Віадук у Ворохті є складовою частиною грандіозного задуму австро-угорського уряду, за яким Адріатичне море планувалося з'єднати з Чорним залізничним полотном. Рішення про будівництво прийняли у 1870 році, а до зведення приступили тільки в 1894-му.
Дорогу і віадук будували італійські полонені солдати, яким не з доброї волі довелося змінити мечі на орала, а крім того зарубіжні та місцеві трударі — таке грандіозне будівництво обіцяло непоганий заробіток, хоч праця і була майже каторжною.
Як би там не було, але віадук вийшов на славу: довжина понад 130 метрів, ширина центральної арки 65 метрів, викладений з величезних кам'яних брил.
Українські віадуки — римські?
Віадук — арочний кам'яний міст, що веде з одного схилу на інший над глибокими ущелинами і річками. Облаштовувати подібні постійні переправи задумали ще з часів Римської імперії, а саме слово віадук в прямому перекладі звучить як римська дорога.
До речі, два українських віадука, за припущенням істориків, за часом спорудження відносяться якраз до епохи правління римлян. А при австро-угорцях ці мости були просто відновлені. Найдавніші віадуки можна побачити в районі селища Лавочне Львівської області. Ще два красуються в селах Кровінка і Плебанівка, що в околицях Теребовлі Тернопільської області. Всі карпатські віадуки будувалися як залізничні переправи, але в сьогоденні діючих з них залишилось всього чотири.
Практика будівництва віадуків славиться не тільки сивою давниною і мудрістю предків, а й сучасним технологічним підходом. Наприклад, віадук над річкою Сідухе (Китай) одним прольотом поєднав 472 метра над ущелиною, найвищий транспортний міст-віадук Мійо (Франція) височить на 341 метрі над землею. А ще міст Гленвіннан (Шотландія) — залізничний кам'яний міст, побудований на три роки пізніше побратима з Ворохти, що став найдовшим безарматурним мостом свого часу — його довжина становить 380 метрів.
Ворохтянські пам'ятки
З'єднувати два береги Прута у Ворохті довелося витонченим поворотом віадука, результат заворожує гостей селища донині: поїзд, наближаючись до селища з одного берега, вітає жителів гудком, потім об'їжджає центр Ворохти по широкій дузі на висоті кілька десятків метрів і прудко ховається за поворотом, ніби розчиняючись у повітрі. На жаль, спостерігати прохід поїзда віадуком більше немає можливості — заради збереження архітектурної реліквії поруч з нею у 2000 році був збудований міст-дублер.
Ширина верхньої частини старого віадука зводилась нанівець: паровозик проїжджав полотном, а пасажирам здавалося, що вагон ширяє в повітрі. Тепер австрійський шедевр мостобудування цілодобово надано для фотосесій вітчизняних і зарубіжних туристів. Витончені арки, високі прольоти, ажурна урочистість опор прекрасні в будь-який час доби та року.
Селище міського типу Ворохта розташувався на висоті 850 метрів н. у. м. в Карпатському природному національному парку, у верхів'ях річки Прут.
Ворохта — цілорічний кліматичний курорт, люб'язно надає туристам можливість абсолютно вільно милуватися одним з найбільш старовинних, високих і протяжних віадуків Європи і прогулятися ще трьома раритетним кам'яними переправами, які навіть сьогодні вигинають спини під колесами автомобілів і бричок.
Як дістатися:
З Ворохтою є пряме автомобільне та залізничне сполучення. З Івано-Франківська маршрутки у тому напрямку відправляються щогодини, якщо не частіше. У Ворохті зупиняється пасажирський потяг Львів-Рахів, а також приміські поїзди.
Сам віадук шукати довго теж не доведеться — ви в будь-якому випадку будете його проїжджати, та й йдучи уздовж залізничної колії теж нескладно до нього причимчикувати.
Тільки пам'ятайте про правила безпеки: по рейках не ходити, на залізничний міст не заходити! Навіть якщо потяга не видно і не чутно: залізниця поблизу Ворохти йде серпантином і состав може ось-ось вискочити з-за повороту, ревучи двигунами.
