Головні туристичні пам’ятки Вінниці очолює музей-садиба Миколи Пирогова. На запитання: «Що подивитися в першу чергу у Вінниці?» кожен місцевий житель впевнено назве це культове місце.
Музейно-садибний комплекс ім. Пирогова присвячений життю та діяльності видатного лікаря-хірурга, пише Фіртка.
Він розташований неподалік Вишенського озера. Сьогодні це не тільки визначна культурна пам’ятка Вінниці, але й один із найпопулярніших туристичних об’єктів міста та країни в цілому.
Микола Пирогов - відомий лікар ХІХ століття, який народився в росії, але останні 20 років свого життя провів у Вінниці. Переїхавши до України - спілкувався українською мовою.
Він же - засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях, вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов’язку та створив атлас топографічної анатомії людини. Запропоновану ним операцію "кістково-пластичного подовження кісток гомілки у разі ампутації стопи" широко використовують й у наші дні. Вона стала підґрунтям для розробки всіх методів кісткової пластики.
До слова, вже у 13 років майбутній вчений був зарахований до медичного факультету, а в 17 його відібрали кандидатом для підготовки до професорського звання.
Експозиція музею сьогодні займає площу 1,2 тисячі м2, де розміщено понад 1,5 тисячі експонатів, кожен з яких свідчить не лише про життя і діяльність Миколи Пирогова, але й відображає історичний відрізок часу, коли жив великий вчений.
До музейного комплексу входять:
- будинок, де жив М. Пирогов,
- музей-аптека,
- меморіальний парк,
- церква-некрополь зі скляним саркофагом.
У садибі-музеї для гостей працюють сім екскурсоводів. За час роботи музею з 1947 року його відвідали понад вісім мільйонів людей зі 180 країн світу. Більшість кімнат садиби наповнені різними експонатами з життя Пирогова: дипломами, студентськими та науковими роботами, інструментами, особистими речами.
Всі зали завішені картинами, які зображують хірурга у різних життєвих ситуаціях. Більшість з них написані в 50-60-ті роки 20-го століття спеціально для музею.
читайте також: Відомо, скільки українців подорожує країною під час війни
Лікар встиг побувати на чотирьох війнах і щоразу добровільно. Робив це для того, аби самостійно перевіряти на поранених солдатах свої вдосконалені методи лікування. У 1847 році Микола Пирогов став першим у світі хірургом, хто застосував ефірний наркоз під час операції. Перед тим, як давати його пацієнтам, він випробував його дію на собі, не бажаючи ризикувати чужим життям. Надалі він ніколи не допускав, щоб оперували без заспокійливого ефіру.
Біографи радянського періоду викреслювали з життя вченого цілі періоди духовних пошуків, і лише після краху атеїзму його послідовники почали читати працю «Питання життя. Щоденник старого лікаря…», де він розкриває свою душу, переповнену глибокої віри в Ісуса Христа. Цей щоденник великий лікар вів у маєтку Вишня, що під Вінницею, впродовж 12 років.
«Мої релігійні переконання не залишалися протягом життя тими самими, - пише Пирогов. - Я зробився, але не раптом… і не без боротьби, віруючим».
Так, Пирогов проніс через життя євангельські принципи. Серед хірургів того часу існували негласні правила – на крики і стогони пацієнтів не звертати уваги, а уміння зберігати холоднокровність було обов’язковим для хірурга. У ті часи знеболювального не було. Відтак, треба було дуже швидко робити операції, аби пацієнт не помер від больового шоку.
Неможливість залишатися байдужим до чужого горя, привели до пошуків нових методів лікування.
У київський період життя Пирогов написав унікальну працю "Ілюстрована топографічна анатомія розпилів, яка зроблена в трьох вимірах через заморожене людське тіло". Сучасні вчені стверджують, що цю роботу можна вважати предтечею комп’ютерної томографії. Так, для вивчення людського тіла, Пирогов розробив метод «крижаної скульптури».
Щоб вивчити орган, який його цікавить, або систему, він заморожував труп, а потім, поступово добираючись до необхідного органу, міг вивчити його повною мірою. До слова, за півтора місяця Пирогов провів понад 800 розтинів тіл, вивчаючи анатомію.
До речі, вже тоді лікар вважав, що антисептики мають велике значення для хірургії. З-поміж перших став їх використовувати та пропагувати їхнє застосування в хірургії.
