Живе слово і мертвий «підарас»

 

 

Сьогодні серед мистецьких кіл популярно критично висловлюватися про владу. Одна справа – бути в опозиції до будь-якої влади, а інша – безперервно про це торочити. Соціальна ангажованість митців перебуває на високому рівні, через це, як мені видається, на досить низькому рівні опиняється саме українське мистецтво.



В Україні мистецтво завше було соціально орієнтованим. Передовсім через умови, в яких формувалася нація. І це тягар. Візьмімо літературу. Історія оперлася ліктями на плечі письменникові, і він не може розслабитися, щоб літати в небесах чи медитувати на березі річки і писати вишукані тексти, адресовані вічності.



Найбільшого злету українська література зазнала в період бароко, коли могла бути незалежною від політики (бо сама була якоюсь мірою при владі?). Чимало авторів писали латинською і взагалі не парилися, що там із суспільством і по чому хліб. Митець як такий – людина апріорі відірвана від реального світу, вона вже творить власні світи, а тому має якнайменше зважати на зовнішні події. Від початку митець був аристократом, забезпеченою людиною і не відчував жодних нестач у побуті тощо. Античні поети жили при імператорських дворах, і можна уявляти, наскільки незлецьким було їхнє життя. Певна річ, тоді вони були апріорі підданцями і не могли виявляти жодного протесту проти свого імператора, водночас і потреби такої не виникало. Тоді створювалося високе мистецтво, яке нині називаємо класикою і не маємо сумнівів, що вічність його зрозуміла.



Нині ж статус митця не менш відірваний од світу, проте навряд чи ще якась діяльність зрівняється з мистецькою за рівнем одіозності. Крім того, стикаємося ще й з проблемами браку освіти у суспільної маси. Відтак нема розуміння. Якщо назвешся поетом, то від тебе чекають обов’язково римованих віршів про Україну, любов чи природу. З іншими видами мистецтва ситуація приблизно така ж.



Чому так сталося? Бо навчили писати кріпаків. От був Котляревський дворянином. І що? Писав про народ. Молодець! Але ж для колориту. Невже через велику любов до простолюду? Саме так, правда, сам не був простолюдином. У нього все красиво і феєрично – свято, яке з нами, лиш коли того забажаємо, вийшовши зі зручних палат на ярмарок. Ото власне і мистецтво заради мистецтва, бо ж не заглиблювався в «Енеїді» у народні болі і скорботи. То саме у «Тінях забутих предків» Коцюбинського – колорит, етніка, вишиванки, гуцульські співанки, трембіти, мольфари, вівці, корови, любов, смерть… І жодної спроби якось заглибитися у проблематику села. Інша справа Шевченко чи Стефаник. От навчили кріпаків писати, і стала література соціальною, і став Тарас пророком, і стала поезія гнівними послання обуреної чорноти до світлого імператора. Чому так? Бо знають зсередини. Якби вдалося витримати чистоту середовища, то ніколи цього не сталося б. Шевченко почав «гнати» на царя і українська література безповоротно озлободеннилася. І мова не про те, що звинувачення були справедливими чи ні, а сам факт їхнього існування.



Власне, так чи так, мають бути пріоритети. Якщо мистецтво є соціальним, то воно вже не мистецтво. Принаймні, не чисте. Мова про те, що коли поет пише вірш, то він має абстраговуватися від реальності. Коли ж думає, яку реакцію викличе той чи той рядок, то це вже публіцистика. Чи добре це? Чи погано це? Не про це мова. Відповідь така: або мистецтво, або ні.



Ще один бік: мистецтво як засіб маніпуляції. Ідеологія під прикриттям. Колись казали, що мистецтво – для народу. Великою мірою, на цьому базувалася радянська пропаганда. Але вже сьогодні розуміємо, що мистецтво для вічності і для вузьких кіл сучасників, які здатні і хочуть його осягнути.



Чи має сьогодні український культурний простір соціально орієнтованих митців? Великою мірою, ні. Один з найбільших трибунів нинішнього часу Юрій Андрухович справді є митцем, однак його літературна творчість ніяк не перетинається із заявами у пресі, які викликають широкий суспільний резонанс. Тут так звана соціальна орієнтованість є засобом для медійної розкрути письменника, аби донести до читача його художні твори. Інша справа з книжкою Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Текст справді говорить про болі і скорботи світу сього, однак не перетинається з мистецтвом. Або ж згадаймо широко розповсюджений і цитований вірш Юрія Винничука «Убий підараса»: так, він провокативний, відвертий, але ж позбавлений естетики. Відтак розглядати цей текст як подвиг, – вияв малоосвіченості і совковості нинішнього українського суспільства. Не дарма з обуренням і вимогою покарати Винничука виступив депутат саме від комуністичної партії. А люди тішаться. Радянські школярі тішилися, як хтось зі старшокласників приносив карти з голими дівчатами. Так тепер тішаться, коли бачать в газеті слово «підарас». О, революція світогляду відбулася, і ЗМІ почали друкувати непристойні слова! Але ж насправді це дрібна агітки на зразок тих, що писали найвідданіші радянські поети, вихваляючи владу і критикуючи американський капіталізм, тільки навпаки.



Справді, багато митців виступають у пресі з колонками, де ганять, висміюють, аналізують дії керівництва держави. Це гарно, відчайдушно, патріотично. Але прикол в тому, що їм за колонки платять. У цьому нічого поганого нема, але чи писали б, якби не платили? І чому патріотизм обмежується лише колонками? Власне мистецтво не має бити по чолі, воно має морально вбивати, як і виліковувати. В цьому і полягає різниця між мистецтвом та агіткою.

 

 

 


25.08.2012 Василь Карп'юк 3237 6
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1188
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

940
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1051
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7081
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1715
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2488

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

269

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

560

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1591

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

841
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1063
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

554
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

914
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1228
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

793
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1353 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

939
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37279 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1029
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1276
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

773
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2991 13