Щороку на Різдво до гуцульського села Криворівня на Прикарпатті зʼїжджаються сотні туристів і поціновувачів автентичної української культури, аби побачити особливий вид коляди.
Про це повідомляє hromadske, пише Фіртка.
Це так звана коляда з плєсом, тобто колядки з пританцьовуванням, якщо перекласти з гуцульського діалекту. Це значить, що колядники не тільки співають автентичні різдвяні пісні, а й злегка танцюють при цьому, тримаючи в руках бартку — різьблений топірець.
Напад росії на Україну вніс свої правки в традицію колядування. Частина колядників пішла воювати, на їхнє місце стали зовсім молоді хлопці — наймолодшим колядником цього року був 5-річний хлопчик Данило. Наколядовані гроші перераховуватимуть Збройним силам України.
Місцем початку коляди є церква Різдва пресвятої Богородиці, розташована у центрі села. Після різдвяної служби і благословення від місцевого настоятеля отця Івана Рибарука всі колядницькі групи (їх називають тут партіями) з кожного із девʼяти присілків Криворівні стають навколо берези (головного у партії) і співають колядки, поволі рухаючись навколо церкви.
Після цього колядницькі ватаги розходяться по своїх кутках, поступово вони мають відвідати зі співами та благою вістю про народження Христа кожну хату в селі. Тому колядки тут тривають приблизно два тижні, а не тільки на Різдво, бо коляда в одній хаті разом із пригощаннями зазвичай потребує щонайменше години.
На Водохреща колядницькі ватаги приходять колядувати до оселі свого берези. Після цього починається розколяда — усі ватаги знову сходяться, але вже не біля церкви, а внизу на березі річки Чорний Черемош. Разом співають і танцюють фінальну коляду з плєсом, отримуючи благословення на наступний рік.
Село Криворівня розташоване неподалік міста Верховина на Прикарпатті. Датою його заснування вважають 1654 рік. Свого часу село було одним із центрів опришківського руху.
Наприкінці ХІХ — на початку XX століття у селі виник і розвинувся значний культурно-освітній та громадсько-політичний рухи. Одним із натхненників цих рухів був письменник Іван Франко, який щороку з 1900 по 1914-й приїжджав до села на відпочинок.
Окрім Франка, у цьому селі зупинялися митрополит Андрей Шептицький, історик Михайло Грушевський, художниця Параска Плитка-Горицвіт (у селі є музей мисткині, яка прожила тут багато років), письменники Василь Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська та багато інших.
Михайло Коцюбинський після відвідування Криворівні та інших гуцульських сіл написав свою знамениту повість «Тіні забутих предків». У 1963 році режисер Сергій Параджанов зняв у цьому селі частину відомого однойменного фільму за повістю Коцюбинського з Іваном Миколайчуком та Ларисою Кадочниковою в головних ролях.
Окрім берези кожна група колядників обовʼязково має свого скрипаля і трембітаря. Усі вони вбрані в автентичний гуцульський одяг, часом отриманий у спадок від попередніх поколінь. Починається і закінчується виступ колядників грою на трембіті.
У радянські часи через заборону традиції коляду у Криворівні водили таємно і лише верхами — частиною села, розташованою високо над річкою, і чужі люди туди практично не діставалися. Активно відновлювати традицію почали за часів Перебудови.
Уперше вся Україна святкувала Різдво відповідно до григоріанського календаря — 25 грудня 2023 року. Натомість у селі Криворівня за ініціативи настоятеля Івана Рибарука цю традицію запровадили на рік раніше, аби святкувати Різдво разом з Європою та світом.
