А який він АДАМЦЬО сьогодення?

-          Запитали у івано-франківців у час Хрестопоклонної неділі Великого Посту актори Вигодського народного театру виставою «Адамцьо».

До свого сорому, до цього часу не відав, що у Вигоді уже далі cорок років є такий неймовірний театр. Забігаючи наперед визначу цей театр як театр професійних аматорів. Театр, який вперше в Україні поставив виставу «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Театр, який за виставу «Камінний хрест» за В.Стефаником отримав Гран-прі. Театр, де аматорство й професіоналізм переплелися, як Лель і Полель.

Вигодчани розповіли на сцені непросту історію, що за твердженням авторки повісті «Адамцьо. Вінець Божого творива» Оксани Кузів мала місце у селі Колодіївка під Івано-Франківськом у непрості повоєнні часи. І хоча всі градуляції опісля вистави лунали в адресу письменниці з Бурштина, режисерський задум Богдана Мельника є не менш цікавий своєю самодостатністю постановки.

У цей вечір глядачі приймали на лаштунках такий собі іспит совісті, сповідь з усього життя головного героя – уже немічного Адамця. У виставі їх було троє: дитя, чоловік і старий. У тьох віках Адамцьо. Він, котрий народжений поза шлюбом і нехрещений, рано осиротілий син українки та жида, з дитинством повним поневірянь. «А напровесні й лобода замість хліба здавалася медом».  

Уже в юності, дочекавшись батька з фронту, почав газдувати: корова й аж десять курок. Одружився на дівчині, котрої за сільськими плітками й мізинця не вартував. Та й не любила вона його (що й чому – у виставі цей кусень життя головного героя є слабким місцем). Мав «гіпнотичний» погляд, що й привернуло увагу комуністів села. «Гіпнозом до комунізму».

А Адамцьо «за світську владу землю готовий гризти». Й гриз. Вигриз собі місце комірника у колгоспі. Чи любив? Мабуть, таки любив. Любив і батька, й дружину, й сина. Та любити не вмів. Не знав як. Хотів захистити себе й сім’ю, але наркотик вседозволеності влади виявився сильнішим. Насолода від влади стала сильнішою за людяність. Влада перемогла людину. Як плата, як остання спроба до покаяння -  від голоду помирає забутий батько ... і гальма уже не спрацьовують: батіг лягає на плечі дружини, цей же батіг стає зашморгом на шиї сусіда, що задивився на благовірну. Цей же батіг стає сокирою на Бога.  Засліплена владою душа, що у своїй гордині й вседозволеності прагне засліпити Бога. І … невиносима ноша гріха…   

Образ Адамця не такий вже й простий у інтерпретації вигодчан. Що важливіше: життя чи ідея? Ідея чи гарування по сибірах? Адамцьо обрав життя. Своє і ситне. Та зрада й холуйство очевидно непростимі речі. І цим повоєнна історія перегукується з сьогоденням. Гріх і спокута, вина і кара, злочин і покарання.   Що кому годіт сі?  Чи простимі зрада й холуйство у нинішній час? Таки відзначу, що це запитання, як і німе питання – а який він Адамцьо сьогодення – висіло над лаштунками і поза ними у глядацькій залі весь час вистави.  

Не дивлячись на чимало огріхів у виконавчій майстерності, актори підкуповували своєю щирістю. І це було правдою, і це було цікаво. Вистава якимось містичним чином тримала увагу глядача всі півтори години. Актори приманювали глядача не скільки спробою грати і не скільки намаганням уподібнитися професійним акторам, а власне своїми мотивами - пронизливо чітким розумінням: чому я це роблю, чому я на сцені.

Аматорська постановка викликала на суд сьогодення ідею модернового часу – ідею Федора Достоєвського про неминучість покарання за провину. У постановці вигодчани дуже чітко  показали як провина пов'язана з культурним контекстом. Це було щось нове й викликало інтерес. Власне тут варто відмітити справжню майстерність актора - вчителя Володимира Семківа. Він наскільки вдало передав у відчуттях як цей культурний контекст  карає, що й глядач услід актору теж «відчув цю нестерпну печію гріха у грудях».  

