Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.
Згадаймо про найшанованішу поляками ікону — Діви Марії Ченстоховської або як її ще називають «Чорна Мадонна» та про «Вишгородську ікону Божої матері» яку московити іменують «Володимирська».
Це — відомі впізнавані та шановані ікони, які стали великими святинями для кожного з цих народів. Мало хто знає або взагалі не знає, що ці ікони мають українське походження, але кожна з них мала свої причини й свій шлях до сусідніх країн. Це дещо нагадує людську трагедію, коли вимушено покидають країну в час війни.
«Вишгородська ікона Божої Матері» або «Володимирська»
За легендою ікону написав безпосередньо євангелист Лука, але ймовірніше, що ця ікона була «списком» тобто копією з оригіналу. Константинопольський патріарх подарував цю ікону київському князеві Мстиславові Великому у 1131 році. Вона була поставлена в Дівочому монастирі міста Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
Від того часу ікона Богородиці іменується «Вишгородська». Вишгород дуже швидко стає місцем паломництва, адже в місті також знаходилися мощі перших київських святих Бориса й Гліба (дерев’яна церква св. Бориса і Гліба з усипальницею).
У 1155 році володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський син Юрія Долгорукого викрадає ікону, при цьому руйнуючи та грабуючи Київ та Вишгород. Ікону ж він перевіз до Володимира-на-Клязьмі. Згодом ікона потрапляє до Москви й в цей час знаходиться в Третьяковській галереї.
Ченстоховська ікона Божої Матері або «Чорна Мадонна»
Так само як і Вишгородська Ченстоховська має гарну легенду про написання її євангелистом Лукою. У 326 р. візантійська цариця Олена перевозить ікону до Константинополя, а згодом вона з’являється в українського князя Лева, який розміщує ікону у місті Белз(Сокальський р-н. Львівська обл.) відоме з 1030 року.
Відтоді Белзька ікона Богоматері славиться своїми чудотворними властивостями, що звичайно притягує паломників з усіх околиць. В силу різних історичних обставин Галичину захоплюють поляки й Белз переходить під керівництво польського князя Владислава Опольського. Побоюючись захоплення міста татарами Владислав Опольський перевозить «Белзьку Богоматір» подалі від східних кордонів в місто Ченстохова у Ясногірський монастир.
Ікона отримує назву за новим місцем перебування — «Ченстоховська Богоматір» і стає відомою у Польщі. Існує дві версії щодо того як і чому ікона потрапила до Польщі. Одна говорить, що її рятували від можливого знищення татарами, а інша каже, що її хитро і підступно викрав Владислав Опольський. Можна припустити, що вони доповнюють одна одну, тобто вкрадено прикриваючись порятунком, як кажуть: «під шумок».
У такі часи вкрадено багато цінностей, але саме ці українські святині прославились найбільше. Звичайно, що вони в Україну вже не повернуться, адже стали частиною релігійного життя інших народів. Бачимо, що причиною втрати цих відомих святинь — це відсутність української державності, фактично не було кому дбати й берегти їх.
