персонами нон ґрата чотирьох російських дипломатів.

2676
15.04.2021

Президент США Джо Байден оголосив про запровадження у США загальнонаціонального надзвичайного стану у зв’язку з "надзвичайною загрозою" через зовнішню діяльність уряду Російської Федерації.  

4197
11.04.2021

Велика Британія та США вважають, що Росія повинна негайно «послабити напругу» і жити у відповідності з її міжнародними зобов’язаннями.  

3776 1