Та однак: хто ж карає? Людський прокльон до сьомого коліна, який ми чітко чуємо у виставі, чи це Божа помста? Багато поживи для роздумів задала вистава. І насамперед: чи існує на сьогодні альтернатива установці - вина й прощення - і, якщо існує, то від чого залежить її актуалізація?

Підсумовуючи, варто відмітити: власне таким має бути справжній аматорський театр – не вітіюватим у постановці крадених п’єс, а справжнім - правдивим у постановці гострих питань сьогоденню своїми п"єсами і своїми виставами. Бо як кажуть на бойківській землі:  єдиного мука десєтьом наука. То краще цю муку бачити лише в театрі, а не у житті. На то і є театр…


22.05.2020
Олена Британська

Ця історія з тих, які тягнуться роками. Про з’єднання Південного та Північного бульварів в Івано-Франківську заговорили ще у 2015-му.

2159 2
22.05.2020
Марія Лутчин

Уявити собі сучасні міста, містечка та села без асфальтного покриття просто неможливо – десь воно ідеальне, десь бажає бути кращим, а десь ями та вибоїни роками не бачили асфальтобетонного катка. Тому сьогодні асфальт впевнено можна назвати одним з

2324
21.05.2020
Роса Мартинюк

Вона справляє враження жінки, що все встигає — працює на роботі, двічі на рік організовує етнофестиваль та виховує трьох діток. Про те, як їй все вдається, з чого починалася “Крайка”, про навчання у Парижі та курйозні ситуації під час організації: говоримо із Наталією Бартків.

478
19.05.2020

Вищі навчальні заклади закінчуватимуть навчальний рік у дистанційному режимі. 

896
18.05.2020
Олена Британська

Наприкінці квітня уряд представив план поетапного зняття карантинних обмежень. Відповідно до нього, вихід з карантину складатиметься з п'яти етапів, перший з яких розпочався 11 травня. 

884
13.05.2020
Саїк Олег

Сервус, любі читачі. Вам точно неодноразово з телевізора чи Фейсбука казали, що аби ми файно жили, то треба, щоб в Україну “прийшли” іноземні інвестиції. Правда?

974

Сервус, товариство! Так склались обставини, що зараз ми, як і весь світ, занурились у боротьбу з вірусом і за тим не зауважили кардинальних змін, що відбуваються у  суспільстві.  Не відкрию вам Америки, якщо скажу, що багато жителів Галичини м

1756

Під прикриттям карантину відбувається наглий дерибан коштів і майна міста.

4158

Середньосвітова смертність від коронавірусу складає 5,8%. Проте це тільки середня температура по палаті, яка в кожній окремій палаті (країні) різна.

3792 2

ВЕСНу/2020 весь світ запам’ятає…

2925
17.04.2020

Пам’ятаймо, що маємо поділитися цією радісною звісткою з усіма, хто у скорботі та потребує нашої розради.

1526
10.04.2020

Великдень, Воскресіння Христове або Пасха – найбільш давнє, урочисте й радісне свято з усіх великих християнських свят церковного року. До цього світлого дня християни готуються заздалегідь. Віряни дотримуються Великого посту, обмежуючи себе у харч

4467 1
09.04.2020

Наразі церква вивчає різні механізми освячення паски.

1568
09.04.2020

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у спеціальному зверненні дав детальні поради щодо поведінки у храмі на Страсний тиждень та Великдень, зокрема щодо сповіді і причастя, та оголосив диспензи (звільнення) Церкви усім в

1592
19.05.2020

Наш дзвінок застав композитора Ігоря Іванціва в Бурштині, де він живе, працює і творить. Простий, приємний співбесідник, з прекрасним почуттям гумору, повен життєвих сил та настрою.

703