Антикілер. День четвертий (продовження)

Вона починала ненавидіти цей годинник, який забирав їхній час. Час з ним. А стрілки все йшли по колу, стрибаючи із цифри на цифру. Вона затулила вуха подушкою, проте це зовсім не допомагало.. Тік-так…

З коридору долітають якісь звуки. Він прийшов з роботи. Без пакета продуктів, зате з новими розповідями. Вона випадково перевертає на столику біля ліжка їхнє фото. Хоча ні, скоріш його. Він тут на прес-конференції, щось уважно слухає. Поряд – табличка, на якій вказано прізвище, ім’я, по-батькові та посаду. Вона обожнювала повторювати його прізвище вголос, це приносило  своєрідне наркотичне сп’яніння. По складам, по буквам, вона роздягала його на звуки, пережовувала… Воно тануло, як молочний шоколад у роті, якого вона не любила. Зрештою, вона ненавиділа його прізвище, яке ніколи не стане власним.

Він помив руки, збризнув на неї залишки крапель води. Торкнувся ними ще до гарячого після ліжка тіла. Обпік. Не холодом, а бажанням. Провів пальцем по її губах, витер залишки вчорашньої туші. Наказав одягатися. Витяг з шафи вечірнє плаття, кинув на ліжко. А вона жбурнула у нього ним назад. Все зрозумівши, він знову відкрив шафу, обережно зняв чорний піджак і чорну спідницю. Знову не вгадав. Піджак узяла, а от остання річ полетіла на підлогу. Він мав ангельське терпіння. Але не в даному випадку. Він закрив шафу на ключ, попрасував її вечірнє плаття, яке вона забракувала з першого разу, взяв у руки туфлі, косметичку і вийшов у коридор. Зачинив двері на ключ зі зворотної сторони. Тепер вона не мала можливості ні вдарити його, ні вдосталь покапризувати. Зрештою, у неї не було вибору: вона хотіла його і їсти. Тому тихенько постукала у двері, погодилася, що вона капризне, егоїстичне дівчисько, поцілувала, одягнулася, обняла. Закрила двері, взяла його під руку. По дорозі їм зустрілися два чорні коти, і вона вирішила, що то на щастя.

Вони пішли у той ресторанчик, де він завжди снідав. Назви страв, які були у меню, вона постійно забувала. Тому довіряла його смаку. Він замовив італійську пасту з якимись овочами, еспрессо. Вона довго перебирала сторінки меню, і він знав, що з того не буде ніякого толку. Тому замовив їй один з десертів Штефаньо і фруктовий чай. Їжу вона і так тягатиме з його тарілки, а окрему порцію не подужає. До них час від часу підходили його друзі, з якими він вітався. За вікном розцвітали сакури…

Коли вони закінчили вечеряти, на вулиці вже сутеніло. Вони гуляли набережною до опівночі. По дорозі він прихопив у супермаркеті пляшку чилійського вина. Враховуючи те, що вони в Ужгороді, це могло вважатися злочином. Повітря було ледь теплим, проте окутувало своєю весняною ковдрою. Він галантно подав її руку і вони уже вдвох спускалися до самої річки Уж. Вона скинула туфлі, які вже встигли добряче натерти, і опустила ноги у воду. Холодно. Цей холод був потрібен їй для контрасту. Він обійняв її за талію двома руками і поцілував у волосся. Ковток вина. Ще ковток. Ще ніколи за такий короткий час вона не пила так багато вина. Цілий тиждень вина. Вона посміхнулася. Вдихнула запах його парфумів із надписом на флаконі «Версачі». І зрозуміла, що так не може тривати вічно. Все занадто красиво. Проте це тривало уже більше року. І кожного разу розпочиналося по-іншому.

Вони прийшли додому. У ванні на поличці акуратно поскладані стояли його гель для бриття, дезодорант, бритва, зубна щітка… Поряд з ними -  всілякі її лосьйони, креми, парфуми. Рушники уже висохли. Закінчувався шампунь. Ще трішки, на дні, гелю для душу.

Вона бере один з тих усіх флакончиків, ватні диски і починає знімати макіяж. Туш залишає свої брудно-чорні відбитки. Тональний крем розмальовує коричневими кольорами. На цьому палітра відтінків закінчується. Так, окрім туші і тоналки, на її обличчі більше нічого не було. З ним вона малюється все менше і менше. Кажуть, макіяж – то своєрідний щит для дівчат, який робить їх впевненішими. А їй то від кого захищатися?

На кухні у чайнику знову закипіла вода. Дурна звичка. Ні він, ні вона, нічого не питимуть. Звісно, окрім вина. Він уже вмостився на ліжку і щось друкує на ноутбуці. Вона подає йому бокал. Клятий годинник далі цокає, все якось настирливіше. Звідки він взявся у їхній квартирі?

