Вихід з України

 

В Україні триває п'ята хвиля еміграції, спровокована почуттям політичної та економічної безвиході?

 

Як свідчать опубліковані в засобах масової інформації соцопитування, останнім часом дедалі більше українців замислюються над можливістю виїхати за кордон на заробітки або навіть на постійне місце проживання. Скажімо, під час минулорічних всеукраїнських досліджень, проведених соціологічним центром "Софія", було виявлено, що до переїзду в іншу країну морально готовий кожен третій українець. Причому, за спостереженнями соціологів, чим молодшим був їхній співрозмовник, тим більше він виявляв бажання виїхати з України. Серед опитаних українців віком від 18 до 29 років охочих емігрувати було більше половини.

 

Аналіз цього опитування вказує на те, що прагнення до еміграції викликане відчуттям незахищеності та відсутності перспективи в рідній країні. Зокрема, оцінюючи рівень економічного розвитку, який займає Україна серед інших країн світу, більшість (56,3%) опитаних зарахували свою батьківщину до "відсталих", за міжнародними рейтингами, країн. Більше половини (51,2%) опитаних зізналися, що за останній рік стикалася з тими чи іншими порушеннями їхніх законних прав.

 

 

До речі, ніби відчуваючи поширення таких настроїв, країни Заходу потроху відгороджуються від потенційних мігрантів зі Сходу додатковими фінансовими та юридичними перепонами, пов'язаними з отриманням віз та правилами в'їзду. Можливо, лише завдяки цьому п'ята хвиля української еміграції не буде такою масовою і вимиє з України рештки талановитих та цілеспрямованих кадрів, ладних поповнити українську діаспору, яка вже налічує, за різними оцінками, від 4 до 8 мільйонів осіб.

 

Чому молоде покоління українців не ототожнює своє майбутнє з Україною і виявляє бажання емігрувати? Порозмірковувати над таким запитанням "Галицький кореспондент" попросив місцевих експертів, які також розповіли про особисте бажання покинути Україну назавжди і про те, які країни, на їхню думку, найкращі для того, щоб перебратися туди на постійне місце проживання.

 

 

Руслан Коцаба, політик, журналіст:


"Я багато спілкуюся з молоддю і достеменно знаю, що 90 відсотків енергетично заряджених, амбітних молодих людей (я не говорю про рагулів, яким усе байдуже, а про тих, котрі хочуть в цьому житті чогось досягти), не ототожнюють своє майбутнє з цією державою. Не говорю про сто відсотків, бо є частина молодих людей, які мають різні сімейні обставини, наприклад, доглядають за хворими батьками, а також залишаю кілька відсотків на рідкісних тепер ідейних патріотів.

Молодому поколінню сьогодні бракує ідеї. Молодь інтуїтивно відчуває, що все, чим займаються їхні батьки і діди, - це звичайнісінька брехня. Досі у нас не з'явилося відчуття, що це наша держава: урки при владі приходять на зміну іншим уркам, ідеалістів вже майже не залишилося. На початку дев'яностих наші лідери (а я був членом Української гельсінської спілки) сіли з жуліками за стіл грати їхніми крапленими картами. Думали, що вони потім вирулять, коли отримають від комуністів зовнішні ознаки державності - кордони, прапор, валюту. Здається, Леся Українка писала, що той, хто самотужки визволиться, буде вільним, а кого визволять, - той лишиться рабом. Нас визволили комуністи, і ми й надалі є рабами тих комуністів, як би вони себе сьогодні не називали. Те, що не завойоване, не ціниться. Грузія, яка віддала третину своєї території і третину свого населення, пройшла вже гірші часи, а ми до них ще навіть не наближалися. Мені здається, що нас очікує війна набагато страшніша, ніж була в Югославії, коли ми будемо думати, як рятувати свої сім'ї, своїх дітей, ховатися по селах, де є якийсь кусок землі, бо тут не буде світла, води, вулиці будуть перегороджені тимчасовими барикадами. Ми це мусимо пережити, бо через це пройшли всі країни. На жаль, кожне покоління політиків відкладає відповідальність за прорив цього чиряка і не наважується на політичне втручання.

