Останні тижні в Івано-Франківській міській раді є серйозне напруження між мером і депутатами. Яблуко розбрату — виконком, який міські обранці відправили у відставку, навіть подолавши вето голови. Про це та інше — у розмові з міським головою Віктором Анушкевичусом.
— Вікторе Андрюсовичу, чому ви наклали вето на рішення сесії про виконком?
— Тут є дві причини. Перша — один із пунктів рішення зобов’язує мене внести на наступну сесію склад нового виконкому. Таким чином депутати перевищили своє повноваження, бо це виключно компетенція міського голови. Друга — не бачу вмотивованості цього рішення, вважаю його більше політичним.
Безумовно, в місті багато проблем, але де їх нема? Якісь проблеми нам вдалося розв’язати, а якісь ні, і це стало «притчею во язицах», як вулиці Дудаєва чи Промислова. Але всі ці питання ми знаємо та працюємо над ними. Цього року Івано-Франківськ зробив серйозні кроки вперед. Усі пам’ятають 350 річницю міста, яку ми святкували на пристойному рівні. Крім того, місто визнано кращим за результатами щорічного рейтингу журналу «Фокус» (зауважу, що ми не знаємо, коли вони сюди приїжджають і як його проводять). Івано-Франківськ отримав почесний знак Ради Європи, а також друге місце з благоустрою у конкурсі, який проводить Кабмін. Зрештою, і виконком працював за дуже напруженим графіком.
— Вам часто приписують піар на відзнаках. Наскільки вони є виправдані?
— Піаром Анушкевичус не займається, попри те, що мені хочуть приліпити це на груди. Подивіться, скільки разів за останній час я був на телебаченні? Де мене бачили? Я просто працюю. Навіть на відкриття реанімаційного відділення у першій лікарні чи ковзанки на «Гірці» посилаю заступників. Вважаю, що говорити про перемоги — це правильно. Адже це перемоги іванофранківців і позитивні новини. Бо зараз теленовини схожі на кримінальну хроніку: вбили, зґвалтували, аварія і т.д. Треба говорити про позитивний настрой і я буду це робити.
— Для чого депутатам міняти склад виконкому?
— Щоб він був більш керованим ними, а не міським головою.
— А зараз виконкомом керує мер?
— Звичайно. Хоч там є представники різних політичних сил, але рішення, які хтось пробує блокувати чи просувати, через існуючий склад виконкому «протягнути» не вдається.
— І все ж таки депутати подолали вето…
— У тому, що вето подолано, і голосували практично всі синхронно, то Бог їм усім суддя. Вважаю, що депутати в якійсь мірі згрішили, коли голосували незадовільно, і таким чином продемонстрували необ’єктивність і заполітизованість міської ради.
— Ще недавно в місті вже поіменно називали майбутній склад виконкому. А потім ніби зірвалися якісь домовленості між вами та депутатами. Що сталося?
— Обговорення, дійсно, тривало. В результаті я погодився на дві речі. Перше — зменшити кількісний склад виконкому, бо 18 це забагато. А друге — щоб його членами на громадських засадах були представники національно-демократичних сил. Однак виконком хочуть перетворити з робочого органу на політичний клуб, придаток до міськради. Я ніколи не боявся відповідальності, але для цього мені треба мати фахівців, на яких я можу опертися. Виконком не буде політичним клубом, принаймні поки я є його головою. Бо я весільним генералом не був і не буду. А до того часу, поки не буде узгоджено кандидатури та враховано позиції міського голови, працюватиме цей виконком. Тому що є принцип безперервності влади й чинне законодавство.
— Це перший випадок в Івано-Франківську, коли рішення міськради в руках однієї людини і ця людина — не мер. Важко так керувати? Хто більше керує — Роман Онуфріїв чи ви?
— Керувати дуже важко. І напевно, якби на моєму місці був менш досвідчений, менш компромісний і більш амбітний, то або здурів би й пішов, або його відправили б у відставку. Я прекрасно оцінюю ситуацію. Люди довірили більшість у міській раді крайньоправим силам. Багато хто вже розчарувався у тому чи іншому депутаті, але це питання наступних виборів. Проте я б не хотів говорити про те, хто більше керує. Міський голова обраний, щоб керувати містом.
Вплив «Свободи» на прийняття рішень я не приховую. Особливо якщо вони стосуються землі: надання у приватну власність земельних ділянок чи продовження договорів оренди землекористувачам, які є чемними орендарями. На сесії з незрозумілих причин депутати їх знімають «на доопрацювання». Люди змушені чогось чекати…
Однак я несу відповідальність за прийняття рішень. Попри те, що дехто любить бігти наперед, вішати собі медальку. До речі, картина спостерігається така: якщо щось добре, то це депутати, а якщо погане — міський голова. З цим важко боротися, навіть такій компромісній людині як я, але я намагаюся, бо розумію, що гарна війна гірше, ніж поганий мир.
