Загнаний своїми бездумними вчинками і безальтернативними варіантами виходу з глухої безвиході, приречено примушує Януковича і його зграю, незважаючи на внутрішній категоричний спротив і опір, випустити Юлію Тимошенко і Юрія Луценка на свободу! Обставини, автором, заручником і жертвою яких, став сам Янукович, ще з більшою ганьбою примушують президента повністю юридично виправдати Тимошенко, тим самим гарантуючи їй доступ до наступних виборів. Альтернатива цьому є лише одна – доля Муаммара Каддафі або Олександра Лукашенка, на власний вибір Віктора Федоровича.
Лише свобода, повне та беззастережне виправдання Тимошенко режимом Януковича (з метою участі її в усіх наступних виборах, які тоді цілком ймовірно апріорі визнає цивілізований Захід, а також їх результати), відкриває шлях Україні до приєднання в асоційовані члени Європейського Союзу, та вступ до Зони вільної торгівлі (ЗВТ).
Таким чином, Янукович одразу мінімізує два стратегічних ризики своєму режимові: суттєво нейтралізує внутрішньополітичне напруження в країни та трохи покращує нульовий (на жаль) імідж держави України, у сприйнятті шокованих і збентежених народів західної демократії. Ми нарешті отримаємо асоціацію та ЗВТ, свободу політичної опозиції, бутафорну імітацію демократії та права.
Все це в підсумку технологічно полегшить Януковичу розв’язання своєї найнебезпечнішої проблеми та загрози – вщент зіпсовані стосунки з Росією, а точніше з Медвєдєвим-Путіним. Так з ними не сварився навіть Ющенко!
На допомогу Україні, Янукович змушений кликати Європу, просити її підтримки і сприяння у діалозі («війні») з Кремлем-Газпромом. А для цього необхідно уклінно догодити саме цій, ненависній режимові Януковича, Європі.
Навзаєм, необхідно гарантувати проведення чесних і прозорих, демократичних виборів на законодавчому полі, позитивно схваленому ненависною режимові Януковича, Венеціанською комісією. А це вимагає категоричну відмову від змішаної системи виборів (тобто, 50 на 50), і проведення їх виключно за пропорційною системою. Жертвою цього ультиматуму стане мажоритарка. Але від неї, вже декілька місяців, і так морально готова була відмовитися Банкова, з інших, власних причин.
Але далі більше. Зі своєю репутацією в середині країни та за її межами, Янукович змушений знайти, за будь-яку ціну, виправдання і порозуміння на Заході: відмови(!) проведення чергових парламентських виборів 2012 року взагалі! З таким катастрофічно низьким рівнем соціологічної підтримки режиму населенням (в межах 15 %), стійкої тенденції до подальшого впевненого її зменшення, внаслідок повного провалу соціально-економічного «добробуту» громадян та «покращення життя вже сьогодні», золотих унітазів, розбудов «Міжегір’я» та інших дач і резиденцій, за бюджетні кошти, іміджевих та електоральних втрат від запровадження т.зв. пенсійної та податкової реформ, скасування більшості вагомих пільг населенню та релігійним громадам у сплаті за комунальні послуги, гіпер-ціни за газ та інші енергоносії, мінімальні заробітні плати та стипендії, тощо…, примушує команду Януковича уникнути чергових виборів, на яких вони приречено зазнають катастрофічного краху. Тим більше, що в них гарантовано візьмуть участь головні опоненти (закляті вороги) режиму - Юлія Тимошенко та Юрій Луценко. Сумарно, демократи («Батьківщина» Тимошенко - «Фронт змін» Яценюка - «Удар» Кличка та «Свобода» Тягнибока) гарантовано отримують більше голосів підтримки виборців від владних коаліціянтів («ПР» Януковича + «Народна партія» Литвина + «Сильна Україна» Тігипка – «КПУ» Симоненка), по всіх соціологічних опитуваннях вже сьогодні. При умові прохідного бар’єру в 4 відсотки. А що буде за рік, при таких щиро вражаючих «успіхах» і «здобутках», передбачити не важко.
Щоб уникнути такого сценарію, Януковичу необхідно вимолити та виторгувати у Європи благословенного погодження відмови(!) від проведення парламентських виборів до 2015 року. Режим запропонує численні поступки основним політичним гравцям Заходу (Вашингтону – Брюсселю – Лондону – Парижу - Берліну…), трохи лібералізує режим, мінімально наповнить змістом демократію, місцями розширить свободу слова, дотримання прав людини, тощо… Не виключено, що режим мотивуватиме Заходу доцільність збереження в Україні монопольного режиму одного проФФесора, з наявною гарантованою конституційною більшістю «тушок» у Верховній Раді до 2015 року, у противагу сценарію не прогнозованого розвитку подій після виборів 2012 року. Коли у вищому законодавчому органі буде чергове, тривале політичне протистояння, коли, наприклад, опозиція отримає переконливу перемогу, обере свого голову парламенту та керівника уряду – Тимошенко(?), міністром МВС стане Юрій Луценко(?), у противагу президенту Януковичу. І знову дежавю. Повторення історії протистояння Ющенко-Тимошенко (2005р., 2007-2010р.р.) або Ющенко-Янукович (2007р.). Це може виявитися вагомим «аргументом-страшилкою» для Заходу. Ліпше «ручний», «кишеньковий», «обламаний» Янукович, з його стійкою конституційною більшістю і «стабільністю», а ніж нове протистояння та реванш, боротьба на взаємознищення і повний «дестабілізець», до 2015р, в центрі Європи.
В підсилення своїх переконань, заради отримання підтримки Європи у боротьбі проти Росії, за перегляд газових угод і здешевлення вартості газу для України, Янукович може запропонувати Заходу кардинальне коректування своєї політики щодо співпраці з НАТО, шляхом внесення відповідних змін у закон «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України», пообіцяти денонсувати «Харківські угоди»; відкрити доступ західним інвесторам до утворення Консорціуму по управлінню часткою ГТС України, в обмін на блокування Заходом російського проекту по будівництву «Південного потоку» в обхід України, або навпаки, Захід сам може погодитися допомогти в перегляді газових угод між Україною і Росією, в обмін на російську вимогу до Заходу погодити будівництво «Південного потоку»; обіцянки гарантованої відправки українських миротворців («гарматного м’яса», «біомаси»), у безмежній кількості, в усі «гарячі» точки планети, тощо…
Наскільки це фантастика, а наскільки реальність, покаже час.
Але логіка ймовірних політичних дій Януковича, у цей критичний для його режиму момент, мінімально зрозуміла і цілком прогнозована. Занадто глухий кут (як у Адамека, під час останнього бою з Кличком), аби сподіватися на широкий вибір шляхів уникнення невідворотно насуваючої політичної, економічної та особистої кар’єрної катастрофи. Янукович сьогодні у такій самій ситуації «широти вибору», як у Кучми, в 2001році.
Депутат
Івано-Франківської обласної ради,
голова фракції «Батьківщина» Юрій Романюк
м. Коломия
09.09.2011р.