Не можна любити державу і при цьому не поважати владу. У мене було і бажання, і можливість покинути Україну, але ці дві речі в часі не зійшлися. Тепер, коли мені 45 років, не випадає їхати за кордон і починати все з нуля. До того ж я завжди вважав себе сильним чоловіком і не хочу бути перегноєм для інших націй.

Я побував у 12 країнах світу. Найбільше вразило в 1994 році перебування в Дубаях, столиці Об'єднаних Арабських Еміратів: там був незвичайний контраст між високотехнологічними штуками, які вони собі тоді викуповували, і, наприклад, велорикшею, який спить під своїм візком, щоб зекономити пару драхм і відіслати родичам в Індію. А найбільше сподобалося в Канаді. Я захищав там магістерську роботу, коли стажувався в міністерстві екології, і мав можливість побачити життя канадців зсередини. Це країна зрозумілих соціальних гарантій: там владоможці обіцяють тільки те, що вони реально можуть дати. Довкола соціальних виплат та інших питань, які хвилюють людей, звичайно, ведеться суспільна дискусія, але в цивілізованих формах. При цьому держава вміє підсолоджувати неприємну законодавчу новацію, тож тамтешні громадяни сприймають її як свою, рідну".

 

 

Андрій Микитин, громадський діяч:


"Молодь не має ніякої перспективи в Україні. Я часто спілкуюся з молоддю, зрештою, в мене теж доньки підростають, і я весь час чую, що молодь (навчена й талановита) не хоче жити в ні Україні, ні в Галичині зокрема. Молоді люди мріють покинути цю нещасну і вбогу країну, яка не може визначити, куди вона рухається й чого прагне. Молодь хоче жити вже сьогодні, а не вірити в брехливі байки брехливих політиків. Зрештою, ті молоді люди, яких нині певні люди дурять утопічними ідеями про «щасливу й заможну бандерівську Україну від Сяну й до Дону», скоро пізнають гірке розчарування. Нагадаю, що значна частина молодих людей, які стояли на Майдані в 2004 році і робили «революцію» для Ющенка, вже подалися різними шляхами за кордони. І я їм не дивуюся. Більше того, скажу, що в Україні є ще більша небезпека: працьовиті й освічені молоді люди її покинуть, а пияки, наркомани, ледарі та пройдисвіти залишать тут разом з пенсіонерами, яких вже скоро стане півкраїни.

Свого часу я був на межі еміграції в час депресії 1992-93 років. Я перебрався жити до США, але змушений був повернутися через хворобу матері. Слава Богу, маму вилікували і все у неї гаразд. А я знайшов тут свою дружину, потім пішли діти, мене вибрали депутатом міської ради, і так все закрутилося, що про еміграцію я взагалі забув. Зрештою, була надія, що Україна зможе якось викарабкатися і стати нормальною європейською країною. Бодай Галичина... Але наразі це вже навіть неможливо економічно: ЄС має свої проблеми, а в Україні чинна влада навчилася трансформуватися в нові форми та в нові бренди, і викорінити її навряд чи вдасться. Зрештою, для цього надто мало часу: в Україні залишилося власних природних ресурсів на 30-40 років.

Я побував (причому неодноразово) у більшості країн Європи, в США, в Канаді, в Тунісі та в Таїланді (двічі) і скажу вам невтішну річ: там скрізь було набагато краще, ніж в Україні, причому у всьому краще. Звичайно, десь в Азії чи в дикій Африці є й гірші країни...

Найчастіше люди вибирають для еміграції ті країни, де легше можна знайти працю та заробити гроші. Заможні люди прагнуть поселитися десь в теплих краях на березі моря. Особисто в мене інші критерії: я би емігрував хіба в сільські райони США та Канади (може, навіть в Нову Зеландію) - туди, де зграї диких гусей пасуться в парках та на подвір'ях у селах та містечках, де бігають зайчики, білочки, їжачки, олені, косулі, а птахи заливаються чудесним співом, де чисті озера, могутні ліси - і все це зачаровує та тішить душу. Там просто приємно сісти на лавочку і просидіти просто так цілий день з великим задоволенням. На жаль, в Україні природу винищили, з тварин переважають щурі та кажани, а з птахів - виключно вороння.

