А крім того — купити мішок сушених грибів та зарядитися біля водоспаду позитивом на весь рік
Є туристичні міста, які красиві в будь-яку пору року. Містечко Яремче, що в Івано-Франківськійобласті, належить до таких. Хоча тут немає термальних цілющих джерел, мінеральної лікувальної води, зате хоч відбавляй свіжого карпатського повітря з п’янким ароматом хвої. Влітку сюди приїжджають на відпочинок за сонцем, зеленим туризмом, щоб назбирати грибів. А ще — поніжитися в річці Прут, відвідати знаменитий водоспад Пробій. Взимку Яремче цікаве насамперед лижникам, які відвідують гірськолижний курорт Буковель. Неподалік “країни Буковель”, яку через дорожнечу можна назвати українським Куршевелем, жити у рази дешевше. Туристів зі східної та центральної України Яремче приваблює традиціями святкування Різдвяних свят у гуцульському стилі.
…Відвідала Яремче, щоб відсвяткувати там Різдвяні свята. З Івано-Франківська добиралася трансфером понад годину. Якби були кращі дороги, то від туристів на Прикарпатті не було б відбою. Містечко доволі протяжне. Здається, йому немає кінця-краю. Центр Яремча — красивий, “причесаний”. Є банки, банкомати, центри мобільного зв’язку, “бутики”. На периферії — бездоріжжя, де-не-де пропадає мобільний зв’язок. Хіба що красива природа рятує. Куди не глянеш, тобі усміхаються засніжені смерічки, схилені на пагорбах.
Про курортність селища свідчать готелі, сільські садиби, вілли для відпочинку туристичних груп. Зауважила, у певних мікрорайонах готелів аж забагато (по п’ять-шість по сусідству), а у деяких — по одному. Зірковість готелів — трохи натягнута. Гуцульська “четвірка” заслуговує на тверду трійку, а “трійка” — на… одиничку. Персонал — старанний, ввічливий. Але коли доводиться обслужити в ресторані сотню голодних клієнтів, у офіціантів здають нерви. По секрету поспілкувалася з кількома працівниками готелів про зарплату. “Пані, не скажемо, бо це таке болюче питання”, — сказала 19-річна працівниця рецепції. Більш комунікабельними виявилися працівники SPA-центру. Сказали, що заробляють… 1300 гривень на місяць. Київські гості були шоковані такими заробітками. Бо як можна прожити за такі “смішні” гроші в наш час? Деякі “знавці” розцінок праці покепкували, мовляв, для села це нормально… Я іншої думки. Спробували б ті скептики хоч день так побігати, як молоді хлопці в SPA-центрі… Хіба що на на чайових можна підзаробити.
Ціни на проживання в готелях Яремча — окрема тема. У високий туристичний сезон вони ростуть як на дріжджах (вдвічі, втричі). Та й попит на них зашкалює. Почула, як група туристів просила працівників рецепції знайти вільний номер, навіть комірку-склад. Коли їм відмовили, що “все тріщить по швах”, чоловік видав: “А може, когось виселіть! Ми ж так хочемо покататися на лижах в Буковелі. Що нам тепер, повертатися додому?”.
У чотиризірковому готелі стандартний номер витягне з гаманця майже три тисячі на добу (без сніданку), якщо з харчуванням — 4-4,5 тисячі. У тризірковому готелі стандартний номер коштує 850-1050 гривень, напівлюкс — півтори тисячі, люкс — 1700 гривень.
У патріотичному Яремчі українську мову чула лише… від обслуговуючого персоналу. Туристи, які приїхали сюди відпочивати з різних регіонів України, спілкуються російською. Деякі місцеві принципово відповідають їм українською. Запитала кількох відпочивальників, чи, бува, місцеві не роблять їм зауваження щодо мови. Мені відповіли, що негативної реакції не було. Мовляв, чого їм “кіпішувати”, якщо туристи залишають їм гроші.
У Яремчі варто відвідати два фірмові місця — сувенірний ринок та водоспад “Пробій”. Вони зосереджені в одній локації. Минаєш ярмарок і одразу виходиш на міст, через який протікає водоспад. Чула від багатьох українських туристів скепсис: мовляв, Пробій — “це гуцульський ніагарський водоспад”. Що ж — прямую на ринок, а потім — до водоспаду.
Продавці сувенірного ринку рекламують вибілені овечі шкури (від 600 гривень). Ними можна встелити ліжко, крісло і навіть підлогу. Теплі шкарпетки в гуцульському стилі — від 55 гривень. “Уги”, в яких можна ходити лише по кімнаті, — 150 гривень.
Звертаю увагу на вишитий гуцульський одяг. Найдешевшу вишиту сукню можна купити за тисячу гривень, з бісером — 3-4 тисячі. Кептарики — від 350 гривень, вишиті сорочки — від 400. Магнітики — 15 гривень, а з написом “Яремче-2016” — 20. Дерев’яні гуцульські сокири — 30 гривень. Серед сувенірного краму побачила пояс чоловічої вірності (50 гривень).
Сушені трави “Карпатський вітамінний чай “Яремче” — 15 гривень, інші набори чаїв трохи дешевші. Що не кажи, а за марку треба доплачувати. Була вражена, коли вперше в житті побачила мішок сушених білих грибів. Тож скільки треба було лісу обійти, щоб назбирати стільки грибів! Так і хочеться купити весь мішок, щоб кілька років смакувати грибною мачанкою чи іншими смаколиками. Але ціни кусаються. Сто грамів сушених білих — 165 гривень. Продавці кажуть, цього року гриби не вродили, тому такі дорогі. Торік на них був хороший урожай, коштували до ста гривень за сто грамів. Півлітрова банка маринованих білих грибів —80-100 гривень, літрова — 160-200. “Пані, купіть грибочки, продам на десятку дешевше, — припрошує продавчиня пенсійного віку. — Привезіть рідним смачну згадку з грибного краю”.
Одна з продавчинь запропонувала мені перевтілитися на гуцулку. За 20 гривень тобі дають одягнути все вишите спорядження, і ти – “зірка селфі”. Я відмовилася, бо не хотіла фотографуватися без макіяжу. “Пані, добре подумайте, бо гуцулки дбають саме про природну красу”, — наполягала продавчиня.
І ось виходжу на фінішну пряму ринку, яка веде до моста над водоспадною річкою. Просунутися по мосту — складно, бо туристів стільки, що ніде яблуку впасти. У кожного другого — палиця для селфі, щоб зробити модний “лук” на фоні річки і лісових краєвидів. Коли ступила на міст, оздоблений сотнями замочків, було трохи страшно. Мабуть, від висоти та бурхливого водоспаду в мене в ногах застигала кров. Через десять хвилин адаптувалася. Але нагинатися через міст, як роблять це деякі туристи (заради селфі та цікавості), не наважилася. Влітку деякі відчайдухи стрибають з моста у воду з 18-метрової висоти. Тут працюєRope-jumping (до речі, він єдиний у Карпатах), вартість стрибка — 200 гривень, наступного сезону обіцяють 250.
Водоспад хоч і маленький, але красивий. Тут є на що подивитися, можна подумати, відволіктися від буденності. Зауважила, водоспад має своєрідну енергетику. Він піднімає настрій, зближує, змушує зовсім незнайомих людей усміхнутися одне одному і побажати приємного відпочинку у Карпатах.
