У V столітті свята Бригіта Ірландська прийшла до святого Патріка і повідала йому про важку долю вихованок її монастиря, які змушені були сховатися від світу через нерозділене кохання.
І все від того, що традиція забороняла дівчатам брати ініціативу в свої руки і робити пропозицію коханим. Патрік перейнявся співчуттям і дозволив дівчатам "проситися заміж", але тільки раз на чотири роки - 29 лютого...
Традиція прижилася, а в 1299 році - в розпал хрестових походів, коли лицарі сотнями гинули в заморських походах, а в знатних родах залишалося все більше вдів і старих дів - шотландський парламент закріпив традицію законодавчо.
Законом, зокрема, було зазначено, що "надалі на всі часи 29 лютого жінка має право запропонувати обранцю руку і серце". Також закон вимагав, що в разі незгоди чоловік зобов'язаний був все ж поцілувати претендентку і подарувати їй сукню (пізніше, в Данії, стало прийнято дарувати рукавички - щоб дама "могла приховати ганебну відсутність обручки").
До речі, чоловік що відмовився від пропозиції жінки, за повір'ям, сам прирікав себе на всі можливі нещастя - адже високосний рік вважається у Великобританії вкрай вдалим для різного роду великих починань, пише вебочка.
Традиція не тільки дожила до наших днів, але і продовжує сприяти "створення осередків товариства": згідно з опитуваннями соціологів, до 96% жінок, які зробили пропозицію своїм обранцям 29 лютого, незабаром надягають весільну сукню.