У жовтні 1862 року Пирогов їздив до Італії для консультування пораненого в ногу вождя національно-визвольного руху Джузеппе Гарібальді. Кращі лікарі Європи марно намагалися визначити місце кулі.
Оглянувши Гарібальді, Пирогов встановив справжній характер поранення і порадив власний метод лікування. Гарібальді одужав і не раз писав листи подяки. Дорогою реліквією в домі Пирогова було фото Гарібальді з його дарчим написом.
За кордоном Микола Пирогов не тільки керував професорським інститутом, але й інтенсивно займався науковою роботою. Узагальнивши величезний матеріал, зібраний на Кавказі та в Криму, він написав класичну працю "Основи загальної воєнно-польової хірургії".
Лікував Микола Іванович людей з різним достатком, бідним він видавав ліки та проводив операції абсолютно безплатно. До речі, на наступній світлині із пластмасових фігур зобразили чергу до лікаря. Це була кімната-приймальня у його аптеці на території садиби, яка також збереглася й до сьогодні.
У 1870 році для кращого забезпечення своїх пацієнтів ліками Пирогов отримав дозвіл на відкриття у своїй садибі аптеки, яка була першою сільською аптекою на Поділлі. Часто на його рецептах траплялася позначка «рrо раuреr» (для бідного). Ліки з такою позначкою відпускали безплатно в його аптеці.
Сьогодні в експозиції музею-аптеки представлений й спеціальний посуд ХІХ століття для зберігання ліків.
В іншій кімнаті аптеки зображений процес виготовлення ліків. В основі експозиції музею-аптеки - фігури з медичної пластмаси: аптекаря, фельдшера, хворих і самого Миколи Пирогова. Також доповнюють інтер'єр старої аптеки прилади, посуд, підручники та різноманітні бланки.
На наступній світлині із пластмасових фігур показаний процес операції, яку проводить Микола Пирогов (спуск крові, аби нормалізувати артеріальний тиск). До речі, екскурсовод розповіла, що ця пластмасова фігура Миколи Пирогова - точне відображення його об'ємів у житті. Він був худорлявим і невисокого росту.
На території музею біля аптеки Микола Пирогов вирощував багато лікарських рослин, з яких потім готували ліки. У парку садиби досі ростуть дерева, які посадив сам Пирогов. Крім того, науковець був неабияким поціновувачем квітів. Особливо любив троянди.
Що стосується особистого життя - великий лікар був двічі одружений. Перша дружина через чотири роки шлюбу померла, народжуючи їхню другу дитину. Тоді лікар сам намагався прооперувати дружину і врятувати її, але йому це не вдалося. Після цієї події Пирогов пів року не брав у руки скальпель.
Згодом жоден із синів Миколи Івановича не пішов стопами свого відомого батька-хірурга. Старший син став фізиком, а другий - істориком-археологом.
У липні 1850 року у віці 40 років, Микола Пирогов одружився вдруге на жінці, якій було 25 років. Вона пережила його на 21 рік. Спільних дітей з другою дружиною не було.
Будучи видатним лікарем, сам мав згубну звичку – куріння, і палив дослідник дуже часто. Саме ця звичка й стала причиною смерті Пирогова. Зокрема, головну роль зіграла ракова пухлина в порожнині рота.
Ще з початку 1850 року Пирогова турбувала виразка на піднебінні. Через неї лікар кинув палити і вживав тверду їжу, але краще йому не ставало. У Пирогова розвинувся рак верхньої щелепи, проте лікар Скліфосовський запевняв його дружину, що процес не є злоякісним і радив відвідати лікаря Теодора Більрота у Відні.
Вже другий хірург переконував Пирогова, що новоутворення доброякісне. Це неабияк збадьорювало пацієнта – він знову почав працювати. Дослідники життя Пирогова Галина Собчук та Олег Кланца вважають, що Скліфосовський і Більрот знали, що Пирогов невиліковно хворий, але приховали це від нього. За місяць до смерті сам Пирогов визнає, що в нього "ulcus oris mem/cancrosum serpeginosum" (повзуча перепончата слизова ракова виразка рота. – ред.) і вважатиме, що його колеги помилилися.
Помер Пирогов на своєму робочому місці у віці 71 року - 23 листопада 1881 року.
На робочому столі до сьогодні стоять ті речі Пирогова, які стояли там у день його смерті. Коли не стало знаменитого хірурга - Олександра, друга дружина лікаря, звернулася до Давида Виводцева (учень Миколи Пирогова) з проханням здійснити бальзамування чоловіка з дозволу Синоду. Так за розпорядженням жінки у Вишнях побудували храм, що став мавзолеєм великому вченому.
