Від шахтаря до квіткаря. Історія одного переселенця

Кожна людина крок за кроком будує своє життя зважаючи на вподобання та обставини, пріоритети та цілі. Здавалось би все налагоджено: сімя, дім, робота, захоплення… Та раптом – війна. Війна, що краде в тебе все здобуте, виганяє з дому. Жителі сходу України в пошуках нового щастя розїхались по різних містах країни. Багато хто за своє нове місто обрав Івано-Франківськ.

Ставлення містян до людей з Луганщини, Донеччини часто буває упередженим, негативним та побудованим на стереотипах. Не рідко можна почути докори та зауваження в бік переселенців. А як же живеться цим людям в нашому середовищі, як вони сприймають нас та чи не ображаємо ми їх своєю поведінкою? Напевне першим важливим кроком для того, щоб розібратися у справі є спілкування. Ми можемо розповісти вам історії цих звичайних людей, котрі втратили все та почали своє життя з чистого аркуша.

Знайомтесь, це Андрій, цього року йому виповниться 50. В цьому віці він почав життя заново. Він корінний донеччанин, який працював шахтарем 30 років. Зараз живе у Франківську і розвозить людям квіти.

Донбас

Я виріс у селі, на хуторі козацького краю. Любив читати історію та хотів бути актором. Дитинство, молодість та зрілість – пройшли тут. Моїм життям було це місто. Друзі, перше кохання, одруження та виписка із пологового моєї донечки. Зустрічав схід сонця і разом з містом засинав. Я прожив тут чудове життя, створив свою сім’ю та святкував всі дні народження, я спробував життя на смак. Я став шахтарем, отримував хорошу зарплатню та, правда, світло бачив тільки у ліхтарику. Так працював 30 років. Та це мене не засмучувало, бо я люблю своє життя…

Як я зрозумів, що це кінець?

Почались гасла, ці незрозумілі прапори. Майдан у Львові, Києві. Волонтери починають збирати одяг, їжу, гроші. Я тоді цього не розумів, ну бо як це, коли ти господар на своїй землі, маєш господарку, грядку… Живеш собі, а тут приходить сусід і виганяє тебе з дому. Не вкладається в голову!

Була ще одна річ. У нас в Донецьку відбувся великий марш. Всі вийшли: жінки з дітками, чоловіки йшли поруч. Та сталось те, про що ніхто не подумав би… Уявляєте, в один момент вся поліція розступається з провулків, вибігають чоловіки міцної статури і просто б’ють. Дитячий крик повсюду, все оповито слізьми. Так пролилася кров українського Донбасу. Потім був референдум. Тоді я зрозумів, що тут залишатися небезпечно. Треба їхати.

Переїзд

Подорожувати – це круто. Ти відкриваєш для себе нове, аналізуєш і використовуєш. Та їздити з місця на місце у пошуках дому, не мати де притулитися та з ким заговорити – це вже не круто.

Був серпень. Місто почало падати, на роботі сказали: «Або ти з нами, тобто, у лавах ДНР, або звільняйся». Звісно, я звільнився. Ми вирішили їхати до Бердянська. По дорозі побачили дуже сумну картину (ще Донецьк): велика колона людей, машин, автобусів, – всі виїжджають. Колона ділиться на двоє: одні повертають ліворуч до Росії, інші залишаються в Україні. В Бердянську не залишились, поїхали до Запоріжжя, після цього на Полтавщину. Потім вирішили до Києва, до родини. Ми сподівались, що це на місяць-півтора і повернемось додому. Але ні. Все ж зняли квартиру в Миргороді. Там я почав займатись громадською діяльністю, познайомився із львів’янами, івано-франківцями. Щей друг Микола у мене тут проживає. «Їдь до Івано-Франківська – це місто для життя», – послухав я поради.

І взагалі, знаєте, які ми «переселенці»? Нас ніхто не переселяв. Ми тікали, ми бігли від війни.

Івано-Франківськ

Це місто – вулик, де все є, де люди кудись поспішають, про щось дбають і водночас залишаються доброзичливими. Я з темряви шахти потрапив до радості, квітів. Знаєте, це як вибирати працювати у весільному салоні, чи ритуальних послугах. Ти бачиш емоції, цей позитив передається і на мене. Та й відчувати запах квітів набагато краще ніж звук вибухівки.

А знаєте що ще чудово? Я відкриваю для себе Франківщину. Я побував уже майже всюди. Тут радість та світло. Тут буде рости мій онук, а у неділю разом ходитимемо до церкви. Це місто стало мені небайдужим. Я займаю громадянську позицію. Ми будемо насаджувати дерева та розбудовувати місто. Нова Україна перед нами.

Ми всі були мешканцями України, але не всі були свідомими громадянами. І якраз тепер відбувається це перетворення з існування – до вільного мислення. Бо ж найголовніше, що маємо – це жити з Україною в серці. Чи хотів би я повернутись? Так, на поминальну неділю, там похована моя родина, пращури. Та жити я буду тут.

Оксана ПАСІЧНА, Вежа

Фото: Михайло ДЕМКІВ


01.03.2018 Оксана ПАСІЧНА 3007
Коментарі ()

09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1111
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

864
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1013
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

6989
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1646
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2417

Некромантія - це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно - чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

85

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

499

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1539

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

793
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1000
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

508
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

877
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1179
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

744
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1303 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

903
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37238 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

938
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1222
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

729
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2820 13