Менше, ніж за добу новина про заборону в’їзду Юркові Барабашу в Україну облетіла інтернет і в першу чергу соціальні мережі. Юрко людина активна, працює дизайнером у видавництві «Темпора», також він цікавиться фотографією і багато знімає громадських акцій. І ось мій ранок вчорашнього дня розпочинається із новини, що мій друг, який є за паспортом громадянином Російської Федерації тепер «нев’їздний в Україну». Причини ніхто не пояснює. Термін—до 2018, себто 5 років.
Стався інцидент в понеділок, 15 липня. Юрко перебував тимчасово в Російській Федерації, а на шляху в Україну його зняли з потягу на станції Конотоп, де двоє міліціонерів заявили, що він в списку нев'їздних. Причини ніхто не пояснив. За словами самого Юрія, жодних штампів в паспорті йому не ставили.
Кому це може бути потрібно?
Версій напрошується кілька. Для початку візьмемо політичний момент. Юрко один з небагатьох громадян на території України, який є дійсно активним учасником громадського життя, людиною, яка дбає за імідж України не лише в її межах, але й поза ними. Себто «неугодним» він міг стати, бо активно контактує з представниками обох країн,а такі «народні дипломати» цьому режимові навряд чи потрібні. Інше питання, хіба аж так мало в Україні активістів і хіба Юрко найрадикальніших з них? Сумнівно! Навіть адміністративне правопорушення, яке він отримав під час акції на річницю Помаранчевої революції, він отримав фактично раптово, потрапив під гарячу руку «Беркуту»,який тоді згрібав усе, що бачив.
Друга версія може носити відволікаючий характер. Себто Барабаш лише формальний привід і «переключка» уваги журналістів та громадськості з чогось більш важливого, що відбувається в СБУ. Але сенс ця версія втрачає хоча б тому, що СБУ і так не висвітлює свою діяльність.
Тоді що?
З іншого боку практика заборон в’їзду активним громадянам або ж тим, хто має стосунок до правозахисної чи будь-якої іншої просвітницької діяльності активно використовується в Білорусії. Тобто фактично, можна нас привітати—приїхали.
А тим часом прес-служба СБУ…
Сьогодні, 16 червня,представники громадськості провели під СБУ акцію протесту на захист Юрка. Вимагали, аби до них вийшли і пояснили ситуацію. Якщо чесно, такої вибірки різних представників громадських організацій я давненько не бачила, пліч-о-пліч стояли дуже різні люди. Але очевидно, як казав на нещодавній зустрічі в Києві головний редактор «Русского репортера» Віталій Лейбін: «Нам не важлива та чи інша партія. Нам би про людей, це цікавіше».
До присутніх через деякий час вийшли. Вгадайте хто? Ну звичайно представниця прес-служби Лада Сафонова.
В своєму абсолютно нейтральному спічі, вона пояснила, що СБУ діяло згідно із законом, і що таке правило заборони в’їзду може поширюватися на всіх осіб без громадянства або іноземців, які становлять загрозу для України.
Приїхали! Тобто Юрко Барабаш, онук лауреата Шевченківської премії також Юрія Барабаша, людина, яка знає українську краще, ніж наші «народні обранці» тепер становить загрози для цієї країни? Себто мені як громадянці України Юрко теж заважає? Цікаво знати чим.
«Пояснювати причини такого рішення СБУ не зобов’язане ні громадянину, ні, пробачте, громадськості»,-- додала флегматична речниця.
Далі вона ще додала, що термін у 5 років може бути скорочений, або продовжений, це СБУ знову ж таки самі вирішать.
Аргументацією, яка постійно звучала з вуст Сафонової стала багатозначна фраза «це світова практика. Так роблять багато країн світу». На цьому моменті. Очевидно, присутні мали відчути свою неймовірну наближеність до Європи і пустити сльозу. Проте, щось реакція була зворотною.
Хто наступний?
Ситуація із Брком насправді дуже і дуже сигнальна. Бо спочатку він, а потім усі інші опиняться поза законом.
На разі, я спілкувалася із Юрком і він збирається дзвонити в консульство, аби з’ясувати хоч якусь формальну підставу такого рішення СБУ щодо нього. Нині він перебуває у Москві.
Тож коло виходить замкненим. Закон дійсно на боці СБУ в частині «неповідомлення громадянина і громадськість про причини заборони в’їзду», але з іншого боку—це абсурд і тоді хто і що має регламентувати і взагалі, хоч якось обмежувати свавілля СБУ?
Мій друг будучи талановитим дизайнером став злочинцем, який тепер небезпечний для України? А ким завтра стану я? Мої колеги? Сусіди? Та врешті усі активні і все ще сміливі люди у цій країні, яка все життя вважає себе частиною Європи. Nocomments.
Далі думаю буде колективне звернення до СБУ, до міністра, до Президента врешті. Питання тільки в одному, чи зможе Юрко Барабаш повернутися? Це цікавить багатьох людей…
Епілог
Історії про заборону в’їзду останнім часом стають поширеною практикою, кілька моїх друзів вже мають такі «бонуси» щодо Росії та Білорусії. Але Україна цього разу вирізнилася. Видно ніщо так легко не навіюється як тоталітарні тенденції….Ганебно і бридко жити в такій країні!
Нехай ми хоч всі опинимось поза законом, нехай будемо злочинцями, але держави так легко не дарують….
Сьогодні мій друг став персоною nongrata, а завтра вся держава буде nongrata….
До речі, усім зацікавленим журналістам та громадянам: http://www.youtube.com/watch?v=Rw9BhV5RpFw
Також є прохання долучатися до інформаційної кампанії та у соціальних мережах.
