200 книжок генпрокурора - і камбек лікнеп

 

В минулі століття освіченими вповні людьми могли себе назвати ті, котрі за все життя прочитали десять книг, звісно,  не бульварного чтива, яке десь із вісімнадцятого століття зійшло зорею в західній Європі  і далі процвітало в масах майже повсюдно.

Однак – десять книг, плюс-мінус, три.  Зараз такою кількістю, щоб назвати себе «вумним вуйком» чи «екстратетою»,  - котів звалиш зо сміху. Тепер читає безліч людей ! Навіть в найбільш «не-читаючому» місті, як вважається, Франеку (фейсбучек і новинарня сюди не входять). 

Завдяки додаткам і платформам на кшталт AmazonKindle прогресивна частина людства непоодинокими випадками зі смартфонів і букрідерів успішно прочитує за день по дві-три книжечки, плюс ще стільки в процесі дочитування «корисних історій», при цьому маючи основну роботу і приналежність до середньої кляси , як-не-як. Швидкість, динамічність, флексибельність, помножена на рефлексію, ось що культивується серед антипролетаріату, який ще пафосно називають «когнітаріатом».

Книжні прилавки гнуться, попри давно назріле, спізнене обмеження ввозу російської літератури, від різноманіття попиту, як для домогосподарок, так і для все тих же просунутих чи кандидатів в просунуті: «Як зварити борщ за п’ять хвилин і впіймати багатого чоловіка за десять»; «Как приворожить  удачу и успех – рецепты белой магии, не минуя серой»; «Как стать миллионером без забот»; «Думай і багатій»; «Бедный папа, богатый папа»;  «Сім законів влади»; «SteveJobsandhisEmpire” ; «Мемуари Бонапарта» , «Черчіля» і «Чапаєва»  - за домовленістю з продавцем з-під споду книжного стелажу ; «Солодка Даруся», «Лютеція» Винничука» і ще купи-купи різного, всякого, добротного і сумнівного чтива, вже не кажучи про інтернет-халяву.

Якийсь середньовічний перепутник би збожеволів, бачачи таку кількість манускриптів тепер, і дороги з ямами, які в його часи інколи де-не-де латали здібніше для волів і возів, хоч асфальту ще не знали, здається. Скажемо прямо – просвітницько-масонський проект з побудови «Розумної Людини» близький до тотального краху, ще більшою мірою того як їхні безбожні нащадки  просуваються в напрямку «безпілотного авта». Скоро і дітей не треба буде вчити букв, бо нейронний старт-ґаджет за вас зробить всю брудну роботу, а ви кайфуйте. Росинка гард-консерватизму не завадить в райт-спічі :)

Найбільше заслуговують співчуття особи, котрі читають ґазети і слухають «теесени» водночас, не розуміючи, що для газети пасує ранкова  і обідня кава у затишній кав’ярні,  бажано на терасі з вай-фаєм, а для  «теесенів»,  хіба що  – домашній самогон і рідна комора з мішками.

Та найбільше бідолах серед тих, котрі, начитавшись «бєдного папи і багатого», ніяк не в’їдуть  в реалії нашого ґрунту, як ті наркомани хапаючи дози інших новітніх премудрих «богословів» і коучів на не безплатних тренінгах, що ти можеш  умістити в себе хоч терабайти суперважливої інфи, а проте, перше, інформація – не означає знання, їх ще треба добре переварити і застосувати потім, друге –   суспільно-    неадаптивні умови  зроблять все можливе, аби ринок макулатури зростав непропорційно неможливості реалізувати «благу теорію»: хочеш бути багатим і щасливим – читай брошури нормативних актів і законів, трактуй вільно, переповідай дослівно, а перед тим обов’язково іди у владу, голубе сизий. Бажано виконавчу.  Відтак «Солодка Даруся» куди життєвіша і прагматичніша книженція за всіляких там Кійосакі й Фукуямів і безсумнівно нобелівських лауреатів, якщо вміти читати не під одним-єдиним кутом.

Очевидно, що раціонально чи інтуїтивно сміхотворний тупуватий трікстер і «вічний дурень» Луценко теж збагнув цю нескладну життєву істину про теорію і практику у нас, начитавшись, як кажуть, двісті з гаком в твердих палітурках. Та й втік з буцегарні знов до влади, бо де як не там убезпечено від морщення мошонки.

Сократ, Кант, Шефтсбері, Томас Манн, Кіплінг, Умберто Еко, Пєлєвін, Андрухович, Забужко, Прохасько, Єшкілєв, Мирослав Попович, Сковорода і ще бозна-хто – для чого, питається,  це все було поглинати недорікуватому чинополітикові, щоб вийти з тюряги і відродитися птицею жлобофеніксом по старому бєзпрєдєлу і новому пєредєлу ?

