Рік тому експерти ванґували над обкладинкою-шарадою ротшильдівського журналу Economist. Тоді загадка складалася з 64 кольорових піктограм. Вони утворювали поле певної прихованої послідовності, центром якої було схематичне зображення велосипеду. Послідовність, як стало зрозуміло вже тепер, наголошувала на тих «опорних змістах», яким людство мало б сказати: «Прощавай!» і «Заходь!»
В тому плані передбачення «епохи глобального біциклю» справдилося на 95%. Світ й справді розділився на два «колеса» - Атлантичне та Азійське з двома різними програмами, кожна з яких увібрала в себе мозаїчно розташовані футуристичні та архаїчні смисли.
Кожна з програм визначила списки «вбитих тем», від дизельних авто і паперових книг до «трампономіки» та екуменізму. Кожна з програм наголосила на образах майбутнього – знов таки – від електрокарів до делегування масового настрою.
Поле нової обкладинки так само розпадається на окремі символічні локації. Об’єднує їх графічна стилістика Леонардо, 500-річчя з дня смерті котрого відмічатимемо 2 травня 2019 р.
Зображення на обкладинці розташовані навколо візуальної цитати з Вітрувіанської людини Леонардо. Якщо згадати, що ірландець Джон Квіглі використовував це знамените зображення для велетенського мистецького об’єкту, котрий ілюстрував перспективу глобального потепління, то можна припустити, що стрижневою проблемою людства, за версією Economist, стають кліматичні зміни. Все інше обертається навколо незворотної деградації кліматичного комфорту у залюдненій частині світу. Автор обкладинки Economist натякає, що на зміну хвилям політичної міграції невдовзі прийдуть хвилі міграції кліматичної. Аналітики кажуть про 160 млн. людей, які опиняться перед необхідністю залишити «гарячі зони» планети.
Чи стартують ці процеси вже 2019 року? Не виключено.
Вітрувіанська людина на обкладинці дивиться на світ через окуляри, що символізують віртуальну реальність. Вона тримає в руках листя канабісу, смартфон, тенісний м’ячик і терези, на чашках яких дві групи людей. Одна з цих чашок явно переважує другу. Світ все глибше занурюється у нові виміри соціальної нерівності, які правлячий клас маскує шумом глобального інформаційно-розважального фестивалю, легалізацією марихуани та спортивними святами. Правлячі верстви потроху відсувають межу «золотого» життя за 100 років (за межі квадрата часу, який окантовує локацію Вітрувіанської людини), а «помийні мільярди» все глибше грузнуть у болоті щоденного безглуздого існування.
Над Вітрувіанською людиною, на куполі земної кулі сумує Панда. Очоливши світові продуктивні рейтинги, Китай пірнув у води волатильності та структурних деформацій народного господарства. Перевантажені верхні поверхи ханського хмарочосу будь-якої миті можуть впасти на нижні, де аграрне безчасся все ще тримає в полоні шістсот мільйонів селян.
Справа від Панди насупився Путін, перед яким скачуть вершники Апокаліпсису. За спиною диктатора сміється і показує довгий ніс Пінокіо – маска пост-правди, яка з інструменту в руках архаїчної російської криптократії поволі (проте впевнено) перетворюється на її ката.
Напроти – Трамп, обличчя якого споряджене «лініями Вітрувія». Ці лінії символізують розшарування особистості, що розмінює свою цілісність на гроші, понти і задоволення. Обличчя американського лідера вписане в геометрію плоті. В ньому матеріальне тріумфує над потребами духу, дешевий пафос новітнього бізнес-варварства над стриманою компетентністю старих еліт.
Інший полюс рівноваги – Фудзіяма відступила далеко до обрію. Так само, як для еліт відступили на третій план духовні та філософські маяки людства.
Решту локацій займають зображення-натяки, емблеми-пророцтва змін.
Міжпланетна станція-піонер «Нові горизонти», що летить до об’єкту в поясі Койпера.
Бразильський броненосець, який непевно рушив управо.
Лелека з генетично модифікованим немовлям.
Жінка (кажуть, що це Анджеліна Джолі, але не дуже подібна) в сукні епохи Відродження.
Місячна експедиція.
Скрині з прапорами країн «третього світу».
Ну й, звісно, електрокар, як могильщик нафтової ери.
Й на все це іронічно дивиться сексуальний кочовик і пророк Волт Вітмен (народився 31 травня 1819 р.), що свого часу оплакав вмираючий світ ґрунту та магії й привітав еру машин і долара.
Тепер обкладинка Economist пропонує нам зронити сльозу, проводжаючи у минуле епоху тупих і покірних механізмів, а, може, й всевладдя зелених папірців.
Їм на зміну приходять речі з штучним інтелектом, кіборги та блокчейнові валюти, які крок за кроком долають спротив спекулятивних еліт.
Ці невблаганні зміни будують графічний контур нового світу. Ще дальшого від магії та інтуїтивних практик. Ще більш швидкого, жорсткого і прагматичного, прозорого для контролюючих очей. Світу, в якому вичерпалася сексуальна революція, а холодно-срібляста кіборгенна естетика зігнала з трону райдужне мистецтво поп-арту.
Вітменівський «дракон наживи» змінив шкіру. Гуманістичний пафос відступає перед цинічними апостолами пост-правди. Обличчя стають масками, демократії перероджуються в трансконтинентальні фінансові олігархії, а цифрові технології дають глобальній владі необмежений контроль над особистістю.
2019 рік – ще один крок до епохи нового відчуження, де всі старі назви стануть лише словами Великої гри олюднених машин і перетворених на напівмеханізми людей.
