А завтра була війна…

 

 

 

Загострення у стосунках між Україною та Російською Федерацією, що виникло довкола суперечок про участь нашої країни у Митному союзі з Росією, Білоруссю та Казахстаном та довкола питань про ціну на російський газ для України, було прогнозованим.

 

Вже на початку цього року окремі російські політики у своїх коментарях не соромилися звинувачувати нинішню українську владу у відході від тих позицій, які були бажаними з точки зору офіційного Кремля. Януковича та Партію регіонів критикували за те, що інтеграційні плани та проект зближення з Росією не були втілені в життя.

 

Виборча програма кандидата в президенти Януковича, а також підписані через кілька місяців після президентських виборів Харківські угоди, давали підстави кремлівським аналітикам сподіватися на те, що Україна піде на максимальне зближення з РФ.

 

Однак всі наступні пропозиції з боку прем'єра Володимира Путіна наштовхнулися на делікатні відмови з боку України: ні ідея об'єднання "Нафтогазу" з "Газпромом", ні пропозиції об'єднання "Енергоатому" з "Росатомом", ні бажання об'єднати авіабудівні цикли, ні навіть ідея спільного підручника з історії не знайшли підтримки з боку українського керівництва.

 

Звісно, про Митний союз мова вже не йшла. Янукович розумів, що дружба з Росією має чіткі межі, які визначаються національними інтересами України. А національні інтереси повинні взаємно шануватися.

 

Напередодні Думських виборів в Росії, а також наступних виборів президентських, які, за великим рахунком, становитимуть майже єдину політичну кампанію, подібна позиція України не може бути сприйнята російським істеблішментом.

 

Золоте правило В'ячеслава Костянтиновича Плеве – "Нам потрібна маленька переможна війна" - добре пам'ятають в Росії і згадують частіше за все напередодні виборчих кампаній чи PR-кампаній.

 

Іноді це може бути "гаряча" війна - як у випадку з Чечнею чи Грузією. Але іноді достатньо "холодної", інформаційної війни. Тим більше, що остання кампанія у Грузії змусила саму Росію переглянути і систему озброєнь, і військову доктрину, і навіть військову організацію Російської армії, яка, як виявилося, являла собою "чудище обло, огромно, озорно, стозевно и лаяй", але абсолютно неповоротке і нездатне до ведення війни в сучасних умовах.

 

Інша річ – пропагандистський апарат, який у Росії відточив свою майстерність до рівня віртуозності. Відомство, куратором якого виступає Владислав Сурков, працює на повну потужність.

 

Навівши слова колишнього міністра внутрішніх справ Росії Плеве, треба навести і слова із енциклопедії: "Цей вираз у подальшому став використовуватися у випадках, коли уряд країни, опинившись неспроможним у внутрішній політиці, намагається відволікти увагу свого народу від цього факту шляхом розв'язання саме такої "маленької переможної війни".

 

Відволікти увагу від багатьох економічних і соціальних проблем сучасної Росії може допомогти інформаційна війна з Україною – адже українське питання є надзвичайно дражливим для Російської Федерації.

 

Кілька років тому відомий російський політик та підприємець Олександр Лєбедєв говорив про Україну як про "іншу Росію", проводячи паралелі між сучасною Україною та Великим Князівством Литовським – прихистком для московських вільнодумців і джерелом нових, європейських віянь для Московської держави часів пізнього Середньовіччя.

 

Щоправда, постпомаранчеві стосунки призвели до того, що Україна і українці в очах значної частини російського загалу були дискредитовані.

 

Як показали соціологічні дослідження, проведені російським Левада-Центром, у січні 2009 року понад 60% російських респондентів заявили, що негативно ставляться до українців.

 

Говорити про перспективи перетворення України на орієнтир для російського виборця з цього часу було вже неможливо – навіть тоді, коли після Харківських домовленостей кількість громадян, які до українців ставляться негативно, у Росії зменшилася до 20%.

 

Ці цифри показують, як вдалі інформаційні кампанії можуть впливати на свідомість російського загалу у ставленні до України. Маніпулятивні технології в Російській Федерації розвиваються доволі ефективно – паралельно з розрекламованими нанотехнологіями.

 

У 2009 році проти України було застосовано справжню інформаційну кампанію, протистояти якій наша держава виявилася просто неспроможною. І хоча жодних виборів у Росії в цей час не було, інформаційна війна була потрібна для порятунку "Газпрому", відвернення уваги від негараздів, які спіткали у цей час компанію.

 

Одна з версій того, що сталося два з половиною роки тому, наступна.