Більш-менш зрозуміло, чому читав перед стратою у в’язниці кривавий французький революціонер Робесп’єр «Страждання юного Вертера» Йоганна Гете. Бо це був панєвропейський тренд, якщо не сказати проект, який свого часу породив вірус масового самогубства серед молодих чоловіків, засліплених песимізмом і печаллю від нещасливого кохання. Звучить, звичайно, по-ідіотськи дещо, тим паче у прив’язці до одного із найбільш безкомпромісних політиків вісімнадцятилітнього століття, явно не сентиментального, юного хлопчика, та якщо відійти від буквального прочитання тексту автора майбутнього «Фауста» - ще глибшої картини для західної цивілізації, то стає зрозумілим, що під дамою серця юному самогубці і неюному революціонерові скоріш за все інтуїтивно відображалася Дама-Політика, Дама-Революція, яка його спершу полонила, з усією пристрастю, і так само погубила. І не лише їх, не лише тоді.

Ще більш е ясно, чого і навіщо вивчав, кинутий особисто за ґрати Муссоліні, діяч Тирольського руху за автономію Італії, держслужбовець і отець Європейського Союзу, і Ради Європи, один із засновників християнської демократії в Італії та світі, Альчіде де Гаспері. Це були напрацювання, здебільшого енцикліки , Папи Римського Лева XIII, такі як Rerum Novarum, в яких гостро засуджувалися як крайнощі капіталізму, так  і крайнощі соціалізму, постулювалися – в дусі християнства –  солідаризм, корпоративізм і комунаризм(не плутати з комунізмом). Де Гаспері і його співбрати Робер Шуман, Конрад Аденауер зуміли втілити ідеали християнської демократії в життя новоствореної структури ЄС. Принаймні до того часу, допоки десь із середини сімдесятих не почався все більший і більший відтік в сторону то лівого, то правого економічного лібералізму і відвертого марксизму в царині культури та етики. Звідси й всі біди єсівські, засновані ще й на фрейдистських поняттях та комплексах.

Також второпним є інтуїтивні мотиви Юлії Тимошенко в камері на самоті з Уїлбером Кеном, Бернаром Вербером і на всі віки – Біблією. Це мало б відсилати до пошуків сенсу і наснаги  в метафізичному і вічному, а не тільки в записках ісподполья. Можливо, колись пані Т. про це напиши і в своїх в мемуарах.

Повертаючись знову до сьогоднішнього грального-генерального прокурора, – фіг з рогом ломаним в нього вийшло стати «вумним», не кажучи, професійним. Звичайно, проблема криється в не книжках, вони-то мудрі, він-то не мудрак. Не один горопашний Юрась - в якого для грамотних  на лобі написано чорним по білому: « Ти ще, небораче,  постраждаєш за свою дурість, і не один ти.» - належить до типу людей, які жують лише передніми  і недовго, все інше захланно ковтають, щоб за короткий проміжок добряче висратися, а що стало в горлі, те виригнути  на себе і ближніх. Не начитані, а нахапані з того й іншого, ні в чому по-справжньому не компетентні, крім плетіння безкінечних інтриг і схем, вони конституцію, закони інтерпретують в дусі співця постмодерного дискурсу Дерріди, за яким генерального автора і  генерального змісту текста не існує в природі, є лише тлумачення і воно може бути будь-яким, бо все відносно і залежить від того, хто читає, як читає і коли, універсалій, істин не існує.  Вони в усьому жалюгідні «постмодерністи», крім свого ставлення до «традиційних сімейних цінностей» - «родина родина від батька до сина, добро передам. І кума не обділю».

Пустоголові пройдисвіти луценки, порошенки, кононенки і чимала решта епохи колективного і персонального «Великого Рагуля», зі знаннями англійської, теоріями кейнсіанства і двомастами книжками в короткочасній оперативній пам’яті, вони, такі на позір різні за темпераментом, психотипом, смаками, насправді ж уособлюють один-єдиний і незмінний літературно-кіношний  типаж на протязі не одного десятиріччя.

 І цей типаж – Остап Бендер Ільфа і Петрова. Ідеально успішна архіструктура  постсовкової дійсності, чи то базарна лавка, чи генпрокуратура. Люди цього типу, абсолютно незалежно від етнічного походження – Бендер, як відомо, був нерелігійним євреєм, мають цілу гаму бідних і посередніх талантів, з якими мечуться наліво і направо від пеленок, і одне єдине Бажання – реалізуватися за будь-яку ціну. А що дає реалізацію удало в нашій ойкумені ? Баблос і владос. А постреалізаційний гедонізм – це ніщо інше як наслідок і аж ніяк не причина. Навіть в Казанови – трахнути це не було гіперметою, велика мета ховалася за бажанням сподобатися, розподобати з часом (але не розподобати-ся, бо це вже Дон Жуан) і не вмерти від сифілісу, бажано взагалі не вмерти. Та він вмер, як всі, а ще перед тим доживав довгі старечі роки безсилим, скоцюрбленим, сумним імпотентом.