Вона захотіла кота. Байдуже, маленького чи великого. Такого, якого вона б могла гладити, коли він засідає за ноутбуком чи коли затримується на роботі. Який би ліз на стіл, коли їх би не було вдома. Зустрічав своїм муркотінням, щойно відкривалися двері, і терся об ноги. Можливо, вона просто хотіла дитину?  І оце «можливо» починало обростати якимись рисами. Хлопчика, його копію. Ця божевільна думка проникала у її мозок, розливалася по клітинках, як джем по морозиву. Вона отруювала кров у венах, барабанні перетинки ледь утримували опір. У кінчиках пальців ставало лоскотно, вона терла їх, щоб хоч якось зупинити це самовбивство. І раптом тихе: «Няв». Вона стрімголов полетіла до дверей, прислухалася. Щось шаруділо. Відімкнула двері, взяла оте пухнасте створіння на руки, розревілася. Так, вона хотіла кота. Відтепер він житиме з ними. І тепер на ліжку спатиме не один, а цілих два клубки щастя: чорне і біле.

Найважче було навчитись любити його по-новому. Не так, як колишнього. По-іншому цілувати губи того, хто вдихнув у неї нове життя, змусив посміхатись. Не гладити його волосся так, як того. І заборонити згадувати власне ім’я в певній інтерпретації. Як завгодно, лише не ляпас у лице спогадами. Лише б не дощ… Лише б не було  таблички «Львів - Луганськ». Лише б йому не подобалось її біле в’язане плаття, у якому вона лежала і яке ненавиділа…

… Цього разу її розрахункова карточка-закладка затрималась на дев’ятій сторінці книги. Чорна палітурка з червоними плямами і надписом «Кілер». Ця книга просто рвала свідомість на шматки. Її автор отак безсовісно керував життям. Маніпулював. Хоча, в принципі, знав про її існування. 


24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

3044 30
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

10164 6
25.01.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

11304 24
18.01.2024
Тіна Любчик

У п'ятницю, 19 січня, в Івано-Франківському національному медичному університеті відбудуться вибори ректора. На посаду претендують троє працівників вишу: доктор медичних наук Микола Островський, доктор медичних наук Роман Яцишин та кандидат медичних наук Руслан Савчук.  

5220
18.01.2024

Каркасні будинки відрізняються високою міцністю, надійністю і довговічністю, а також відносно недорогі в будівництві. Втім, у 2024 році ціни на будівництво каркасних будинків в Україні, як і на все інше, продовжують зростати.  

3005
16.01.2024

Всі наші бюджети – від територіальних громад і до обласного та державного, повинні стати «бюджетами перемоги».

2452

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

109

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

147

У вівторок, 20 лютого, під час зустрічі з виборцями Дональд Трамп зробив комплімент на адресу росії: «Вони перемогли Гітлера. Вони перемогли Наполеона. Це воєнна машина». Розглянемо, що за цим стоїть.

516

31% території країни під ризиком екологічного знищення через російське вторгнення, а понад 20 тисяч км² українських земель майже повністю знищені війною.

584
01.03.2024

Минулий 2023 рік став стартом аграрного розвитку в Івано-Франківській громаді. Відтак, зараз спостерігають позитивну динаміку.  

462
26.02.2024

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

517
21.02.2024

Інфляція на споживчому ринку в січні 2024 року порівняно із груднем 2023 року на Прикарпатті становила 0,5%, в Україні — 0,4%.  

1475
01.03.2024

"Чернецтво завжди є віддзеркаленням суспільства. Люди хочуть, щоб були добрі монахи, гарно поводилися. Але середовище теж формує людину", - ділиться монах. 

639
26.02.2024

Журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

3288
21.02.2024

Митрополит Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив ікону Гошівської Божої Матері «Цариці Карпат» чудотворною.  

1932
15.02.2024

Якщо подружжя зіштовхнулося з кризовими проблемами у сім'ї, варто звернутися для отримання підтримки та поради до різних фахівців залежно від конкретної ситуації.  

895
01.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

17513
04.03.2024

Серед тих, хто довіряє президенту Володимиру Зеленському, підтримують зовнішню політику влади 82%, тоді як серед тих, хто не довіряє — 41%.

334
29.02.2024

Вибори в Україні мають бути справді вільним вибором українців.

266
25.02.2024

Водночас президент упевнений, що союзники із Заходу не підтримують цей фейк.

582
20.02.2024

Перша інформація про те, що український президент готується звільнити Валерія Залужного, з’явилася у січні 2024 року. На той момент в Кремлі не тямили себе від радості.  

1027 2