Мачу-Пікчу — місто в Андах (Південна Америка), розташоване на висоті 2400 м над рівнем моря, за 80 км від м. Куско. Поселення, яке часто називають «втраченим містом інків», було символом їхньої імперії, сакральним гірським притулком.
Франківчанка Галина Лаврищук їздила до Мачу-Пікчу наприкінці вересня і ділиться з читачами «VERSAL» своїми враженнями, досвідом мандрівки і цінними порадами!
Дуже люблю подорожувати. Мандрувати для мене — означає знайомитися з культурою і звичаями країни, до якої подорожуєш, а не просто відпочинок на пляжі і шопінг (вибачте за стереотипи). Надихнув мене на подорож коханий чоловік, який любить подорожувати не менше, ніж я. Щоправда, його ідею я підтримала не одразу. Справа в тім, що я ніколи не була в Південній Америці і хотіла розпочати знайомство з цим континентом з більш безпечних країн, наприклад, Аргентини чи Бразилії. Після переконань чоловіка та наведення його незліченних доказів про те, що це буде незабутньо, врешті погодилася. І не пошкодувала: Перу — це не тільки загадкова культура інків, але й мальовнича й дивовижна краса природи!
Не зважаючи на той факт, що тур включав Мачу-Пікчу і я дуже люблю пригоди, довго не зважувалася на сходження. З цього хотіла б і розпочати розповідь про Перу, оскільки підйом на Мачу-Пікчу можна вважати одним із найяскравіших моментів цієї подорожі. І розповім чому. До Мачу-Пікчу можна доїхати поїздом за півтори години. Півтори години — це з міста Ольянтайтамбо. Звідти йде туристичний поїзд, з музикою, кондиціонером і зручними шкіряними кріслами і кавою (і це в Перу!).
А можна пройти цілий похід слідами інків, котрий триває не повних 4 дні. Ми вибрали останній варіант і не пошкодували. 4 дні походу — це екскурсії стародавніми пам’ятками інків, 3 доби ночівлі в палатках і що найтяжче. . .без душу і нормального туалету. Але це все нічого у порівнянні з тим, коли ти стоїш о 5 ранку і разом зі сходом сонця дивишся на Мачу-Пікчу з гори, а навколо ні душі. Ти запитуєш себе, як їм вдалося збудувати таке величне місто серед гір. Це неймовірне відчуття — побачити місто інків — переплітається з відчуттям того, що ти пройшов 44 км і стоїш на висоті 4215 м над рівнем моря, вдихаєш розріджене повітря, зійшов по сходах і чарування наших гідів в горах, і пиття чаю з листя коки (серйозно це дозволено і це не наркотик)… і все це разом з одною нав’язливою думкою КОЛИ Ж У ДУШ?
Вилітали з Брюсселю з пересадкою в Мадриді до столиці Перу — Ліми. Тур включав 11 днів подорожі по Перу та 3 дні в Мачу-Пікчу. Тур коштував приблизно 1700 € з людини. Окремо — вартість дороги 700-800 €. Звичайно, за їжу треба було платити також окремо (кілька ланчів були включені в тур, як і проживання у 3-4-зіркових готелях). Тур треба бронювати як мінімум за півроку, інакше білети будуть всі розкуплені. Плюс у тому, що українцям не потрібно відкривати візи.
Для перетину кордону з Болівією можуть запитати про вакцину від жовтої гарячки. Її слід зробити заздалегідь, як і деякі інші для профілактики. Обов’язково потрібно мати з собою сонячний крем (там можуть бути проблеми з його купівлею, оскільки місцевим жителям це не потрібно) і медикаменти (хоча ми тестували перуанські таблетки — дієві).
У жодному разі не розчаровуйтесь, якщо йтиме дощ, бо в горах така погода буває часто (висота 2400 м над р. м.). Взяти з собою медикаменти від головного болю (по прильоті, наприклад, до м. Куско може бути тяжко адаптуватися, там висота понад 3500 м над р. м.). Увечері не носіть з собою великих камер та дорогоцінних прикрас. Насолоджуйтеся Перу, там неймовірно красиво! (Стосовно того, що там дуже небезпечно — це перебільшення. Звичайно, треба бути уважним і краще не ходити самому місцями, не призначених для туристів після 22:00) Якщо полюбляєте солодощі, везіть з України, воно в нас набагато смачніше. Плюс завжди зможете поділитися з дітьми, яких там багато, вони будуть дуже щасливі. На згадку про Перу або як подарунки близьким привезіть шарфи, светри, шапки з чудової вовни альпаки або лами.
Що цікаво — під час 4 днів походу, у нашій групі з 13 чоловік було ще 25 носильники, які несли твої палатку і спальник, а також їжу, яку вони разом з шеф-кухарем готували. Тобто по приході на місце відпочинку їжа вже готова і твоя палатка встановлена. Ми познайомилися з цими носильниками, які на своїх плечах носять приблизно 21 кг ваги (більше забороняється і вага провіряється при вході). Це надзвичайно витривалі чоловіки різної вагової категорії, віком приблизно від 21 до 60. Вони не розмовляють іспанською, спілкувалися з ними через гіда, але на обличчях цих чоловіків не було жалю до себе чи ненависті до туристів. Їм справді тяжко, але вони не жаліються, а постійно усміхаються, розважаються і приємні у спілкуванні. Надзвичайні люди, на мою думку. Ви знаєте, часто ми жаліємося на те, що не маємо крутої сукні чи останньої моделі телефону, машини. Ці люди не мають нічого! Практично нічого, але вони щасливі, що можуть проходити цей священний для них шлях з часів їхніх предків. Щасливі, що здорові! Інколи в простих сандалях і шортах, коли ми, зіпсовані туристи, у спеціальних чоботах, протидощовому спорядженні і з легеньким рюкзаком. Вони не нарікають і люблять свою справу. Чого і я всім бажаю — брати з них приклад і бути щасливими!
Дякую Вам за круту статтю! Дуже корисна! А чи не підказали б Ви, де саме замовляли такий тур? Я шукаю подібний зі Львова.
Дякую наперед!