Наші пустодержавники і великоприватники  не відають уперто дня своєї кончини, вони певно думають, що все погане про них написано тільки в блогах на Укрправдонці, яку за великими або не такими вже й великими стараннями можна приручити, як і її читацьку аудиторію до порохоботів. 

Але той, хто кінчається на «єць», великих яєць альфа-самця не потребує. Поки майбутні лузери у владі гоцаються з Міхо по кришам, маючи його за персонажа Карлсона, який не любить їхнє варення, давно дозріває той пересічний українець, або «малий» за визначенням Ющенка, який з болем усвідомлює, що талантів Остапа Бендера йому явно бракує, діти теж сильно вундеркіндами не вдалися, нема чого на них розраховувати, а ота «Остапівщина»,  не їхня, «золота дванадцятистульщина» і інша криптопанщина пристойно за’бала вже. Потрібна всезагальна, всенаціональна «Книга», кажуть вони, все одно як її звати – «Конституція» чи «Племінна право», воно ж звичаєве, але більше так не можна.

І вони праві, по-своєму,  вони не читають всіх тих Наполеонів Хіллів для бідних, Хантінгтонів для песимістів, це ті, які рухали, рухають і будуть рухати  історію і чужими, і своїми руками. Багато з них гинули, гинуть, стають справді при житті і після смерті героями не літературних, не вигаданих історій.

Але їм потрібен – месія, слава Ісусу Христу (Навіки Слава Богу !), вже «маленький місія», бо великі розчарували зі своїми майданами, такий, що трохи направить, трохи виправить і виправиться в процесі сам не трохи. І якщо такими месіями не стануть для них мосійчуки, ляшки, мураєви, ківи, якісь отамани АТО на ланцюгу в доброго олігарха, і інші авантюристи імені все того ж полосатого Остапа Бендера, то всім ми колись-таки напишемо спільно й індивідуально Книгу Українського Буття, не збиваючись на суцільний голий і босий пафос, відірваний від практики і без ноти футуродискурсу, тверезого погляду вперед.

А поки що, рефлексуймо і фантазуймо (багато фантастики збувається, це вам розкажуть Жуль Верн і Азімов)  бодай на тему старе-нове фіаско теперішнього генерального прокурора, що пройшов карколомний шлях від акселератора піонер-табору, потім Комсомола, правої руки лідера соціалістичної партії незалежної республіки, ярого націоналіста у вишиванці, крикливого першомайданногореволюціонера, першого мєнта і напевно, останнього в історії країни прокурора без юридичної освіти і з родинними зв’язками з першою посадовою особою в державі». Уявляймо  тюремний термін багатьох-багатьох посадовців, вимушена еміграція тих, хто встиг, тимчасове введення смертної кари за корупцію, переповнені тюрми горе-читунів і тисячні, мільйонні наклади Канта, Платона, Ніцше для «юрасиків-дурасиків». Отак ми розбудуємо книговидавництво в Україні і знімемо фільми про них, які отримають Оскара, не одного.

А коли пройде «тисяча років», і не всі вони, сподіваюся, закінчать самогубством, повиходять на волю, без права займатися політичною діяльністю, наша до того часу вже ліберальна пенітенціарна система (майже як в Норвегії – за мокруху старухи камери зі СПА-салончиками і  на вихідні додомцю ) не покине їх напризволяще, позбавлених пенсії і поважного соціального статусу «екс-міністр», «екс-депутат». Начитані до шести небес усіма  книжками світу, вони будуть викладати в’язням основи теології, права, природознавства, і кібернетику, і астрономію, і сім вільних мистецтв (біоніку, меметику, кіберпсихоніку, еко-економіку, українську мову, літературу і трудове навчання ).

І скажуть: «Великий народе України, пробачте нам за все, а найперше, за те, що ми були не практиками, а теоретиками – багато  років тому, а не тепер, що так бездарно просрали свої  таланти даровиті. А як могло би скластися  життя, якщо б все вернути назад ! Повірте нам, нашому досвіді,  цей світ тримається на етиці, «золотому правилі», не буде того – прощай естетико, прощай Земля.»

 


08.12.2017 Яв Назар 2269 3
25.03.2021

Останнім часом увесь світ охопив справжній бум реконструкцій історичних будівель. Чому так відбувається?

