Найпопулярніша у ЗМІ телевізійна картинка з київського святкування «Дня злуки»: невідомо чим (або ким) надмірно збуджений Арсеній Яценюк ледь не в ритмі танцю підносить Віталію Кличку теку з передвиборною угодою опозиції і змушує спортсмена «нє глядя» підписати щось там “a la Turchynoff” про взаємний ненапад всіх тих, хто проти режиму Януковича. Заскочений Кличко ставить сакраментальну закорючку під захопленими поглядами журналістів і мурмочить про якісь «зауваження». «Без зауважень!» - відмахується від здоровила «ботан» Арсеній. Отак просто, під ненав’язливим січневим сніжком, «творять історію». Або щось на неї подібне.
Картинка показова. «Фронт змін» в останні тижні розвинув безпрецедентну організаційну і пропагандистську активність. Яценюк за передвиборчою динамікою вже нагадує зовсім не кролика, а міні-тиранозаврика Чопера з американського мультика про доісторичні часи. Лідери ФЗ відчувають: фарт до них котить, фарт їм підморгує.
В Україні й досі відкриті для оперативного партійного заселення дві достатньо привабливі політичні ніші: ліберальна і націонал-ліберальна. Подейкують і про третю – «соціал-ліберальну» або ж «прогресистську». Чому, питаєте, відкриті? Тому що попереднє партійне населення цих ніш тихо і мирно врізало там політичного дуба. І якщо десь на політ-шоу раптом бачимо націонал-ліберального «рух-мана» Бориса Тарасюка, то відчуття від такої з’яви вже не мобілізуюче, а, скоріше, музейно-ностальгійне.
Отже, ніші відкриті і ФЗ крокує до них з розгорнутими знаменами. Зокрема й у нас, на Прикарпатті. І може сподіватися тут на успіх. Адже місцеві виборці опинились у такому собі ідеологічному «трикутнику смерті»: їм пропонується голосувати або за радикальну «Свободу» (чиї депутати, незважаючи на арійську суворість, швидко скуповують в кредит автомобілі ворожої закордонної збірки – і це далеко не найбільший їх «гріх»), або за «Батьківщину» (яка на очах перетворюється на маргінальний вертеп під вікнами Качанівської зони), або ж за Партію регіонів (за яку в Галичині голосувати, а тим більше агітувати, категорично не рекомендується Всесвітньою асоціацією травматологів:)).
Всі, кому крутить у носі від вищеназваних політичних сил, теоретично можуть віддати свій голос за інтернаціональну команду прикарпатського «Фронту змін», складену з в тому числі авторитетних реалізованих підприємців та менеджерів: азербайджанця Гасимова Ріяфет Садиг огли, білоруса Олександра Бубена, українців Романа Ткача, Володимира Шкварилюка, Ігора Прокопіва. Подейкують, що добрі позиції в ФЗ мають і єврейські організації. Злі язики кажуть, що для повної політкоректності європейського штибу тут не стає ще пакистанського студента та афро-американського репера, але ж то кажуть ЗЛІ язики. Ми ж, навпаки, вітаємо таку – гм-гм… – нестандартну для Івано-Франківщини широту етнічного вибору.
Тим більше, що цей вибір підпирають ресурси не останніх (за можливостями) людей нашої землі. Бубен очолює «Прикарпаттяобленерго», Прокопів - директор "Івано-Франківськоблгазу" (екс-керівник "Водоекотехпрому" та "Теплокомуненерго") та власник газових заправок, Шувальські мають бензозаправки і автосалони, а Гасимов, як кажуть, володіє не лише популярною кав’ярнею «Кімбо».
Якби до цих солідних ресурсів ще й кількох «харизматів в галицькому стилі»! Адже ані Шкварилюк (знаний конформіст), ані Прокопів (знаний комунальщик), а тим більше «фронтмени-бізнесмени», поки що не можуть похвалитися вмінням піднімати тутешні народні маси на "небуденні державотворчі звершення". Один лише вічно бадьорий і позитивний Ткач тягне на досвідченого мітингового бійця. Малувато. Особливо для партії, на фасаді якої гордо накреслили войовниче та забов’язуюче слово «фронт».