 

Наприкінці 2008 року стало очевидно, що "Газпром" не може виконати свої зобов'язання перед партнерами, а також переконати інвесторів вкласти гроші у нові проекти будівництва газопроводів в обхід України. Термінові виплати по кредитах становили у цей час понад 50 мільярдів доларів.

 

За останні десять років видобуток газу збільшився в кілька разів, у той час, як нові родовища майже не освоювалися. Сподівання на туркменський газ також не виправдовувалися – туркмени активно вели переговори про продаж газу Китаю. Потрібна була відволікаюча кампанія. І жертвою стала Україна, яка, за версією росіян, крала російський газ.

 

Головна цільова аудиторія у цьому випадку була не серед росіян, а серед європейських обивателів, яких лякали холодною зимою по вині злодійкуватих українців. Те, що саму кампанію координувала одна відома брюссельська компанія, що спеціалізується на PR-технологіях, показово - згодом ця компанія пропонувала свої послуги і українським політикам.

 

Україна цю війну програла повністю – наслідком цієї інформаційної війни стали і нові газові домовленості, і зіпсутий імідж України у світі, і драконівські умови постачання газу в Україну – по надвисокій ціні, у фіксованих обсягах і без права реекспорту.

 

У кожній війні бувають не лише свої герої – в кожній війні є свої колабораціоністи, свої дезертири і свої мародери. Їх потім судять – за всіма правилами і законами. Але сьогодні – не про них. Кожна війна вимагає висновків і винесених уроків.

 

Уроки інформаційної війни 2009 року – очевидні.

 

По-перше, si vis pacem, para bellum. Хочеш миру – готуйся до війни.



Україні потрібно було одразу ж після 2009 року створювати ефективні структури для реагування на інформаційні кампанії ззовні. При цьому необхідно було налагоджувати стосунки з зарубіжними ЗМІ, експертними центрами, лобістськими групами, громадськими організаціями.

 

На жаль, наші політики були більше налаштовані на трату коштів не на створення подібної системи інформаційного захисту, а на взаємопоборювання один одного і на акцентування уваги на негативних моментах в житті України.

 

По-друге, очевидно, що Росія і надалі буде використовувати різноманітні методи тиску на Україну з метою створення позитивного іміджу для власних державних монополій або для державних діячів вищого рангу.

 

Тому Україна з точки зору російських технологів – ідеальна мішень. Або Україна грає за правилами Росії, або ж зіштовхується з черговим процесом "примусу до миру" у доволі жорсткій формі.

 

По-третє, внутрішні процеси в Україні будуть і надалі використовуватися російськими політиками у інформаційних кампаніях – з екстраполяцією на Захід.

 

Процес Юлії Тимошенко дуже вдало використовується для

 

а) нагнітання ситуації довкола україно-російських газових переговорів;

 

б) для блокування просування України вбік Зони вільної торгівлі з ЄС.

 

Заяви міністра закордонних справ Франції Алена Жюппе про неприпустимість розмов про асоціацію України з ЄС чи про Зону вільної торгівлі до того часу, доки ведеться суд над Тимошенко – ні що інше, як спроба чинити тиск на суд і виразна спроба зіграти в спільну політичну гру з Росією.

 

Зрештою, Франція не відмовляється від того, що на Східну Європу дивиться під специфічним кутом зору – традиційний французький триколор повертається на 90 градусів і перетворюється на прапор Російської Федерації.

 

По-четверте, газ і надалі буде викликати спокусу у російських можновладців використовувати його не лише як енергоносій, а і як важіль для зовнішньої політики щодо України.

 

По-п'яте, доки існує зацікавлення західних держав і західних компаній у російському газі, Україна не може розраховувати на цілковиту об'єктивність з боку тих, хто хоче виступати в ролі "сторожів демократії".

 

Заангажованість окремих заяв чи дій західних політиків, особливо у середовищі європейських сателітів Росії – очевидна. Саме тому на цьому напрямку потрібно розпочати найбільш активну гру на випередження, використовуючи інтереси тих груп, які зацікавлені в розвитку стосунків з Україною.

 

По-шосте, необхідна широка система інформування західних політиків та широкої громадськості про події в Україні, інакше вони будуть дивитися на нашу ситуацію в гіршому випадку очима пана Суркова, у кращому – очима пана Немирі.

 

Сьогодні позиція України, озвучена президентом: газові контракти у 2009 році підписані з порушенням попередніх газових угод, а тому можуть і повинні бути переглянуті. Янукович пропонує знизити закладену в формулі базову ціну на газ до 350 доларів за тисячу кубометрів замість нинішніх 450, прив'язати формулу розрахунку ціни на газ замість ринкових цін на нафтопродукти до цін на вугілля, скоротити купівлю газу на третину, до 27 мільярдів кубів.

