Маленька дівчинка весело співає "Гуцулку Ксеню". Співає в лікарні. Кілька днів тому їй поставили діагноз "лімфома з враженням кісткового мозку".
Вона навіть не підозрює, яких зусиль докладає родина, щоб чути її голос ще багато років, пише Фіртка з посиланням на Суспільне.
"Єві терміново необхідне лікування за кордоном і дорога операція – батьки мусять назбирати 200 тис доларів. Давайте допоможемо врятувати Єву!", – закликають у соцмережах знайомі і незнайомі люди.
Тітка дівчинки Олександра Воробканич знає, що таке допомагати тим, хто залишився без підтримки держави. Вона – волонтерка, яка з 2014-го року допомагає українським захисникам на сході України. З нею розмовляємо не лише про порятунок її племінниці, а й про систему доброчинства в Україні.
Історія хвороби
– Єва хворіла на ГРВІ, була температура. Через кілька днів, коли вона видужала, з’явилася невеличка гулька за вушком. Стала більшою. Батьки звернулися до лікаря, зробили МРТ. Лікарі сказали, що це кіста слинної залози. 29-го березня дівчинку прооперували. Біоматеріали взяли на гістологію. Через три тижні мама Єви повідомила, що потрібно уточнення аналізу. Спочатку поставили діагноз "лімфома". Лягли в Охматдит. Там зробили спинномозкову пункцію і поставили діагноз "гострий лімфобластний лейкоз". Другі аналізи Єви були погані.
Клініка нас чекає
– Батьки обрали лікарню в Ізраїлі, бо там значно кращі умови, індивідуальний підхід, легше переноситься. Клініка чекає. Запрошення передали. Але зараз карантин і дуже багато питань треба вирішити: дозвіл на виїзд, зробили тести. Батьки з Євою збираються летіти.
Сума для нас неможлива
– Ми зібрали дуже швидко з родини, друзів і близьких на перший внесок – 60 тисяч доларів. І вже його внесли в лікарню в Тель-Авіві. Далі сума для нас неможлива. Клініка озвучила суму – 250 тисяч доларів. Ми готові позбавити себе всього майна, але це ж неможливо швидко продати за день-два. Ми пробуємо робити. Але це нереально.
Проблеми з транспортуванням вирішуємо самі
– Перельотів нема. Є рейс, який, можливо, буде летіти у вівторок увечері. Але це ізраїльський лоукост, на який навіть неможливо купити квитки. Ситуація непроста у зв’язку з пандемією. Ми цим займаємося самі.
Люди так відгукуються
– Це наше щастя, що ми – люди активні: акції, поширення інформації у соцмережах. Одне в голові: як врятувати Єву? Бо часу ми не маємо, ми не можемо чекати.
Я з 2014-го року займаюся як волонтер допомогою армії. І ці суми на лікування Єви, які йдуть потоком від людей, мене вражають. Пост у Facebook я написала вчора пізно увечері. Зараз він має близько 55 тисяч переглядів. Люди так відгукуються, – це дуже розчулює.
Ти розумієш, що ти мусиш просити допомоги десь, метатися кудись. Я собі не можу уявити, як себе почувають люди, які не мають можливості, які не мають багато друзів.
Це прекрасно, що люди здатні навіть в таких складних умовах на такі речі. Це неймовірно зворушливо.
Ця система нас пожирає, вона нас перемелює
– Я постійно про це думаю, що ми, маючи стільки людей знайомих, стільки можливостей, ми повинні шукати допомоги – відчуття жахливе. Наче ти є рабом системи, яку створили окремі люди, і нею користаються.
Я – приватний підприємець. Я чесно плачу податки. І зараз я фізично відчуваю, як вони їдять з моєї руки. Як ця система нас пожирає, як вона нас перемелює. І ми змушені рятувати своїх дітей в іншій країні, збираючи знову з бідних людей, які скидають останні копійки цілим світом.
Коли лікарі приватизовують те, що побудоване за людські гроші, за наші податки, бо вважають, що це можливо. Вимагають гроші… Добре, якщо ти можеш, але якщо стоїть питання життя і здоров’я дитини, то ти довго думати не будеш, будеш робити, що завгодно, щоб врятувати свою кровинку.
Ми живемо з повним відчуттям внутрішньої окупації зараз. Ми виснажені, щоб боротися проти того, що твориться зараз.
Як врятувати Єву? Чому рідні онкохворих дітей залишаються наодинці з бідою
Я бачу її дорослою, – я знаю, яка вона буде
– Єва така… У мене є свої діти, але вона – це саме життя. Вона все робить весело, дуже контактна, смішлива, весела, гарно співає. У неї чудесний слух.
Ми бачимо ціль, налаштовані по-бойовому. Молимо Бога, щоб він нам допоміг. Ситуація обнадійлива: маленька дитина, міцний організм, добре доглянута, ми вчасно схопилися – швидко виявили проблему. Внутрішніх уражень немає.
Ми живемо надією. Я її бачу у платті випускному, у весільній сукні. Я бачу її дорослою, – я знаю, яка вона буде. Тому що ця дитина неймовірна.