8032 25
14.02.2021
Тетяна Дармограй

Сьогодні, 14 лютого, традиційно відзначають День усіх закоханих. Проте, ми не шукали легких шляхів, тому подивились на це свято під іншим кутом й вирішили розповісти вам дві життєві історії людей-одинаків. На їхньому прикладі, пояснюємо, чому бути без пари – не означає бути самотнім й чому людям без стосунків непереливки в нашому, не завжди толерантному, суспільстві.

5501 2
02.02.2021

Інтерв’ю з начальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області генералом поліції третього рангу, доцентом кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», кандидатом юридичних наук Володимиром Голубошем на тему: "Актуальні питання впровадження на практиці кримінологічної теорії розбитих вікон".

12027 9
01.02.2021
Остап Микитюк

Ксенія Фукс — молода українська письменниця, громадська діячка, графічна дизайнерка, авторка роману «По той бік сонця. Історія однієї самотності», який отримав відзнаку літературного конкурсу «Смолоскип-2018» та увійшов у короткий список «Книга року BBC-2019», а роман в новелах «12 сезонів жінки»  – у довгий список «Книга року BBC-2020». Фіртка поспілкувалася із Ксенією про творчість, життя в Німеччині та плани на новий 2021 рік.

5783 2
29.01.2021
Соломія Когут

Перша частина "Франківського Пана" – це настільна гра на кшталт монополії, у якій використали десятки історичних, соціальних, економічних, фінансових та культурних фактів Станіславова.

6339 10
18.01.2021
Тетяна Дармограй

Відкладання справи «на завтра» й внаслідок виконання її в останній момент – ситуація, з якою стикався кожен. Нерідко після таких випадків людину мучить відчуття провини, яке дивним чином зникає після нового поставленого завдання. Про те, як вибратись із цього зачарованого кола – читайте у матеріалі.    

7026 1

Про нічний клуб - просто в серці COVID-реактора; відставки; очікування шалених фінансових стягнень і вірогідно - міжнародний скандал...

3190

Під час останнього пленарного засідання четвертої сесії Івано-Франківської обласної ради створено депутатську групу  «СТРАТЕГІЯ ПРИКАРПАТТЯ-2050». До її складу ввійшло кілька депутатів з різних фракцій. Я стала ініціатором та головою ново

3038

[оновлено!] Жаху в Україні - можна було уникнути! ІФ не став би COVID-Чорнобилем, а статистика (яку після локдауну вже неможливо приховувати) - мала б зовсім інший характер, якби... Саме про це - дана публікація.

5486

Чому цвинтарний "старшина" – регулярно отримує премію в понад півсотні тисяч?! А лікар, що рятує життя (ризикуючи своїм власним) – має лише три тисячі зарплати?!! На гарантовані надбавки лікарям (за версією трипальц-"паТРІотів") – начебто "нема грошей". Чи справді нема?

4274
15.03.2021

Великий піст у 2021 році налічує 47 днів. Відомо, що у цей проміжок часу треба дуже прискіпливо ставитись до харчового раціону...

2723
02.03.2021

За даними Держстату, в січні в Україні харчі здорожчали на 1,5%. Найбільше зросла ціна на такі базові продукти, як яйця (+15,4%), овочі (+6,5%) і соняшникову олію (+2,9%).  

3400
28.02.2021

Українська національна страва – борщ – опинилася у списку 20 найсмачніших супів у світі за версією американського видання СNN.   

3481
05.03.2021

Папа Римський Франциск прибув до Іраку з першим в історії папським візитом. Це також і перша його міжнародна поїздка з початку пандемії коронавірусу.

2877
07.02.2021

Синод Єпископів є постійно діючою установою, створеною Папою Павлом VI у 1965 році.

4595
03.02.2021

В цьому році парафіяни відзначили поважний ювілей – 150-ліття від дня освячення місцевого храму. 

4831 1
28.01.2021

Єдність з Ісусом, єдність між християнами та загальнолюдська єдність у світлі Христового заклику перебувати в Його любові були в центрі уваги проповіді, яку Папа Франциск приготував на завершення Тижня молитов за єдність християн.  

5173
12.04.2021

В архівах музею в Бретані знайшли кам'яну плиту, яку вчені вважають найдавнішою об'ємною мапою в Європі.  

254
22.03.2021

Колишній президент США Дональд Трамп незабаром планує повернутися в соцмережі - щоправда, вже з власною платформою.  

1844
11.03.2021

За прийняття закону проголосували 220 членів палати представників, проти виступили 211 парламентаріїв. Президент США Джо Байден пообіцяв підписати документ 12 березня.

3309
22.02.2021

Міністри закордонних справ України та Польщі Дмитро Кулеба та Збігнєв Рау закликали США зробити все можливе для закриття проєкту "Північний потік 2".

3525
03.02.2021

Партія "Опозиційна платформа - За життя" проведе позачерговий з'їзд через рішення про введення санкцій проти народного депутата від цієї політсили Тараса Козака.

4913