 

Янукович апелює до ратифікованих парламентами двох країн угод, що передбачають щорічний перегляд ціни на газ – і готовий вдатися до міжнародного арбітражу.

 

Позиція Росії: ми нічого не збираємося переглядати, Україна повинна купувати, як і раніше, не менше 33 мільярдів кубометрів газу без права реекспорту і не залежно, чи забере цей газ. Ціна на газ має залишатися незмінною. Розрахунок формули – також має бути таким, як і раніше.

 

І тут же ненав'язливо пропонують Україні вступити у Митний союз – мовляв, ми можемо розглянути винятки, якщо Україна увійде до цього союзу. Або якщо погодиться на об'єднання "Нафтогазу" і "Газпрому".

 

Деякі аналітики говорять: "Або якщо Україна погодиться віддати свою газотранспортну систему під контроль Росії – за білоруським варіантом, 50:50".

 

Хоча Віктор Янукович розуміє, що жоден із цих варіантів не може розглядатися через свою неприйнятність для України.

 

У повітрі знову запахло… Не порохом, а запахом перегрітого комп'ютерного процесора, запахом великих грошей і запахом газетного паперу, на який скоро виллється море негативної інформації про Україну.

 

Ми перебуваємо на порозі нової інформаційної війни, яку не маємо права програти. Бо програш України у цій війні обернеться катастрофічними наслідками для нашої економіки і – можливо – для державності в цілому.

 

Путіну і Медведєву теж дуже потрібна перемога. Від цієї перемоги залежатиме доля двох виборчих кампаній у Росії і позиціонування Росії в світі напередодні другої хвилі Світової економічної кризи.

 

Чи не випадково інформаційні атаки проти України мають місце незадовго перед запланованим візитом Володимира Путіна у Вашингтон?

 

Зрештою, маленькі переможні війни Росія найчастіше програвала – особливо якщо вони носили характер технологічної підтримки інших політичних кампаній.

 

Зрештою, самому Плеве ініційована ним "маленька переможна війна" проти Японії вартувала життя, а для Росії обернулася поразкою і революцією. З маленькими переможними війнами жартувати не можна. Навіть якщо це – інформаційні війни.

 

Кость Бондаренко,

УП


Коментарі (0)

26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

309
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилувати водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

1042
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

2556
18.11.2021
Дмитро Сінченко

Руслану Марцінківу не випадає нарікати на попередників чи скидати відповідальність на «парламент», адже рік тому він вдруге здобув посаду міського голови Івано-Франківська, а заразом і монобільшість у міській раді. То ж немає й об’єктивних перешкод для виконання передвиборчих обіцянок. «Фіртка» спробувала з’ясувати, якою мірою очільник міста втілює у життя передвиборчі обіцянки.

2540
17.11.2021
Мар'яна Цимбалюк

Фіртка розпиталася Ігоря Бабинюка, директора Івано-Франківського міжнародного аеропорту, які нові компанії здійснюватимуть авіарейси в Івано-Франківськ, чи будуть літати іноземні лоукости, що сталося з МАУ, яким чином влада та концесіонери перезавантажать роботу летовища.

2504
16.11.2021
Тіна Любчик

Останні роки цікавість іноземних туристів до України зумовлена, насамперед, введенням безвізового режиму та відкриттям нових прямих авіарейсів. Фіртка пропонує розглянути, де саме на Прикарпатті зафіксували найбільші надходження.

1822

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у даний момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Яс

335

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

14149 2

Каденюка я тоді ще не знав і не міг припустити, що колись з ним познайомлюся. Але мене пройняла немислима гордість, коли на екрані телевізора човник набирав висоту. Зараз навіть не можу повісти, що мене так розпирало. Мабуть, відчуття, що українці теж сучасні та серед них є люди, які готові заради своєї держави на звитягу. Політ у космос на ту пору ще нагадував лотерею.    

1418

Добрий шматок нашого життя минув у системі переконань, що посуду має бути два види. Перший, то звичайні горнята і банячки, якими ми послуговувалися у щоденному побуті. А в паралельній радянській реальності ще існував посуд з серванта у вітальні.

2467
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

649
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

6335
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

15304
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

4978
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

6434 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

6779
19.07.2021

Предстоятель Православної церкви України Блаженніший Епіфаній освятив розписи кафедрального собору Преображення Господнього Коломийської єпархії.

15957
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

2288
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

1525
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

2167
08.11.2021

Зі слів речниці, чинний голова партії Олександр Корнієнко прагне цілковито зосередитись на роботі першого заступника голови Верховної Ради України, а відтак вирішив скласти повноваження голови партії.

2495
03.11.2021

Відповідні постанови народні депутати України ухвалили сьогодні на пленарному засіданні парламенту.

3143