— Депутатам став поперек горла заступник з ЖКГ Микола Саєвич. Чому?
— Знайшли собі цапа-відбувайла. Із 43 депутатів, які голосували за подолання вето, 13 працюють у виконавчій владі. Якщо вони вважають, що виконком погано працює, то й самі мають звільнитися. Правда, поки що заяв ніхто не писав.
— Наскільки ви задоволені комунальною реформою, зокрема роботою ЄРЦ?
— Є позитивні моменти, є багато нарікань. Раніше був жек, люди знали до кого йти, подивитися в очі, посваритися… Тоді оперативніше реагували на аварії. Однак зміст реформи полягав у тому, щоб роз’єднати функції замовника й виконавця, щоб була управляюча компанія, яка збирає кошти від людей, наймає виконавців послуг і контролює якість їхньої роботи.
Я пропонував створити кілька управляючих компаній, не монополізувати роботу. Менша структура — більш гнучка та маневреніша, ближча до людей. У депутатів інше бачення, вони створили ЄРЦ. Як показала реалізація реформи, логіка була у моїх словах.
Позитивом вважаю співфінансування ремонту житла, коли мешканців залучають до часткової оплати ремонтів. І питання не так у грошах, як у тому, що вони стають учасниками процесу й потім більше шанують те, що відремонтували.
Зрештою, остаточний підсумок робити рано, а оцінку мають давати мешканці.
— Невже тільки мешканці? Чи не перевищує ЄРЦ повноваження, коли замовляє послуги у фірмах, власниками яких є депутати міськради?
— Це так зване приховане підводне каміння. Говорячи про монополію, я широко використовував це слово, включаючи й такі речі. Кожен із керівників малої управляючої компанії був би більш залежний, ніж один — великої, і менше слухав би чиїхось вказівок. А чи є там, чи нема використання службового становища, то це питання правоохоронних органів.
— На сесії депутат Михайло Сеньків дорікнув вам тим, що сніг не вивозиться. А й дійсно, за попереднього мера його вивозили, а тепер — ні. Чому? Хто за це відповідає?
— Це неправильна теза. Якби сніг не вивозився, то місто перетворилося б на суцільну Венецію. Тому або хтось цього не бачить, або не хоче бачити. Хоча, дійсно, техніки та паливно-мастильних матеріалів не вистачає. Цим займається КП ДРЕУ. На жаль, директор Володимир Юсипів зараз на лікарняному, а керує його заступник, депутат міської ради від ВО «Свобода» Віталій Бурко. Тому я не знаю, чому пан Михайло Сеньків ставив це питання мені, адже міг спитати колегу.
— Раніше в місті було кілька футбольних команд, які грали у професійній лізі, зараз нема жодної. Не відчуваєте провини як голова обласної федерації?
— Щороку ми виділяли з міського бюджету приблизно 600 тис. грн., десь стільки ж я знаходив спонсорських коштів, допомагали й інші. Але, на жаль, в нашій області немає спонсорів, які б могли собі дозволити утримувати футбольну команду. Мінімальний бюджет клубу Першої ліги приблизно 5 млн. грн., а максимальний — 15‑20 млн. На жаль, на Прикарпатті не знайшлося людини, яка б і мала гроші, і любила футбол.
— А вам відомо про плани голови ОДА щодо нового інвестора?
— Ні, він мені про це нічого не говорив.
— Які завдання на 2013 рік?
— Необхідно зробити великий об’єм роботи у дорожньому будівництві. Це стане пріоритетом №1. Плануємо закрити найпроблемніші питання: Дудаєва, Промислова, Проектна тощо. Надіюся, що вдасться «вибити» кошти на початок будівництва моста через Бистрицю-Солотвинську.
Другий пріоритет — садочки. Плануємо відкрити кілька нових закладів. Першим буде садочок на Вовчинецькій, 210. Згодом — Вовчинець, Хриплин, Угорники. Дякувати Богу, в місті позитивна демографія: за 2012 рік населення збільшилося майже на 1000 осіб. А подвійно я радий тому, що і в мене народився перший внук.
Крім цього, будемо модернізувати освітянські й медичні заклади — у продовження реформи, яку започаткували раніше.
— Не плануєте балотуватись на третю каденцію?
— Про це говорити зарано. З одного боку, я витрачаю дуже багато нервів і здоров’я, а з іншого — знав, на що йду. Щоб я пішов на третій термін, має бути збіг багатьох речей. Єдине скажу твердо: якщо піду, то задекларую конкретні справи та об’єкти, які зобов’язуюся виконати, але за умови, що мешканці підтримають тих кандидатів, які будуть йти зі мною. Щоб більше не було того, що є зараз, щоб усі знали: за все відповідає виключно міський голова, тому що обрали і його, і депутатів, яких він просив підтримати. Тільки так можна питати з міського голови по повній програмі.
Тетяна Соболик,
