Позбавлений передумов, не обтяжений феодально-становою традицією буржуазний економізм юної Америки невдовзі поєднався з розумово-аристократичним типом техніка: типи священика і філософа сприймались ним за рудиментарні придатки. Загарбницький натиск на світ в економічній сфері злився воєдино з прагненням до перемоги техніки над природою, результатом чого постала економічна і політична міць з нечуваною здатністю здобувати перемоги. Не було такої речі, яку не можна було оцінити, не було труднощів, для подолання яких не можна було знайти успішних засобів і шляхів. Це була зі всіх боків земля безкрайніх можливостей, і те, що здавалось неможливим, стало реальним для здійснення. Стара Європа володіла стійким почуттям кордонів і, замкнутою в рамках цих кордонів, своєрідністю, зокрема і щодо людських якостей. Молода Америка не знала кордонів, людські якості її не цікавили, вони були вживаним мотлохом, утіхою для тих, хто був занурений в мале і повинен був виявити захоплення малим. Де немає границь, там очі привчились бачити лише кількість, за далечінню видніється ще більш далеке, за великим – величезне, гігантське Мале і тісне гідні лише презирства; здоров’я зберігають тому, що жоден тягар не притискає до землі.
У перемозі над простором з одного боку, і в індустріалізації з іншого проявив себе цей юний американізм. Комерсант та інженер працюють пліч-о-пліч, один фінансує, а інший конструює, і там, де відсутня схильність до спокою, ніде не відбувається вкорінення, селянин прив’язує себе до землі настільки ж мало, як і промисловець. Фінансист, затятий плутократ, стає біля владного керма, він дивом створює промисловість з нічого, тільки-но є сприятливе місце, і переносить її, недовго думаючи, як тільки-но знаходить краще. Новопостала фінансова буржуазія досягає необмеженої сили. Вона не хизується своїм багатством і не поводиться зухвало; вона одягається просто, вона ділиться грошима з масами через високу заробітну плату. Завдяки цьому вона створює особливу систему масового підкупу, що являє собою спосіб розподілу благ і всебічного ощасливлення: це і є культ комфорту.
Культ комфорту є найочевиднішим і також найчеснішим впровадженням у життя демократичного лібералізму. Він отримує гроші за векселями, які обіцяють рай на землі для всіх. Кожен громадянин повинен мати своє власне житло з пилосмоком, електричною плитою, ванною і всіма хитрощами нового часу; гігієнічних заходів безпеки суворо дотримуються на всіх підприємствах, в пекарнях, бійнях і молочних заводах; кожний вид роботи, навіть у домашньому господарстві, виконується машинним способом . І, перш за все: кожен має власний автомобіль і дешеве пальне, найдрібніший службовець завдяки цьому стає володарем американських просторів. Комфорт є всім, рівень комфорту, яким насолоджуються людина, став мірилом культури, якою вона володіє. Комфортність зовнішнього життєвого укладу створює рай, особисті цінності перетворюються в ніщо, про них жодна людина більше не дбає.
Індивідуум існує тільки тоді, коли щодня приймає ванну і змінює білизну, дотримується всіх правил гігієни, і їздить у власній машині. Кожна громадська нещирість тоне в морі культу комфорту. Революціонер – це той, кому нема чого втрачати, крім своїх кайданів. Хто живе в комфорті, той остерігається бути радикальним; доки хтось має зручності, доти він надає перевагу зручностям.
Культ комфорту є ефективним замінником релігії, він пом’якшує настрої, надаючи відчуття щастя. Для існуючого суспільного ладу він є дієвою страховкою; він налаштовує спільноту усіх, хто отримує вигоду від комфорту, проти тих, які ставить цей лад під сумнів.
Невипадково культ комфорту як засіб масового умиротворення і підкупу розквітав у Америці; культ комфорту припускає повноту природних багатств, якими розпоряджається «Богом благословенна» країна, і водночас, інтенсивний технічний та промисловий розвиток. Техніка вносить свій величезний внесок у виробничий процес, який з природного багатства виробляє додаткове, штучне, промислове, створене з нічого багатство. Це багатство необхідно використати, щоб провадити всеохопний підкуп мас, на якому спочиває, існуюча до сих пір, непохитність американської демократії. Справжня гордість лібералів за те, наскільки високо вона піднеслася, живиться культом комфорту: хіба той, кого підіймає вгору автоматичний ескалатор, не повинен відчувати себе вищим за ніж інші народи, які не мають таких досягнень? Чим більше маєш комфорту, тим вищим ти стаєш: приблизно так американізм уявляє культуру.
Джерело: Ernst Niekisch: Europaische Bilanz, Potsdam: Rutten und Loening, 1951
Переклав тов. Кіт з російського перекладу Андрія Іґнатьєва
