Кожна мама, яка віддає дитину в табір хоче, щоб її відпочинок був в першу чергу корисним для здоров’я, в другу чергу насиченим і цікавим і в третю чергу щоб дитина була в безпеці, проте за останніх 10 років час змінився, змінилася програма, але кімнати, та інвентар в кімнатах ні, в більшості таборів який був 10 років назад такий і зараз і то в не дуже доброму стані, особливо ліжка на яких сплять дітки.
Враховуючи те, що моя дитина цього року вперше поїхала до табору «Лімниця»,що в Калуському районі, мені стало цікаво вивчити із середини яким же є насправді відпочинок дітей, що їм запам’яталося найбільше і що вони бачать та вчаться під-час відпочинку.
Почну з приємного: в цьому таборі справді дуже хороший і вихований директор і на щастя, моєму синові попалась дуже хороша вихователька Світлана Василівна Бартків, яка до діток ставиться як до своїх дітей і приділяє їм максимум часу та уваги.
Все те, що стосується допомоги від держави, вже не є приємним, хоча свідомо розумію, що зараз важкі часи і всі кошти акумулюють на армію, але і про своїх дітей та їх оздоровлення забувати не потрібно, бо саме вони майбутнє нашої держави.
За одну зміну в таборі відпочиває до 170 дітей але інфраструктура потребує оновлення і покращення, а на це, як і на будь які інші роботи по благоустрою відпочинкової території, в державі, на жаль, коштів ніколи не має, сподіваюся з новим президентом ситуація зміниться і наші діти відпочиватимуть так як відпочивають та оздоровлюються діти закордоном.
Тому продовжую свою розповідь далі,кожен ранок в таборі розпочинається з молитви і зарядки і особливістю саме цього періоду є висока патріотичність дітей, ідучи по табору всі діти вітаються не добрий день а Слава Україні, оце радує і гордіть просто розпирає що діти розуміють і значення слова і зміст.
Після зарядки розпочинається сніданок, вдалося побачити меню , особливо які великі порції, і саме тому діти їх недоїдають, говорю за молодшу зміну і залишають половину порції тарілках, на запитання хіба вам не смачно, відповідають : ні смачно але забагато, можливо варто звернути на це увагу нашим освітянам і внести зміни, щоб окрім смачно було і достатньо. Після огляду території та сніданку ми відправились на екскурсію, яку для діток організував табір - скелі Довбуша, про якість автобуса вже промовчу, бо самій було важко в ньому їхати не говорячи про маленьких дітей, питаємося в водіїв:Невже у вас в автопарку кращого не має, вони кажуть є, але повіз панів закордон, от так і живемо для панів найкраще, а діти нехай мучаться.
Екскурсія для діток видалась чудовою, цікавий екскурсовод Олесь, якого знаю особисто вже давно і він на моє запрошення погодився її нам провести, бо в програмі це не було нажаль передбачено, особливо всім запам’ятався прохід через печеру очищення, пройшли всі, емоції переповняли наскільки, що всі хоч втомлені але ходили, посміхались і хотіли побачити ще щось цікаве. Діти фотографувались, слухали цікаві історії від екскурсовода про цю місцевість, навіть розповідали про наш проект який ми колись організовували «у Пошуках скарбів Довбуша», багато хто їздив на кониках і вивчав що знахиться в печерах, спілкувались із скало лазами, які в той час там проводили тренування.
Все було чудово і насичено, але найгірше за цей день, що вдалось побачити в основному мені це повна безграмотність і безвідповідальність у знанні правил дорожнього руху тих водіїв які їхали нам на зустріч і створювали аварійні ситуації на дорозі, при цьому спереду їхала машина супроводу з включеними мигалками від обласного ДАЇ.
Із 130 машин тільки 18 притормозили, відїхали в сторону і зупинились, в основному жінки з дітьми або авто їз Київськими номерами, це був просто шок. Тому вперше в житті хочу подякувати обласному керівництву ДАІ за оперативно виділену машину для супроводу екскурсійної групи дітей на відпочинок і звернутися з проханням провести відповідні заходи заради покарання тих водіїв які порушуючи правила дорожнього руху наражають на небезпеку життя наших дітей.
Повернення в табір було для всіх радісним, бо втома далася в знаки, всі одразу захотіли їсти а мені стало трохи сумно, що наша влада набагато більше дбає за себе аніж за дітей.
Сподіваюся спільними зусиллями мамочок і небайдужих громадських діячів ми зможемо багато проблемних питань які вдалось побачити особисто виправити, особливо це стосується безпеки пересування наших дітей на екскурсії відпочиваючи в таборі.
Ганна Крисюк
