Чим ближче «час пік» в українському політичному житті – вибори до Верховної Ради України, тим за щораз збільшується кількість припущень, думок й прогнозів щодо можливого розкладу політичної гри восени 2012 року. Не є виключенням у цьому процесі й Прикарпаття.
Цьогоріч вибори відбуватимуться за дещо зміненим сценарієм. На зміну пропорційній системі прийшла нова-стара змішана – тобто половина складу ВРУ обиратиметься за партійними списками, а половина – голосуванням за окремих кандидатів, висунутих по мажоритарних округах.
В День Соборності українські опозиційні сили оголосили про спільність дій під час виборів до Верховної Ради України. Навіть спільну заяву привселюдно підписали. Однак, судячи з тих коментарів, що прозвучали опісля, стає зрозумілим, що амбіції політиків є поки що далекими від досягнення компромісу на практиці – на кону занадто великі ставки. Тим не менше, у заяві йдеться про формування на Парламентських виборах єдиного списку кандидатів від опозиції по мажоритарних округах.
Оскільки питання мажоритарної частини цьогорічних виборів є ще доволі відносним, спробуємо окреслити іншу сторону – загальні шанси політичних сил на Прикарпатті.
Нині маємо декілька більш-менш впливових політичних гравців, в планах яких 100% є бажання участі в роботі ВРУ наступного скликання.
Партія Регіонів. Провладна політична сила, яка, на фоні невдач в Східній Україні, безперечно, за минулий рік намагалася отримати бонуси в області. Свідчення того – максимальна прагматизація політики: дітям – садки, людям – гідне медичне обслуговування, селянам – казки про дотації.
Те, що «регіонали» максимально зосереджуються на Прикарпатті вже давно не секрет. Вступ впливових людей краю в члени партії (М. Вишиванюк, Р. Гусак) – тому свідчення. А нещодавно губернатор ввійшов до складу Політради ПР, що покликане символізувати вагу регіону у політиці партії. Як не як – будують «писанкове Прикарпаття».
Попри те, що губернатор відверто сказав, що участі у виборах не братиме, оскільки його царина тут – на місці. Його присутність у складі партії змушує голосувати за «регіонів» тих, хто симпатизує самому очільнику Франківщини.
Завдяки підсиленню свого бойового складу й вдало продуманій інформаційній політиці, навіть попри загальноукраїнську тенденцію до розчарування у владі, припустимо, що «біло-блакитні» свого тут не втратять.
БЮТ. Окрім гучного популізму, від БЮТ на Франківщині поки що користі мало. Політична сила, схоже, ніяк не може оговтатися від психологічного удару через арешт їхнього лідера. Чітко централізоване одноосібне керівництво Тимошенко далося взнаки після її арешту. А скорочення фінансування й відверта відсутність чіткої пропаганди, змушує задуматися над політикою партії в регіоні.
Поки йде пошук нового лідера-жінки (інакше й бути не може), прикарпатським «бютівцям», залишається хіба що виголошувати політичні заяви на сесіях місцевих рад й коментувати події, що відбуваються у Києві, чи то вже на Харківщині.
Хоча, не всім ще набрид цирк із в’язницею. Скривджених у нас, як правило, люблять. Безперечно, політсила матиме підтримку на майбутніх виборах, хоча, можливо й не таку переконливу як у 2007 році.
ВО «Свобода». Чи не єдина політична сила, яка, вдало спекулюючи на загострених національних почуваннях галичан, торує собі шлях до парламенту. Дозволяє їй у цьому своєрідний «адмінресурс» – «свободівці» становлять більшість у міській й обласній радах, що дає їм право вирішального голосу у прийнятті вагомих рішень місцевої господарки. А, як відомо, населення в першу чергу хвилюють питання насущного життя, а не аморфні обіцянки. Отож, «свободівці» таким чином осідлали виграшного для себе коня.
І навіть, попри інформаційну війну, яку, за словами представників ВО «Свобода» ведуть проти них місцеві мас-медіа, дана партія входить у трійку лідерів симпатій серед прикарпатців. Тепер головне не розгубити отриманих преференцій й отримавши голоси на виборах – не перетворитися на тушок.
Наша Україна. Бренд Нашої України на Прикарпатті переживає не найкращі часи. Тепер вона асоціюється виключно із окремими прізвищами, згадка яких, наштовхує на думку про їхнє нереалізоване партійно-владне минуле.
Неодноразово говорилося про ребрендинг цієї політичної сили. Проте, поки що до нього руки в очільників партії не доходять.
Щодо партійних шансів, то вони виглядають доволі аморфними. Розчарування й асоціативна складова партії із помаранчевим минулим є доволі відчутною. Успіх їй можуть принести хіба що відомі прізвища з партійного списку, які своїм авторитетом і діяльністю визначають рівень громадської прихильності.
Фронт змін. У той час, коли центральний осередок партії на чолі з Арсенієм Яценюком асоціює себе як головного опозиціонера країни, місцеві ж партійці тихо відсиджуюся в тіні. Єдиними, хто на фоні затишшя хоч якось проявляє себе – є молодіжне крило партії. Вже доволі давно вони активно «прочищають» вухо влади. Поки що безрезультатно.
Партійці, однозначно, за умови активної передвиборчої пропаганди матимуть підтримку серед виборців. Зіграє роль й особа лідера партії, яка серед пересічних франківців ще викликає симпатію. Окрім того, у партії є ряд впливових членів, які можуть посилити участь партії у майбутньому складі ВРУ.
УДАР. «УДАР Віталія Кличка» - своєрідне відкриття в прикарпатському політичному просторі 2010 року. Тоді, вдало організована передвиборча агітаційна робота практично за місяць дала доволі позитивний результат новоствореній партії на виборах до місцевих рад. Зараз же, політична сила, електорат якої – молоді прикарпатці, апелює до необхідності оновлення політичної еліти, альтернативу якій пропонує своїми партійцями. Нещодавнє підсилення її складу амбітним політиком – Юрієм Соловєм – тому наочний доказ. В принципі, зиск від цієї угоди повинні мати обидва політичні актори.
Громадська позиція. Ще одна політична сила, яка, однак, на Прикарпатті ще не має численних прихильників. Обличчя партії – її лідер – Анатолій Гриценко – людина доволі розумна, виважена й не без досвіду. І, в принципі, усі асоціації в краї, поки що пов’язані тільки з ним.
За півроку до виборів маємо такий стан справ на Івано-Франківщині. Хоча, це тільки початок. Більшість політичних сил зараз акумулюють усі свої резерви, щоб у визначений час активно включитися у передвиборчі змагання.
Однак, хотілось би зазначити, що для нині опозиційних політичних сил вигідніше було б об’єднатися й розподілити сфери впливу в мажоритарних округах. Про що зараз і йдуть перемовини.
До слова, вже з’явилася попередня інформація про те, що визначилася трійка головних претендентів на поділ мажоритарних округів в області. Проте, все це питання часу. На разі, ми можемо висловлювати тільки припущення.