Після смерті лікаря вже через чотири години його тіло забальзамував лікар Пирогова – Давид Виводцев з використанням нових розроблених ним методик і тіло досі зберігається. Воно знаходиться у крипті – цокольному поверсі православного храму, в заскленому саркофазі, недалеко від його будинку-музею біля Вінниці. Процедури повторного бальзамування проводять раз на п’ять років.
На території усипальниці також похована дружина Миколи Пирогова – Олександра Бісторм. За її наказом, могила розташована навпроти головного входу у церкву. Старший син дослідника помер 1891 року, похований біля батька.
Щороку музей-садиба Пирогова, який розташований у Вінниці, приймає тисячі відвідувачів. Усім цікаво подивитися, у якому будинку жив видатний лікар, у якому кабінеті працював, яку аптеку мав і де лікував пацієнтів.
Але, що більше вражає відвідувачів – можливість побачити на власні очі Миколу Пирогова. Його забальзамоване тіло спочиває вже багато років у склепі церкви. Усипальниця Миколи Пирогова - це православний храм на околиці Вінниці. Служби тут відбуваються лише кілька разів на рік – у дні народження та смерті Пирогова і на день святого Миколая.
Зробити світлини забальзамованого тіла екскурсоводи туристам не дозволяють, аргументуючи це поганою прикметою - фотографувати мертвих.
Так, 31 січня 2018 року ексочільниця міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун опублікувала на сторінці у «Фейсбук» опитування, де цікавилася думкою українців, куди краще потратити 200 тисяч гривень – на препарати для лікування лейкозу чи ребальзамацію тіла Миколи Пирогова у Вінниці.
«Чи Микола Пирогов захотів би, щоб гроші, які можна використати на лікування живих людей, витрачалися на процедуру ребальзамування, яка вже не допоможе нікому?», - писала Супрун.
Публікація викликала чималу кількість коментарів. Знайшлися прихильники обох варіантів.
Врешті, держава таки виділила гроші на проведення ребaльзaмaції тілa Миколи Пироговa у Вінниці. 15 лютого вони нaдійшли нa рaхунок Нaціонaльного музею-садиби. Але фінансове питання було лише частиною проблеми. Потрібні були й спеціалісти.
"Чесно кажучи, була думка, що нам не вдасться це зробити. Але прочитавши гору літератури, перевернувши все догори дном, за допомогою Василя Мороза (ректора Вінницького медуніверситету, – ред.) ми це зробили, – хизувався директор Петро Гунько. – Ми знали про метод Виводцева все, але є нюанси – питання ноу-хау. Ми розшифрували склад бальзамаційної речовини та приступили до роботи».
Гендиректор музею руйнує два стереотипи, які він вважає дещо образливими. Перший: Пирогов – мумія. На думку Гунько, використання цього терміну тут неприйняте.
«Мумія не потребує ребальзамації, – каже спеціаліст. – Вона суха, вона нічого не всмоктує в себе. А це тіло, яке збереглося, яке має тканини, м’язи, шкіру. Тіло вологе».
Вологість – головний фактор зберігання тіла. Під час ребальзамації тіло вбирає в себе певну кількість спеціальної речовини і зберігається вологим довгий час. Завдяки цьому воно не розкладається.
"Другий міф стосується внутрішнього стану тіла Пирогова. Він всередині не пустий. На відміну від методів бальзамації Леніна, Сталіна, Хо Ши Міна, коли з тіла виймалися внутрішні органи і мозок, Пирогова бальзамували за іншою технологією.
Більшість органів вченого залишаються на тих місцях, де вони були за життя хірурга.
Була проведена комп’ютерна томографія тіла Пирогова, де видно всі кісточки, всі збережені внутрішні органи: серце, частини легенів, печінки, мозок. Там видно все – буквально до сантиметра кожної тканини!», - наголошує гендиректор.
Так, весною 2018 року українські вчені здійснили десяте ребальзамування тіла Пирогова. Процедуру провели у спеціально облаштованій лабораторії. У попередні рази до процедури залучали російських вчених, однак тепер саме українські науковці самостійно змогли продовжити унікальний експеримент і зберегти постать відомого земляка для нащадків.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Поєднав спадщину чотирьох громад: на Прикарпатті з'явився новий туристичний маршрут
Запрацював музей бойової слави 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади
На Івано-Франківщині відкрили Музей Героя України Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі" (ФОТО)
