Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця) — історико-архітектурний пам’ятник XIII-XV ст. Знаходиться фортеця в Білгород-Дністровському Одеської області. Вона охоплює площу в в дев’ять гектарів. А її стіни в довжину досягають майже два кілометри. Висота оборонних стін — від 5 до 15 метрів, ширина — від 1,5 до 5 метрів. Аккерманська фортеця оточена досить широким ровом (до 14 метрів). За формою будівля фортеці нагадує неправильний багатокутник.
Колись, на місці Аккерманської фортеці, тут існувало грецьке місто Тіра. Спочатку Аккерманську фортецю будували генуезці, потім місцеві народи, а ще пізніше — Молдавське князівство, яке і завершило будівництво. Аккерманська фортеця налічувала 4 двори площею 9 га. З трьох сторін фортеця була оточена глибоким та широким ровом. Колись тут було 34 башти, але до наших днів збереглось лише 24. За всю історію свого існування Аккерманська фортеця неодноразово була в облозі та страждала від нападів татарських, турецьких, козацьких та російських військ. На початку ХІХ ст. фортеця переходить у власність Росії, а вже всередині ХІХ ст. вона втрачає своє стратегічне значення.
Укріплення, що формувалося протягом XIV-XV ст., належить до баштово-стінового типу. Воно складається з чотирьох частин: цитаделі або генуезького замку, північного (гарнізонного), південного і портового дворів. Найбільш давньою є цитадель, споруджена в другій половині XIII — першій половині XIV ст., імовірно, генуезцями. У плані це чотирикутник з чотирма наріжними круглими баштами. У південній оборонній стіні цитаделі влаштовано в’їзну браму, а на замковому подвір’ї розташовувалися пристінні житлові корпуси та каплиця.
Могутні оборонні мури завтовшки 3–5 м і заввишки близько 15 м завершувалися зубцями-мерлонами. Відкритими бойовими галереями вони поєднувалися з п’ятиярусними наріжними баштами, увінчаними зубцями-мерлонами та конусоподібними дахами. У вежах збереглися щілиноподібні бійниці. Кожна вежа мала підвальні приміщення, де зберігалися боєприпаси, а верхні яруси використовувалися за певним функціональним призначенням. Так, у південно-західній розміщувалася в’язниця, у північно-західній — скарбниця, а південно-східна була комендантською. Саме в ній в 1789 році комендант турецького гарнізону передав ключі від фортеці М. Кутузову.
Серед 24 башт, що збереглись, є дві башти, з якими пов’язані легенди: башта Пушкіна та Дівоча башта. Згідно переказів, царський уряд відправив Пушкіна у вигнання в Кишинів, за те, що він писав вірші, які породжували революційний протест. В Кишиневі поет прожив три роки. Одного разу, підполковник І. Ліпранді, їхавши до фортеці у справах, взяв з собою поета. Протягом триденного перебування у фортеці поет написав послання «К Овидию», бо саме ця місцевість нагадувала йому про вигнанця Овідія, який, за ще однією легендою, був засланий саме в місто Тіра.
Щодо Дівочої вежі, то існує легенда, що молдовський господар Олександр Добрий мав дочку на ім’я Тамара, яка була дуже красивою. Так як Олександр практично постійно ходив в походи, Тамара, користуючись цим, вела розбійницький спосіб життя. Одного разу вона попросила батька виділити гроші на будівництво монастиря. Олександр дав дочці гроші та скликав місцевих жителів для будівництва святині, а сам поїхав у похід. Замість того, щоб збудувати монастир, Тамара побудувала могутню фортецю і оголосила себе незалежною царицею. Поселившись у фортеці, розбійники здійснювали напади на міста і села. Коли Олександр Добрий повернувся з походу і побачив замість монастиря фортецю та дізнався про дії своєї дочки, він прокляв її. В результаті прокляття Тамара заснула. Олександр наказав замурувати її живцем в стінах, і з того часу вежа носить ім’я «Дівоча».
Аккерманська фортеця є важливим історико-архітектурним пам’ятником. Цей статус було присвоєно їй ще в 1896 році. Аккерманська фортеця, яка давно переступила рубіж в 600 років, прекрасно збереглася до наших днів. І сьогодні Білгород-Дністровська твердиня вражає своєю пишністю та потужністю.