 

 

Юрій Іздрик, письменник:


"Мені важко говорити щось про ціле покоління, проте, якби я був молодим і шукав своє "місце під сонцем", способи самореалізації, можливості конструктивної інтеграції в соціумі чи будував плани на довшу перспективу, - однозначно, що не мав би великого бажання марнувати свої найкращі роки в країні, де панує беззаконня, а владу захопив криміналітет і люди цілком позбавлені відповідальності, моральних імперативів, а нерідко й інтелекту. Навряд чи знайшлася б мотивація залишатися в країні, де нікому не потрібні твої здібності, вміння продукувати якісні речі, де нормальна, чесна праця не вартує ані шеляга, а найбільше цінується цинізм, брутальна сила та здатність провертати темні оборудки. Щоб бути успішним в нинішній Україні, людина так чи інакше мусить, порушуючи "закони писані", жити за неписаними правилами, пристосовуватися до повсюдної корупції, прогинатися під першим-ліпшим можновладцем, а найкраще - самому стати бандитом, учасником загального "бєспрєдєла". Людина, яку такі варіанти не влаштовують, приречена залишитися "лохом" і лузером. Еміграція - чи не єдиний вихід з такої ситуації. Можливість емігрувати у мене була. Особливого бажання - ні. Позаяк була можливість, то була й спроба. На щастя, чи на жаль, невдала.

Якби ситуація повернулася таким чином, що я змушений був би емігрувати, напевно, вибрав би одну з балканських або скандинавських країн. Втім, це суто теоретичні міркування. Я не так багато бував за кордоном, аби мати якісь чіткіші уявлення про життя деінде. Однозначно, це була б Європа. На гірший випадок - Канада".

 

Підготував Богдан СКАВРОН,

Галицький кореспондент


03.05.2012 Богдан СКАВРОН 926 6
Коментарі (6)

NB 2012.05.03, 11:24
Браво - Коцабі! Однак, пам'ятаймо, що розпач і нічогонероблення є великими гріхами(для тих, хто себе вважає християнами)
Cпокій 2012.05.03, 23:53
Свинопаси в ранзі еліти - справжня біда для нації. Фраза Микитина про співочих пташок у "заграниці" для мене нічим не ліпша за одкровення Бузини про те, що він іноді виїздить до Пєтєрбурга подихати величним духом імперії. Шануймо справжніх людей - ідеалістів, дурних з точки зору шлункомислячих. Любімо Україну, тримаймо порох сухим!
galicaj 2012.05.04, 08:16
чого ж галичани не переосмислять те,що без донецьких і дніпропетровських бандюг галичина вже б була на півдорозі до європи???? чого? і скільки ще чекати? за 20 з гаком років галичани так ніц і не навчилися.
я 2012.05.04, 20:49
Столицею моїх предків було місто Відень. І я - європеєць незалежно від світогляду панівної бидлоти.
Свинопас 2012.05.08, 18:54
Хто б підказав мені за що люблять свою землю жителі жахливих пустинь, в яких на сотні кілометрів ні струмочка ,ні бадилинки ? Огляніться навкруг - Господь дав нам райські умови, все решта - тяжка праця, від якої відвикли більшість з нас.Шкода, якщо Бог розсіє нас по різних країнах, а нашу землю віддасть більш працьовитим і вдячним народам -корейцям, китайцям чи ще комусь, а ми і далі нарікатимемо невідомо на кого.
Олег 2012.05.10, 08:55
Хлопці підтримую ваші коментарі на всі100%. Тільки наполеглива праця і постійний саморозвиток покращить наше життя. Все а наших руках. Були і важчі часи. Так що закочувати рукава і вперед незважаючи ні на що. Як собі постелимо так і виспимося. Наші діди і прадіди боролися за цю землю не для того щоб ми виїхали
29.05.2023
Тетяна Дармограй

Як українським енергетикам вдалось оперативно відновити енергетичний баланс та забезпечити постачання електрики споживачам після руйнувань, здійснених Росією та чи можливі відключення світла влітку, як це було взимку — дізнавалась Фіртка. 

