Господь в’їжджав до Єрусалиму. Дарма, що на вісляті – народ вітав Його, як вождя. Людину, яка очолить визвольну боротьбу проти римських завойовників та відновить велич Іудейського царства. Слова про Царство сприймалися буквально.
Свято Входу Господнього до Єрусалиму відзначається в шосту неділю Великого посту, за тиждень до Великодня. Це – одне з дванадцяти найбільших Православних свят, яке в народі зветься Вербною неділею. На службі освячують пальмові гілочки – в пам'ять про гілля, яким народ вистилав дорогу перед Христом при Його в’їзді до міста. В наших широтах з пальмами скрутно. Якщо раптом не знайдете, святіть вербу.
Фарисеї були шоковані та перелякані цим тріумфом. Ніхто не міг передбачити, що народні маси так радісно і врочисто реагуватимуть на приїзд чергового, як вони вважали, пророка. Але ця радість не завадила тому ж таки народу менше, ніж за тиждень, бризкати слиною й кричати: «Розіпни Його!» Це щодо слави й популярности. Які не варті ламаного гроша.
Перше, що зробив Господь у Єрусалимі – вигнав із Храму торговців. Нагайкою, між іншим. Перекинув столи мінял. Це – щодо «терпимості» та «миролюбства». Господь не був пацифістом, яким Його невідомо навіщо зображують сьогодні. Він бив тих, хто оскверняв Храм. Називав їх розбійниками й поводився відповідно. Він показує, як треба чинити з тими, хто не поважає святинь. Кому байдуже. Жодної терпимості.
Народ спостерігав за діями Христа із захопленням.
Залишок дня Господь присвятив зціленню недужих. Під вечір Він повернувся до Віфанії.
Днем раніше, в суботу Господь воскресив Лазаря. Праведний Лазар, брат Марфи та Марії, жив у Вифанії, неподалік від Єрусалиму. Христос часто відвідував будинок Лазаря, якого дуже любив та називав його Своїм другом (Ін. 11:3; 11:11).
Коли Лазар захворів, сестри послали до Ісуса. Але Він не прийшов, сказавши, що «ця хвороба не на смерть, а на славу Божу». Минуло два дні. Христос повідомив учням, що Лазар помер. І вирушив до Віфанії.
Марфа зустріла Ісуса і сказала Йому: «Господи, якби Ти був тут, не вмер би брат мій. Але й тепер знаю, чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі». Господь відповів їй: «Воскресне брат твій». Марія теж убивалася і також говорила: «Господи, якби ти був тут, не вмер би брат мій». Бачачи їхній сум, Христос Сам розплакався. Що викликало неабияке здивування в народу.
Коли Ісус підійшов до печери, де був похований Лазар, то повелів відвалити камінь від входу. Марфа нагадала Йому: «Господи! Уже смердить, тому що чотири дні, як він у гробі».
Та Христос звів очі до неба і, помолившись, голосно скликнув: «Лазарю, вийди геть!» Цього можна було і не робити. Але Господь показав цим силу молитви. Померлий вийшов із труни, оповитий по руках і ногах саваном, обличчя його було зав'язане хусткою…
Мабуть, це було найбільш резонансне воскресіння, яке здійснив Христос. Багато хто з іудеїв, що бачили чудо, увірували. Це було останньою краплею для первосвящеників та фарисеїв. Вони приймають остаточне рішення – вбити Ісуса.
Лазарева субота – єдиний день Великого посту, коли дозволяється рибна ікра.
Надія Моклюк,