При виборі майбутньої професії кожній людині варто визначитися, що є для неї пріоритетним. Яка саме спеціальність допоможе розкрити увесь внутрішній потенціал, стане джерелом натхнення і дасть змогу залишити пам'ять про себе. У сучасному суспільстві спостерігаємо значний ріст найрізноманітнішого будівництва. А кожна споруда зароджується, перш за все, в уяві її творця, архітектора.
Про те, настільки цікавою є ця професія і яким саме має бути сучасний архітектор, розповідає доцент кафедри архітектури і дизайну університету права ім. Короля Данила Галицького Зеновій Богданович Соколовський.
За його словами, ця спеціальність – дуже обширна. Студенти вивчають історію мистецтва, історію архітектури, конструкції, археологію… Усе це поєднання і дає таку спеціальність, як архітектор.
Важливим є не тільки вивчення принципів конструювання майбутньої споруди, потрібно знати й історію того чи іншого міста. Саме тому Зеновій Соколовський, який викладає на 2-4-х курсах університету такий предмет, як архітектурне проектування, активно залучає студентів і до проведення археологічних досліджень.
«Протягом літа ми із студентами працювали на розкопках біля брами палацу Потоцьких. На площі близько 1 м2 ми знайшли 34 ядра, які, очевидно, були у рові з водою. Цей рів мав три метри глибини і 14 метрів ширини. Наша фортеця спочатку не мала такого вигляду, як її зображають зараз, а палац Потоцьких був там, де зараз наша Катедра. Через 10 років після надання місту Магдебурзького права, німецький мандрівник Ульріх фон Вердум описував усю фортифікацію Західної України. Він написав, що центром нашого міста є Ратуша, по її периметру периметральна забудова – каре і уже завезений матеріал для будівництва палацу Потоцьких у Східній частині міста», – каже Зеновій Соколовський.
За його словами, така знахідка – справжня сенсація, адже викладачі із студентами знайшли, де був на той час, до 1670 року, первинний рів, мур і вал фортеці. Для студентів досвід роботи в таких розкопках надзвичайно потрібний. Майбутні архітектори знайшли біля палацу багато артефактів, карафок, фляжок для напоїв.
Людина, яка має професію – архітектор, може відкрити чимало загадок минулого, адже існує маса недосліджених речей. Якщо повернутися до теми дослідження Станиславівської фортеці, то на той час там існувало наземне і підземне життя. Усі вежі з’єднувалися підземними ходами.
«Чутки, що підземний хід з’єднував Станиславів і Галич, насправді є лише чутками. Підземний хід вів за межі замку, щоб, при нападі ворога, окремі люди могли вийти підземним ходом до лісу. По контуру фортеці знаходилися каземати – склепіння, де тримали порох, ярину, де перебували воїни, які сторожили фортецю. Все це недосліджено, хоча ми знаємо, що такі каземати були використані колись при будівництві пивзаводу, – розповідає науковець і продовжує, – наше місто не досліджене, але структура його збереглася. Усі вулиці, які виходять від Ратуші, повторюють конфігурацію старовинних вулиць. Єдиним нерозібраним залишився південно-західний бастіон, де зараз відкрили культурно-мистецький комплекс, який став однією з родзинок міста. Дещо схоже ми хочемо зробити на основі Палацу Потоцьких».
Університет права ім. Короля Данила Галицького випускає архітекторів широкого профілю, які уміють проектувати будівлі, можуть займатися містобудуванням.
Зеновій Соколовський пояснює, що студенти вивчають сакральну архітектуру, будинки підвищеної поверховості, індивідуальні та блоковані будинки.
Його заняття не лише вивчення теорії, після лекції студенти виїжджають у той чи інший мікрорайон міста і на прикладі аналізують, які недоліки чи прорахунки допущені при плануванні тих чи інших будівель.
«У Івано-Франківську багато негативних прикладів будівництва: поряд з будинком, зведеним в стилі сецесії, стоїть будинок із скла і бетону, а це абсурд. Окремі будівлі, зведені в центрі міста – дуже гарні самі по собі, але вони мали б бути в певному мікрорайоні міста, але не в центрі поряд з старовинними будівлями. Люди, які приїжджають до Івано-Франківська, будуть дивитися на автентичне місто, на те, що збережено з давніх часів», – розповідає Зеновій Соколовський.
Він наводить приклад: «Між вулицями Бельведерська і Короля Данила на місці колишньої військової частини звели ціле містечко, проте будівлі тут стоять надто щільно, а це псує загальне враження про новобудову. Натомість мікрорайон „Калинова слобода” спроектований надзвичайно гарно: там цікавий ландшафт, усі будинки індивідуального проекту, немає типових споруд. Це будинки, біля яких є простір, там хочеться жити. Тому ми водимо студентів на екскурсії і показуємо, як би мало виглядати комфортне житло, ідеальне нове місто».
Часто студенти-архітектори університету права ім. Короля Данила Галицького їздять з викладачами до інших міст, щоб побачити цікаві архітектурні споруди. Все це необхідно для засвоєння такої дисципліни, як містобудування.
На другому курсі студенти вивчають індивідуальні житлові будинки, потім – блоковані, згодом – будинки високої поверховості. Коли студенти закінчать цей вищий навчальний заклад, вони будуть проектувати не лише нові будинки, а можливо й нові міста.
Вивчають студенти і сакральну архітектуру. Зеновій Богданович жартує, що кожен справжній архітектор за своє життя старається побудувати церкву. Тому студенти досліджують, як побудовані церкви Прикарпаття, тим більше, що зараз їх будують на двох рівнях, як це заведено на Заході – нижній рівень, так звана „тепла церква”, і вищий рівень, великий зал, де відбувається дійство: правиться Служби Божа.
Як зразки сакрального будівництва Зеновій Соколовський відзначає дерев’яну церква, збудовану у бойківському стилі, яка знаходиться біля так званого «німецького озера», говорить дослідник і про церкву у лемківському стилі, яку будують біля «Княгинина».
«В університеті майбутнім архітекторам постійно наголошують: будівля будується не для того, аби у ній жити, а для того, аби жити у ній комфортно. Щоб зранку сонце світило у спальню, щоб кухня була повернена на північ... Як повернути будинок, яким буде його внутрішній простір – все це залежить від архітектора, це його завдання», – наголошує викладач.
Він переконаний, його випускники зможуть створювати нові міста, у яких людям буде комфортно і зручно жити, міста, у яких гармонійно поєднуватимуться минуле та сучасне.