784
24.05.2023
Уляна Мокринчук

Як протидіяти домашньому насильству, які є різновиди насильства, куди звертатись жертві, як розпізнати кривдника та як допомогти пережити нелегкий час тому, хто постраждав, журналістка Фіртки дізналась у психологині Валерії Худзіцької.

603
14.05.2023
Тіна Любчик

Василь Стефурак, голова «Асоціації вівчарів» розповів Фіртці, чи легко сьогодні відновлювати промисли, що були популярні в горах ще пів століття тому та як на розвиток сільського господарства повпливала повномасштабна війна на території України. 

9357 7
03.05.2023
Тетяна Дармограй

На початку 2023 року у Міністерстві оборони України зазначали, що у масовій мобілізації немає потреби. Щоправда, із застереженням, що ситуація може змінитися.  

2695 1
19.04.2023
Тіна Любчик

В рамках відзначення Дня першої пластової присяги та програми «Івано-Франківськ — місто Героїв» відкрили та освятили анотаційну дошку Назарію Лугарєву, очільнику пластової станиці міста, який загинув у боях за незалежність України. 

1995
11.04.2023
Уляна Мокринчук

Про пережите внаслідок російського вторгнення та втрату сина на війні, журналістці Фіртки розповіла мешканка Енергодару — Любов Чабанюк. Жінка разом із дітьми евакуювалась на Прикарпаття 11 серпня 2022 року.

2497

Як московити крали історію наших предків.

187

Верхівка УПЦ(МП) послідовно перетворювала своїх вірян  на релігійних фанатиків, які зможуть в будь-який час захистити їхні інтереси.

183

До Путіна явився Голова конституційного суду РФ Валерій Зорькін, який приніс копію «сенсаційної» мапи Європи, на якій нібито нема України. Проаналізуємо, чи це так. 

717

Рання історія Білгороду, як поселення Київської Русі: думки, навіяні останніми подіями у Бєлгородській області РФ. 

756
06.06.2023

Василь Стефурак, голова громадської організації «Асоціація вівчарів», вже 10 років займається вівчарством на Коломийщині. Так, у його господарстві в селі Молодятин не лише вівці та барани. Тут розводять ще й кіз, з молока яких виготовляють крафтові сири.  

165
01.06.2023

В умовах війни та стресу харчові звички зазнають зміни. Нерідко — негативних.  

277
27.05.2023

Багато хто вважає, що перед варінням гречку промивати не треба, тому що ця процедура є "необов'язковою".  

490
06.06.2023

Журналістка Фіртки поговорила з отцем УГКЦ Іваном Жуком, чи є якісь вказівки стосовно одягу вірян та чи може священник зробити зауваження з цього приводу.

168
01.06.2023

Церква бачить шлюб як основу для створення сім'ї та продовження роду. Він передбачає народження та виховання дітей в дусі віри, сприяє їхньому духовному та моральному розвитку.  

425
27.05.2023

Священник – посередник і духовний провідник, що відіграє важливу роль у сповіді. Його присутність і служіння сприяють відкриттю, покаянню та духовному відновленню. Втім, нерідко запитання про збереження таємниці сповіді викликає роздуми.

509
23.05.2023

Серед молодих людей нерідко побутує думка, що можна вірити в Бога, проте не ходити до храму.  

649 1
05.06.2023

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

5760
04.06.2023

Відповідаючи на запитання про перспективи вступу України до НАТО, Воллес зазначив, що існують розбіжності щодо шляху Києва до вступу. Міністр сказав, що НАТО, як і ЄС, не має повторювати помилок минулого, надаючи багато обіцянок таким кандидатам, як Україна.

229
31.05.2023

Законопроєкт про виплати військовим, який парламент ухвалив у першому читанні 30 травня, остаточно можуть ухвалити в середині червня.  

396
26.05.2023

Президент Володимир Зеленський, коментуючи продовження "економічного безвізу" з ЄС, заявив, що у процесі просування України у Євросоюз таку лібералізацію потрібно буде зробити постійною.  

482
23.05.2023

Тема з контрнаступом була настільки обговорювана останніми місяцями на всіх рівнях, що в Україні почали побоюватися того, що його результат не виправдає очікувань.   

488