Сесія міської ради своїм рішенням призупинила роботи над зведенням єврейського меморіалу на території скверу, що біля міського озера. Такий вердикт депутати прийняли після численних звернень мешканців. Нагадаємо, що конфлікт з єврейською громадою міста (а фактично – з її головою Яковом Заліщикером) почав назрівати кілька років тому, коли єврейська громада огородила частину скверу, надану їй під меморіал, металевою огорожею.
А розпалився цей конфлікт на повну силу після вирубки 50 дерев обабіч головної алеї скверу ще на початку весни. Що робити далі з територією майбутнього меморіалу? Чи взагалі доцільно перетворювати відпочинкову зону в меморіальне кладовище? З цього приводу в Народному домі відбулися громадські слухання. Відбулися, на жаль, без представників однієї з зацікавлених сторін. Тому ситуація виглядала дещо парадоксальною, – виходить, що єврейський меморіал потрібен у Коломиї всім, окрім самих євреїв, пише “Дзеркало Коломиї”.
Як скаржилися на слуханнях, очільник коломийського єврейства Яків Заліщикер добряче нашкодив своїми волюнтаристськими вчинками не лише іміджу Коломиї, а й самим членам єврейської громади.
Громадські активісти на слуханнях переглянули фільм Василя Нагірного про історію коломийських євреїв. А сам автор фільму, долучаючись до теми обговорення, запропонував прийняти компромісне рішення стосовно меморіалу. Найдоцільніше, на його думку, поставити пам’ятні стелли не на центральній алеї, де, власне, поховань і не було, а у лівій частині скверу.
Краєзнавець Степан Андріїшин навів довідку про єврейські поховання в місті. За декілька століть осідлого проживання юдеїв у Коломиї на території міста у різні періоди знаходилося щонайменше 15 їхніх цвинтарів. Безглуздою видавалася б ідея їх усіх відновлювати.
Громадський активіст Любомир Грабець нагадав, що господарями на коломийській землі є українці. При всій повазі до євреїв, які зробили чималий внесок у культурний та економічний розвиток міста, ми не можемо перетворювати середмістя на цвинтар. (Варто нагадати, що велике юдейське кладовище розташоване також біля СК «Локомотив»). Парк біля міського озера повинен залишатися місцем відпочинку. А на згадку про єврейські поховання, зокрема, про поховання тут цадика Баруха Ліхтенштайна, можна встановити пам’ятний знак. Адже це також наша історія.
Наприкінці обговорень Ігор Слюзар запропонував змінити цільове призначення частини території скверу з меморіального кладовища на меморіальний сквер. Приставка «меморіальний» убезпечить територію сквера від будь-яких забудов. Земля ж залишається у комунальній власності міста. Присутні таку ідею підтримали майже одноголосно. Наступний крок – за рішенням чергової сесії міськради, яка повинна врахувати рекомендацію громади міста.
Іван ДЖИНДЖУРА, ДК