Тут, щоправда, можуть заперечити, що основний конкурент «Фронту змін» в полюванні за нішами – партія УДАР – має ще менше харизматичного потенціалу, а її російськомовний лідер-космополіт не користується особливою підтримкою галичан. Що так, то так. Але в царині опозиції, як відомо навіть політтехнологам-початківцям, чим свіжіший бренд, тим він краще сприймається електоратом. Адже кожному, хто вже побував в Україні при владі (а Яценюк, як-не-як, екс-міністр, екс-голова ВР і екс-голова НБУ), можна багато що закинути. І закидуватимуть, можна не сумніватись. Психологи кажуть, що головним рушієм осінніх виборів буде тотальне розчарування народу у політиках, чиновниках, брендах, трендах та героях телевізійних шоу.
Тому, якщо прикарпатський «Фронт змін» виставлятиме (за домовленостями з іншими опозиціонерами) на «мажоритарку» Прокопіва або Шкварилюка, результат, судячи з усього, буде далеким від переможного.
Ще одна проблема для місцевих претендентів на ліберальну нішу полягає в тому, що останнім часом хто лише не топтався по тому лібералізму. У «Свободи» цей політичний термін вже котується на рівні матюків (і має в обігу популярну модифікацію «лібераст»), регіональні бонзи при слові «ліберал» дуже-дуже хитро посміхаються, а в пересічних галичан (особливо у сільській місцевості) це іноземне слово викликає щось середнє між нерозумінням та активним виділенням слини. Зрозуміло, що в нас «ФЗ» уникатиме ліберального позиціонування, принаймні уникатиме слова «ліберальне» без обов’язкової приставки «націонал».
Головна електоральна надія прикарпатських «фронтменів» - освічене населення міст, жителі «туристичних сіл», малий і середній бізнес. Саме там сконцентровані ті люди, які пов’язують своє майбутнє з євроінтеграцією, розвитком туризму та бізнес-мереж. Навпаки, навряд чи «Фронт змін» отримає бонуси в міських спальних районах, депресивних селах та серед учнівської молоді, для якої більш привабливими видаються радикальні гасла.
Наявний у партії обласний адмінресурс перекривається адмінресурсом «регіоналів» як шістка тузом. Трошки краще у «ФЗ» з адмінресурсом в обласному центрі, але в Івано-Франківську аналітики очікують домінування мажоритарного кандидата від «Свободи» (Сича?). Можливо, «ФЗ» матиме певну моральну компенсацію, отримавши по обласному центру 18-20% голосів виборців, але це максимум на що вони можуть сподіватись на цей час.
Загальний прогноз для прикарпатського «Фронту змін» наступний:
1) Чим вищою буде явка виборців, тим краще для однопартійців Яценюка, чиї симпатики зазвичай не доходять до дільниць;
2) Принциповим моментом буде спроможність представників «ФЗ» на дільницях відстояти «свої» бюлетні. Поки що аналітики оцінюють кадровий потенціал «фронтменів» в цьому форматі як «достатній», але це не привід для самозаспокоєння;
3) «ФЗ» буде дуже вразливим як для системної критики у ЗМІ так і для «парканної агітації», особливо з боку націоналістів. Одночасно, намагання «ні з ким не воювати, йти на позитиві» може обернутись проти «фронтменів» зниженням рейтингів. «ФЗ» й так чітко прописаний в «слабаках»;
4) «Позитивний» піар самого Яценюка на Заході України практично вичерпаний. Його однопартійцям в області прийдеться доводити виборцям, що саме вони є «кращими за інших»;
5) Найменша підозра у «змові з владою» може обернутись для «ФЗ» великими втратами. А, судячи з усього, приводи для таких підозр матимуть місце.
Аналітична група «Фіртка-Магус»
ДО ТЕМИ:
"Фіртка-Магус": Перспективи «Батьківщини» в Західному регіоні. Оси в мурашнику