26 лютого в урочищі Хубена біля села Дзвиняч, що на Богородчанщині депутати разом з Братством вояків ОУН-УПА, Надвірнянським товариством «Меморіал», вихованцями Прикарпатського військово-спортивного ліцею, родинами загиблих героїв, які приїхали з Калущини та Снятинщини та громадою села Дзвиняч вшанували пам'ять героїв на місці, де 60 років тому загинув Марко Боєслав та шестеро його побратимів.
Сивоволосі чоловіки, немолоді жінки та молодь прийшли до темного, сирого та холодного лісу, щоб разом зі священиками УГКЦ помолитися за душі невинно убієнних, замордованих патріотів, які полягли в криївках та в лісах, воюючи з московським ворогом, за тисячі українців, які встелили своїми могилами весь Сибір.
Молилися за те, щоб наші серця наповнила любов, патріотизм до своєї держави, за єднання нації, за те, щоб нас не роздирали непорозуміння, заздрість та зневіра.
Після поминальної панахиди до присутніх звернулася депутат Богородчанської районної ради «свободівка» Марія Рудик.
«На цьому місці загинули молоді хлопці і дівчата, яким би тільки жити, яким би тільки творити, яким би народжувати дітей, орати землю, сіяти пшеницю. А вони поклали свої голови, зложили свої кістки тут, на цьому місці в нерівному бою з енкаведистами. Важко навіть уявити, коли молода дівчина в 22 роки Марта Свідрук підносить собі до скроні пістолет і вистрілює, щоб не здатися ворогові, розуміючи, що ця хвилина її остання. Ні, вони не здалися, вони не віддалися ворогові на поталу, вони вбили себе, щоб воскреснути і народитися у віках», - наголосила Марія Рудик.
Нагадаємо, 22 лютого 1952 р. в урочищі Хубена біля села Дзвиняч Станіславівської (нині Івано-Франківської) області під час планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників українського підпілля одна з військових груп Управління МҐБ у Станіславівській області вийшла на бункер з відкритим люком, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Підпільники пізно помітили військовослужбовців, які підходили до бункера, і, не маючи можливості втекти, відкрили вогонь та поранили одного з солдатів. Бункер одразу ж був оточений та блокований з усіх боків.
Підпільники викинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. Із бункера було витягнуто тіла семи вбитих підпільників ОУН, в одному з них був упізнаний відомий поет Михайло Дяченко (Марко Боєслав) член Української Головної Визвольної Ради, крайовий провідник пропаганди ОУН, кавалер Срібного Хреста Заслуги, редактор підпільного журналу «Чорний ліс» (1947-1950рр.), обдарований поет і полум'яний публіцист. За даними МҐБ УРСР, 22 лютого 1952 р. в бункері разом з М. Дяченком загинули: керівник Солотвинського районового проводу ОУН Онуфряк Онуфрій Васильович (псевдоніми - «Орест», «Деркач»), 1927 року народження, уродженець села Зелена Надвірнянського району Станіславівської області, підпільник від 1944р.; Янишевський Михайло Іванович (псевдоніми - «Вихор», «Яструб», «Мисько»), 1927 року народження, уродженець села Жураки Солотвинського району Станіславівської області, підпільник від 1944 р.; Драгомерецький Михайло Федорович (псевдонім - «Захар»), 1930 року народження, уродженець села Боднарів Калуського району Станіславівської області, учасник охорони М. Дяченка; Фесюк Михайло Петрович (псевдонім - «Чумак»), 1928 року народження, уродженець села Жураки Солотвинського району Станіславівської області, підпільник від 1949 р.; Свідрук Марта Іванівна (псевдонім - «Марійка»), 1928 року народження, уродженка міста Надвірної Станіславівської області, сестра члена СБ Солотвинського районового проводу ОУН Свідрука Мирона Івановича (псевдонім - «Вільшенко»), убитого 19 лютого 1952 р.; «Сміливий», уродженець села Підпечери Станіславівського району Станіславівської області, охоронець М. Дяченка. 60 років минуло з того часу.
На цьому місці встановлено Хрест, збудована Капличка та ведуться роботи з відновлення самої криївки.
